журнал
Наше завдання — аналіз соціальної дійсності у вітчизняному та світовому масштабі.
Tag Archives: капіталізм
ТРИ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ПРО iFORUM2013
Кілька днів тому довелося мені відвідати подію, яку довго та активно піарили в Мережі, — iForum. Ця конференція інтернет-діячів у цьому році зібрала близько шести тисяч учасників та проходила у п’ять потоків. Аудиторія різнобарвна — від молодих та активних підприємців та підприємиць, що прийшли послухати, як можна зробити свій стартап, до бізнеследі та бізнесменів у
ІНФОРМАЦІЙНИЙ КАПІТАЛ, ВЛАСНІСТЬ І РОБОЧА СИЛА
За таких обставин оптимістичне припущення щодо потреби перекваліфікації багатьох працівників на виконання інформаційно-зорієнтованих завдань можна вважати здійсненим, але є сумніви щодо подальшого оптимізму. Взагалі, картина, яку ми тут змалювали, не дуже відповідає поглядам деяких дослідників на інформаційне суспільство та блага, які воно надасть населенню, оскільки становище працівників значно погіршилось. Мої погляди на розмови про інформаційне суспільство, які я наводжу в цій главі, є іронічними. Найкраще їх можна підсумувати словами Стенлі Ароновіца та Вільяма Діфазіо (Stanley Aronowitz and William DiFazio): «Подібно до того, як левова частка офісної роботи стала прерогативою автоматизації і таких приладів, як автовідповідачі та персональні комп’ютери, так сьогодні значна частина координаційної управлінської роботи може «перейти до рук» комп’ютерів (які вже навчилися виконувати координаційну роботу)» (1996: 67). Ті, хто брав участь у запровадженні автоматизації і впливав таким чином на звільнення працівників, сьогодні самі мають шанс бути звільненими з тих самих причин. У своїх особливо песимістичних поглядах на інформаційну еру Ян Енджел стверджує, що в майбутньому існуватиме тонкий прошарок елітних робітників інтелектуальної сфери та велика маса робітників сфери послуг, але при цьому він доходить інших висновків. Головним стане переконатися, що ти один з так званих «нових варварів», що відчують переваги інформаційної ери та зможуть процвітати в умовах надіндивідуалізованої інформаційної доби, підкоривши собі нижчий прошарок (Angelí, 2000: 228). Якщо інші розглядають інформаційну еру як прояв суспільного поступу, то Енджел вбачає в ній надзвичайну (і невідворотну) загрозу суспільним та культурним здобуткам віку Просвітництва. Але, вважає він, найбільші зміни в суспільстві стануться навіть не в ринкових відносинах, а у сфері політики.
IT’S…
Який студент не був вражений методом контент-аналізу, почувши про нього на загальнообов’язковому курсі «Соціологія-1»! Все так просто, а вот же, можна підрахувати слова в німецьких газетах і розкрити воєнні плани Третього рейху. Ну і всі, звичайно, хотіли коли-небудь самі таке зробити. З тих пір деякі з нас таки дійсно умудрились застосувати цю техніку, зокрема навіть
БОРОТЬБА НАВКОЛО КОПІРАЙТУ: Суперечка про інтелектуальну власність
Як не крути, а капіталізм – це не така ситуація, де виграють усі учасники процесу. Тому треба ставити більш фундаментальні питання, ніж питання про те, як уможливити вільне скачування цифрових даних з інтернету.
Фактично вже існують альтернативи, адже якраз у мережі не бракує самоорганізованих, вільних проектів, де співпрацюють споживачі та виробники без будь-якого тиску потреби отримувати прибуток чи утримуватися на ринку. Наприклад, на порталі keimform.de уже протягом років обговорюють, наскільки виробництво вільного програмного забезпечення та commons може правити за модель для всього суспільства.
Цей простір потрібно розширювати, не зациклюючись при цьому на питанні, як він може стати альтернативною моделлю ведення бізнесу. Якщо ми хочемо подолати конфлікт інтересів у дискусії про інтелектуальну власність, ми маємо вийти за межі вузького фокусу цифрового світу. Ідеться про питання загальносуспільної важливості. Зрештою, конфлікти в мережі є тільки дзеркалом суспільства – тож їх треба вирішувати і тут, у матеріальному світі.
НОРМА ПРИБУТКУ – ЦЕ КЛЮЧ
За капіталізму жахливі спади повторюватимуться, а нерівність лишатиметься. Кінець бідності та добробут для більшості може настати лише якщо замінити приватне виробництво задля отримання прибутку демократично планованим виробництвом для задоволення суспільних потреб.
ЩО ЛЕЖИТЬ В ОСНОВІ ВЕЛИКОЇ РЕЦЕСІЇ
Усталена ліва позиція передбачає, що єдиними причинами кризи є неоліберальна політика та перехід до фінансового капіталізму; це нібито «криза неолібералізму», а не капіталізму. Щоб попередити такі кризи в майбутньому, достатньо лише покінчити з неолібералізмом та «фінансовим капіталізмом» — може, шляхом класового співробітництва, до якого закликають деякі марксистські економісти! Міняти лад соціально-економічної системи не обов’язково. Однак якщо криза є кризою капіталізму, закоріненою в його системі виробництва вартості, нам треба змінити сам лад соціально-економічної системи; нам треба покінчити з виробництвом вартості. Фінансова реформа, активна податкова та монетарна політика, націоналізація у кращому разі відкладуть початок наступної кризи. І доки капіталістичне виробництво потерпає від засадничих проблем, які продовжують цю кризу, штучне стимулювання економіки шляхом подальшого збільшення боргового тягаря лише загрожує зробити наступну кризу ще гіршою, ніж попередні.
ДІВЧИНА НА ЗАМОВЛЕННЯ
З поглибленням прірви між класами класична поза підкорення крадькома повертається. «Ми натираємо Вашу підлогу в традиційній позі, — вихваляються у своїй брошурі «Веселі покоївки» (Merry Maids), найбільша служба прибирання з тих, що повиникали протягом останніх двох десятиліть, — колінно-ліктьовій». Жодна самостійна покоївка не прийме цієї пози добровільно: як і більшість людей, що самі прибирають у себе вдома, покоївки надають перевагу швабрі, якою належить оперувати стоячи. У своєму повному довіднику з домашнього господарства «Домашній затишок» (Home Comforts, 1999) Шеріл Мендельсон попереджає: «Ніколи не просіть найнятих прибиральниць мити підлогу рачки; це прохання можуть сприйняти як приниження». Однак у суспільстві, де 40 відсотками всіх багатств володіють 1 відсоток сімей, а видатки 20 відсотків сімей з найнижчих прошарків перевищують їхні прибутки, на приниження інших є попит. Наколінники стали відомими в американському політичному дискурсі як атрибути сексуальних рабинь. Але робітниці «Веселих покоївок», «Покоївок» (The Maids International) та інших корпорацій, які надають послуги з прибирання помешкань, щодня годинами стоячи на цих чудернацьких пристроях підбирають крихти, які падають із заможних столів.
ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ НИНІШНЬОЇ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ
Глобальна капіталістична економіка переживає найглибшу кризу з часів Великої депресії 1929 року. Кризи такого розмаху регулярно трапляються в історії капіталізму. Вони відображують системні тенденції, які періодично виражаються в подіях, що дістали назву «депресій», як-от кризи 1840-х, 1870-х та 1930-х років. Я стверджував, що період 1970-х, так звана Велика стагфляція, була однією з таких подій, і що зараз ми переживаємо чергове повторення цього циклічного феномену. Я розглядаю поточну кризу як першу Велику депресію ХХІ сторіччя. Кризи такого роду, як правило, розв’язуються шляхом появи нової мережі (глобальних) інституцій, нового балансу конкурентних сил всередині націй та між ними та, перш за все, шляхом відновлення прибутковості бізнесу, який вижив, оскільки той оволодіває активами своїх невдах-конкурентів за зниженими цінами. Співвідношення між реальними зарплатами та продуктивністю також зазвичай зсувається на користь бізнесу в умовах безробіття, спричиненого кризою, хоча згодом інституційний баланс може зміститися у зворотньому напрямку.
ЕКОНОМІЧНА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ПОЛІТИЧНИЙ УНІВЕРСАЛІЗМ: ЧИ СУПЕРЕЧАТЬ ВОНИ ОДНЕ ОДНОМУ?
Суперечність, з якої я почав, – це суперечність між економічною логікою капіталізму і глобалізацією, з одного боку, та емансипативними, демократичними прагненнями народів та країн, які стали жертвами капіталізму. Ця суперечність ще далека від вирішення. Допоки верх в цій суперечності одержуватиме домінування першого з цих двох полюсів, капіталістичне суспільство ставатиме більш варварським. Однак, якщо другий з цих полюсів зможе виграти цю боротьбу, навіть якщо поступово, тоді третя фаза капіталізму стане фазою його занепаду, який відкриє період тривалого переходу до соціалізму
ЕКСПЛУАТАТОРИ ПРО СЕБЕ
«…Вчені вже звертали увагу на те, що в чоловіків з широкими обличчями вище рівень тестостерону, агресивності та владності. Можливо, саме це й робить їх ефективнішими керівниками». Так, представлені в журналі «Forbes Україна» ефективні керівники завжди мають широке обличчя. А ще впевнений погляд прямо на читача («А тобі слабо?»), схрещені на грудях або вперті в боки руки і, звісно, обов’язковий атрибут успішного підприємця – виставлене вперед помірне черевце. Завжди їх зображено великим планом, завжди на тлі їхніх володінь. У цегляному цеху, серед складених штабелями цеглин; на пшеничному лані, з колоском у роті; цей, з м’язами, – поруч із тренажерами, які виробляє його фірма; ці дами з відповідними всім канонам фігурами, засновниці туристичної фірми, – на тлі автобуса, яким і возять туристів; директор шоколадної фабрики – з надкушеною плиткою і серед завалів продукції; колекціонер антикварної зброї – задоволений, з автоматом Томпсона; молодий креативний топ-менеджер зі Сполучених Штатів Америки – зручно сівши з ногами у величезне шкіряне крісло, так щоб видно було кеди з червоною зіркою на підошві. І майже ніколи, ніде, ніхто – з робітниками. Єдиний і його власність, нікого більше. Хіба що Бог.
2010 - 2013 • Cпільне: журнал соціальної критики