About “Russian” trace in Odessa events
27/04/2009, 10:18 · Коментарів: 20
Andrey Ishchenko (Odessa)
A tragic death, which took place on April 17 in Odessa, of Maksim Chaika, a right-wing football fan and one of the leaders of a radical nationalist organization “SICH”, has immediately lead to heated discussions on the Internet. Whereas everything is clear for the closest companions of the killed: “the white warrior” had perished in the unequal battle with “degenerative subcultures”; more “reputable” national-democratic editions promote a more sophisticated version. In their opinion, those responsible for the tragedy are some “Russian militants”, controlled by the leader of “Rodina” (“Motherland”) party Igor Markov. What happened after that on the Internet were lamentations of the “genuine Ukrainians” from every quarter about “the nationally conscious fellow” killed by “Moscow agents”. However, they paid little attention to the fact that the killed was Russian-speaking and on the whole was rather a “white” racist than a traditional classical Ukrainian nationalist. Where does the “Russian hand” come from in this story?
The “Russian” and “Markov’s” trace in media has as it seems three components:
1) An unidentified source in Odessa “Prosvita” which gave the first commentary to UNIAN news agency. The reason is clear: the Odessa “Prosvita” is being controlled by local activists of Tiahnybok’s “Svoboda” [the major Ukrainian far right party which recently made electoral breakthrough in regional elections in Ternopol], and they bear a grudge against Markov and his Russian chauvinistic party of a fascist sort. They claim that in September 2007 he organized beating up of its participants during the peaceful piquet near the Odessa Oblast State Administation apartment. http://www.misto.odessa.ua/index.php?u=novosti/odessa/nom,15615,15615
Another thing is that local “Svoboda” doesn’t have an opportunity to promote itself whenever it wants and free of charge through UNIAN and to speculate on a question which is not directly connected with it. It costs a lot. Therefore, it seems that the initiative to interview someone from “Prosvita-Svoboda” belonged to the journalist of Ukrainian news agency himself. But where such an initiative comes from is another question which I’ll return to further.
2) Participants of Chaika’s group, for whom it was crucial to explain the motivation of the actions of Ukrainian fascists on that day, have thought out without much reflections a logically possible version for them about “the attack of the pro-Russian militants” (surely, that would hardly be Chinese), imputing the pro-Russian trace to the anti-fascists, which totally corresponds to the ideological position of the “SICH”. Moreover, during recent 2-3 months I have happened to hear from different indirect sources the information that the whole “Ukrainian nationalist” gathering believed that “Antifa” is “a pro-Moscow organization financed by Markov”. I even head people say that “Markov’s son was the leader of Odessa “Antifa”". It’s unclear though whether Markov has a son at all.
3) An activity of spreading information by the local bourgeois-bureaucratic clan of Gurvits-Klimov (the former being the mayor of Odessa, the latter being the leader of a local organization of the “Party of Regions” and of “Chornomorets” FC) and their attendants from “Free Odessa” (a younger regional sister of the pro-fascist organization “Bratstvo” of Korchynskyi), who immediately tried to use the informational event for their purposes in order to connect the murder of Chaika to Markov as the main opponent (in their eyes) of the city ruling team:
http://korrespondent.net/ukraine/events/810496
http://www.bratstvo.info/bratstvo-text-15436.html
http://www.svobodnaya.odessa.ua/content/view/753/1/
http://www.svobodnaya.odessa.ua/content/view/750/1/
By the way, four deputies of Markov’s “Rodina” have recently been deprived of their mandates rudely but perfectly in conformity with the law, which was achieved with the help of the “Block of Natalia Vitrenko”, through the list of which they were elected to the City Council. The former deputies were disoriented and lost their heads a bit.
It is worth mentioning here a harsh struggle during the last months between the clan of Gurvits-Klimov and other local bourgeois groups: Markov’s, Kotusev-Goncharenko’s, Kozachenko’s, Azarov’s, which were forbidden access to squandering of the local budget and public property.
Gambling on the largest of the regional capitalists Klimov, Gurvits gained control over the major part of the City Council in cooperation with him, and his support was totally sufficient for the latter. His methods of struggle with opponents overtly transgress the limits of bourgeois “democracy”: there are inscriptions like “Kozachneko is a murderer”, “Goncharenko is a fag”; an utter campaign of defamation and persecutions is being held against Goncharenko (Kostusev’s son), with public insults, spilling him with brilliant green, setting fire to his office, municipal officials conducting illegal actions towards his private apartment, and even making physical attacks; Markov is being persecuted by Ukrainian Security Service, a criminal case is being held against him and his group of deputies have been depraved of their mandates; Azarov seems to have lost a part of his advertising business, and the office of his business-pyramid is being picketed by the “Free Odessa” pro-power supporters with the demands to “bring the fraudster to account”… As a result all the city bourgeois “opposition” have been cornered.
Returning to Chayka’s “SICH”, it can be inferred with a great deal of veracity that the organization had been supported at least from two sources: the members worked as hired participants in street actions of “Free Odessa” supporting Gurvits and persecuting his opponents, and actively participated in the fan-movement of “Chornomorets” FC. In other words, through the mediators “SICH” actively served the interests of bourgeois-bureaucratic Gurvits-Klimov clan. There is also fragmental information on “SICH” participation in the action of Korchynskyi group “Down with everyone!” in close collaboration with utterly fascist party UNTP (Ukrainian National Labor Party).
Concerning UNIAN journalist, it is most likely that he is the agency’s own correspondent in Odessa region, and as far as I know, earlier he was a close relative of the head of a department of the Odessa City Council, which is directly controlled by the mayor. Therefore it seems that it was quite easy to direct him to the local “Prosvita-Svoboda”, all the more so because the informational occasion was at hand and the ideological position of that organization was known beforehand, their compulsive trend to blame Russia, Markov, and “Rodina” party for everything in the world. The intended informational effect had been achieved. Further it was “Free Odessa” who joined the fight. http://www.unian.net/ukr/news/news-312064.html
And not to forget the motif of “Moscow’s hand” and “fifth column” had been very organically inscribed into the all-Ukrainian informational field.
In general, taking into account all the above-mentioned, the adventurism of Gurvits-Klimov and Markov group, as well as great interconnection, interpenetration and entanglement of pro-governmental, fanatic, fascist and quasi-fascist organizations in Odessa, it wouldn’t be surprising if the investigation showed that the provocation had been planned in order to use it as an informational or even legal pretext against their political opponents.
And a hide-and-seek children’s game, which lasted for several months, between the street fascists and “Antifa”, which sometimes echoed outside this context, ideological and organizational closure of the anti-fascists, their atomization, “conspiration” only assisted to that. On the other hand though, the conspiration of the Odessa “Antifa” is easily explainable: unlike in the other parts of Ukraine, here in Odessa big capital’s overtly fascist methods of “working” runs the show.
And the last question: why did all that happen namely in Odessa?
Surely because Odessa has always been walking one step ahead the rest of Ukraine! If the prices for heating and public service to be leveled up, then Odessa is the first in the list! If we remember the clan wars, then in 1997-98, when in the rest of Ukraine “the flies have been dying of boredom”, Odessa had seen “hot days” of Gurvits-Bodelan confrontation! If it is for political killing, then long before Gongadze it was in Odessa that Borys Derevianko, Ihor Svoboda and Sergei Varlamov were killed.
Alas, for the last 18 years Odessa has always appeared to be the main test area for the power to test politically dubious solutions and for the bourgeois clans to test new political technologies which subsequently to be extrapolated to the rest of Ukraine.
It is crucial to make conclusions, to forecast the development of the situation on the all-Ukrainian level. And I’d also like to advise the anti-fascists to fight not the effects, street everyday fascism (because the power and money can always hire new hooligans) but to fight with the cause, the fascists in the higher cabinets of Odessa city administration, their financial sponsors and what is the most crucial, the system of unfairness established by them.
Translated from Russian in liva_dumka network
the major threat to Ukraine today is Russian imperialism not Ukrainian fascism. All political actions should be planned accordingly.
Матеріали такого сорту знову ж підтверджують думку, що бути лівим в україні, це бути проросійським. Вони навіть відохочують від відвідування вашого сайту взагалі. абсолютно погоджуюсь із попереднім коментарем. якщо ще десять років тому, найбільшою загрозою для України були самі українці, то сьогодні Росія і справді перетворюється на реальну загрозу.
Павло, не смішіть людей…
думаю матимете змогу в цьому незадовго переконатись
у тому, що неофашист не дорівнює “просто патріот”, і в тому, що лівий означає інтернаціоналіст, а не “проросійський”, ми вже давно переконані
При усій “інтернаціоналістичній” налаштованості не можу не погодитися з зауваженням Павла на рахунок реальності вищезгаданої небезпеки (тобто дах у обох “кремлевских недомерков” мабуть аж настільки не зїде, але загроза є). Ну й зауваження про те, що в Україні дуже часто лівизна та проросійськість небезпідтавно сприймаються як синоніми, – теж слушне.
Тобто укр. лівим (не проросійським) дійсно є ще над чим попрацювати….
а над чим ще працювати “не проросійським” лівим?
Почати захищати фашистів як патріотів національно- чи, може, расово-визвольної боротьби? 
хіба не зрозумілий підтекст коментарів про “російську загрозу” під статтею про справу Чайки?
ееееее….
про саму статтю я взагалі нічого не сказав. мій коментар стосувався лише першого коментаря Павла, де він слушні зауваження зробив. (Ну, можемо принагідно і про статтю подискутувати, я не проти)
А “не-проросійським” лівим багато над чим є працювати… (Виголосити мій приватний список?) – Як на мене, всі ці речі й так лежать на поверхні (тобто для тих “хто має очі, вуха” тощо) Ну й, захисту фашистів в ньому немає. В таких випадках я взагалі категорично проти змішування мух і котлет.
ну й, про підтекст зауваження стосовно підтексту статті про справу Чайки теж можна дуже багато дискутувати. От тільки не знаю, чи це потрібно… (може й потрібно)
Як ви помітили, я не сказав ні слова про Чайку, так що не треба дійсно змішувати мухи і котлети. Моє критичне зауваження стосувалося іншого.
Серед англомовних матеріалів, розміщених на сайті, усі три стосуються справи Чайки, хоча проблем в Україні вистачає і націоналістичні молодіжні організації і навіть неофашисти не входять, як на мене, в десятку пріоритетів. Тобто, вже імпліцитно, своїм вибором проблематики, ви заявили про свою позицію, яка є, як на мій погляд, доволі дивною для справді лівого сайту і заразом доволі типовою для реальних лівих організацій, особливо в Україні. Чому, наприклад, сайт не опублікував своєї позиції про справу пам’ятника Леніну, про акт Молотова-Рібентропа, круглу річницю якого святкували нещодавно, про Голодомор чи хоча б про того самого Ігоря Маркова і справу з “сепаратизмом” у Закарпатті. Коротше, проблем вистачає (як історичних, так і сучасних), але ви публікуєте лише про Чайку? Це могло б видатися випадковістю, але на жаль ліві завжди робили саме так. Коли Сталін убивав мільйони людей у СССР, ліві інтелектуали на Заході або відмовлялися у це вірити, або підло про це мовчали. Кожен придурок, який оголосив себе соціалістом або комуністом, отримував від них підтримку або хоча б мовчання, навіть коли знищував мільйони людей. Поки в СССР мільйони були убиті або запроторені до вязниць без суду і слідства, ліві інтелектуали на заході бубніли щось про несправедливості капіталістичної системи. Я не кажу, що вона справедлива, але не можна закривати очі на кричущі злочини, тільки тому, що їх скоюють “наші хлопці”. Щось схоже роблять й українські ліві, навіть сьогодні. Як на мене над лівою ідеєю (і в Україні, і у світі) тяжіє важкий історичний спадок, а тому, перше, що повинні зробити істинно ліві інтелектуали в Україні – це звести рахунки з цих минулим. Тому найактуальніші “ліві” питання у нас повинні в першу чергу стосуватися проблематичного совєтського спадку, а не таких маргінальних (хоча по своєму важливих питань) як неофашисти, які так насправді в Україні є швидше субкультурою, аніж реальною політичною загрозою. На жаль серед більшості “лівих” в Україні я такого бажання розібратися з минулим не помітив, і ваша позиція, це ще одне підтвердження мого попереднього досвіду.
Що стосується Росії, я сказав це не даремно. Я справді вважаю, що сьогоднішня Росія становить серйозну загрозу для нашої держави, і я маю на увазі і мілітарний аспект також. Я вважаю, що ми повинні говорити перш за все про більш важливе, а тоді вже про все інше. А ви чинете як справжні “українські ліві”: поганими у вас можуть бути або “націоналісти” або “фашисти”. Про всіх інших ви волієте забути. Як і про обєктивний аналіз також. Ось коротко суть мого попереднього коментаря
І взагалі, лівий силам варто звести рахунки з минулим не лише в Україні, а й в усьому світі. Ліві повинні пояснити, чому так сталося, що усі реально існуючі спроби впровадити їхні ідеї в життя (від Куби, червоних кхмерів, Зімбабве до Північної Кореї) завершувались не прото ніяк, а справжніми катастрофами і мільйонами жертв. Поки ліві не зможуть це пояснити (в першу чергу собі) і не перестануть закривати очі, доти вони будуть просто фасадом для зовсім інших сил, скажімо для російського колоніалізму в Україні.
Павло, расисти вбивають людей тут і зараз, а ви пропонуєте лівим займатися самобичуванням з приводу подій 70-річної давнини? Ви не помітили, що і про Голодомор, і пакт Молотова-Рібентропа дуже багато говорять і праві, і “ліві”? А нам навіщо в ці політтехнологічні ігрища влазити? Питання стоїть про те, щоб радикально змінити порядок денний української політики. А наші переклади на англійську слугують інформуванню міжнародоної громадськості про ті події, які не висвітлюються або викривлюються мейнстрімними ЗМІ. Ви знайдете тисячі статей про Russian threat, але зовсім небагато про зростання ксенофобії і расистських нападів в Україні.
чому, в Україні багато говорять про зростання ксенофобії і расизму. не хочеться сканити інет, можете зробити це на дозвіллі. втім і про справу Чайки багато джерел подають доволі збалансовану інформацію. мені йдеться про інше. я абсолютно не погоджуюсь, що оскільки “расисти вбивають людей тут і зараз”, то ми повинні відмовитися від мислення і аналізу, в тому числі і подій 70-літньої давнини. Проблема в тому, що поки ліві сили не редефініюють свою позицію в Україні, доти вони структурно будуть знаряддям російського колоніалізму. З чого почати? Наприклад з того, щоб виступити ініціатором знесення всіх памятників Леніну у нашій країні. Чому? По-перше тому, що увічнення минулого у пам’ятниках, для мене принаймні, доволі слабо вяжеться з лівацькістю, але головне тому, що памятники Леніну в Україні – це памятники російському імперіалізмові, а не ідеї соціальної справедливості. Я не кажу, що ліві повинні відмовитися від Леніна як теоретика і практика суспільної боротьби, а від Леніна як совєтського фетиша. Але в українських лівих кишка тонка. Вони тримаються за ці фетиші як потопельники за останню соломинку, а тому не здатні на справді ліву політичну практику. Так що ваша “фальшива нагальність” мене не переконує.
та кому нахрін той ленін потрібний.
але витрачати на це час, коли є проблеми сьогоднішні, блін…
не погоджуюсь. не можна не дооцінювати силу символічного. суспільна боротьба визначається саме у цьому полі, хоча й стосується цілком реальних речей
Павел пройдите по ссылочке – вам должно понравиться http://www.dahr.ru/barbar/albums/userpics/10001/345.png
Кіріл, вибачте, але це тупа логіка. Злочин є злочином незалежно від того, що робили чи роблять інші. Але справа навіть не в тому, справа в тому що без порахунків з минулим у лівих немає шансів в Україні, або це знову будуть “ліві”
Загалом із зауваженням Павла про те, що лівим слід “звести рахунки з минулим” я погоджуюсь. Тобто в першу чергу це потрібно самим лівим. Адже певні історичні теми засліплюють та збивають з плигу їх не менше ніж правих.
Але мушу звернути увагу на такі два моменти.
По-перше, антисталіністи, чи там “не-прорадянські” ліві відповідальності за те що робив Сталін чи ще там хто не несуть. Що, якщо я “лівий” і Сталін, ніби-то “лівий”, то я якимось незрозумілим чином стаю співучасником тих чи інших злочинів? Неправда, не стаю, нема мені чого каятися за те, прихильником чого я й так не є і не був. Це так само, що примушувати каятися адвентиста сьомого дня за те, що скоїв Томас Торквемада (і той і той, бачте, “християни”. От хай адвентист і кається).
По-друге, в імя “лівої ідеї” дійсно скоїли чимало злочинів. Але робити з того висновок, що всяка сучасна боротьба, від якої хоч трошки лівизною відгонить, – має якусь “злочинну суть”, означає робити хибний висновок. Скажімо, в імя Христа теж чимало негарного скоїли (і навіть продовжують), чи означає це, що християнству притаманна якась невідємна негативна субстанція. Гадаю, що ні, адже в метафізичні субстанції я не вірю.
З цим зауваженням повязане наступне. “Ліва ідея” надихнула не лише те, що робив Сталін або Пол Пот, але й нажихнула людей на здобуття багатьох речей, якими, ну, принаймні західне суспільство й досі розкошує. І про що, на відміну від Сталіна і Пол Пота, загадувати чомусь не люблять. Тобто, чому не люблять про це згадувати – зрозміло. Не вяжуться ці згадки з уявленнями про “злочинну суть” ліваків. Ви гадаєте, що восьмигодинний робочий день, або пенсійне забеспечення, чи загальна безкоштовна осівта зявилися з нічого? Нє-а, – всі ці речі є здобутками тривалої та тяжкою боротьби, в т. ч. і збройної. Навіть в тих випадках, коли відповідні реформи проводили в життя консерватори (Дізраелі чи Бісмарк), то робилось це не з “доброї волі” панівних класів, а тільки тому, що у них не було вибору. Навіть така річ як загальне виборче право зявилось не з нічого, чи там з “суті ліберальної демократії” а з боротьби, в якій перед вели ліваки. Скажімо, загальне виборче право в Великобританії (ну, тільки для чоловіків) – це здобуток робітничого руху (ще на початку 19-го ст. право голосу мали щось там кілька відсотків населення, – панівний клас).
Навіть національно-визвольні рухи (в Європі, Африці чи Азії), ну, якось просто дуже часто, були інспіровані лівими ідеями. Це що – лише випадковість? Чи може все-таки щось більше?
Чому ліві ну якось дуже часто домінували та домінують в численних рухах за (реальну) демократію? Серед антирасистів, феміністок тощо? Це що, теж випадковість?
Тепер про болючі для українських лівих теми. Ви знаєте, а от я якраз і збираюся попрацювати над темою “Голодомор”. Тобто, те що я напишу (як буде на те воля Всевишнього) буде неприємно читати багатьом українським лівим. Але не очікуйте від мене притрушування голови попілом, чи завивань зі сльозами. Праця буде присвячена саме інструменталізації Голодомору. Тобто численним питанням. Скажімо, варто було б пояснити, чому “зникнення” шести мільйонів наших сучасників-українців турбує нас не так сильно, як винищення таких самих мільйонів наших предків колись там давно. Тощо.
Ну й реальна загроза фашизму та авторитаризму для України набагато страшніша ніж камяні Леніни. Зрештою на боротьбу з “совєтськими ідолами” у нас є хвацькі хлопці-націоналісти. А з фашистами (не холодними камяними, а теплими і живими) хто буде боротися? Націоналісти? Щось я сумніваюсь…
Киррило, як ви напевне помітили, я ніде не засуджував ліву ідею як таку. Однак я вважаю, що над лівими тяжіє їхнє минуле, як в Україні, так і в світі загалом. Більш того, такий порахунок потрібний у першу чергу лівим, щоб провести межу між собою та тим лівим фасадом, яким прикривався і досі прикривається російський колоніалізм в Україні. На жаль проблема більшості лівих в Україні була і залишається в тому, що вони швидше були імперіалістами, аніж соціалістами чи комуністами. Можливо саме через цей імперський фактор соціалізм у СССР потерпів таку жалюгідну поразку. Я не вдаю, що я знаю відповіді на всі ці запитання, але вдавати що їх взагалі не існує, ще менш продуктивно.
Щодо фашистської загрози в Україні мені здається ви добряче перебільшуєте. Я не кажу, що проблеми взагалі не існує, є кілька тисяч хлопчиків, які граються у фашизм як у субкультуру, і це погано саме по собі, але не як загроза країні. Якщо в Україні найближчим часом і буде фашизм, то він прийде з-за східного кордону разом із російськими танками.
щойно подивився ось таке “кумедне” відео і одразу згадалася наша дискусія на коммонс. в головній ролі Марков і його орли-родімци. http://www.youtube.com/watch?v=S5zbDU6g8Tk&feature=player_embedded Дивіться і висновки робіть самі. А свій висновок я повторю ще раз. Якщо в Україні і є загроза фашизму, то вона виходить зовсім не від голомозих футбольних хуліганів, а від голомозих дядь. особливо зверніть увагу на доблесні дії міліції…