<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
		>
<channel>
	<title>Comments on: ОСВІТА ФАСТ-ФУД. Чому Європою шириться студентський протест?</title>
	<atom:link href="http://commons.com.ua/archives/7812/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>http://commons.com.ua/archives/7812</link>
	<description>ЖУРНАЛ СОЦІАЛЬНОЇ КРИТИКИ</description>
	<lastBuildDate>Wed, 10 Mar 2010 11:43:31 +0200</lastBuildDate>
	<generator>http://wordpress.org/?v=2.9.2</generator>
	<sy:updatePeriod>hourly</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>1</sy:updateFrequency>
		<item>
		<title>By: ОСВІТА НЕ НА ПРОДАЖ: студентські протести 2009 між прагматикою та утоп</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-10834</link>
		<dc:creator>ОСВІТА НЕ НА ПРОДАЖ: студентські протести 2009 між прагматикою та утоп</dc:creator>
		<pubDate>Wed, 10 Mar 2010 11:43:31 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-10834</guid>
		<description>[...] &#8220;Освіта фаст-фуд: чому Європою шириться студентськи...    &#160;   &#171; ЕЛЕГІЯ ПРО ВІТЕРЕЦЬ &#124;   &#160; [...]</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>[...] &#8220;Освіта фаст-фуд: чому Європою шириться студентськи&#8230;    &nbsp;   &laquo; ЕЛЕГІЯ ПРО ВІТЕРЕЦЬ |   &nbsp; [...]</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>By: Apelianer</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-3515</link>
		<dc:creator>Apelianer</dc:creator>
		<pubDate>Fri, 27 Nov 2009 22:08:36 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-3515</guid>
		<description>Якби ми всі боялися того, що нами можуть маніпулювати, то взагалі ніхто нічого б не робив. Більшість студенток і студентів добре знають, чого вони хочуть, і вже точно не хочуть, аби хтось використував протести в своїх цілях, відмінних від задекларованих студент(к)ами. (І в будь-якому разі навіть таке використання не можна було б назвати маніпуляцією студент(к)ами, бо зовні до протестів їх ніхто не підштовхує).</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>Якби ми всі боялися того, що нами можуть маніпулювати, то взагалі ніхто нічого б не робив. Більшість студенток і студентів добре знають, чого вони хочуть, і вже точно не хочуть, аби хтось використував протести в своїх цілях, відмінних від задекларованих студент(к)ами. (І в будь-якому разі навіть таке використання не можна було б назвати маніпуляцією студент(к)ами, бо зовні до протестів їх ніхто не підштовхує).</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>By: Laska</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-3494</link>
		<dc:creator>Laska</dc:creator>
		<pubDate>Fri, 27 Nov 2009 12:56:44 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-3494</guid>
		<description>Як на мене це технологія. Що в кінцевій меті? - навіть автори не можуть спрогнозувати(мета зовсім інша, а це щабель). Треба підходити до цього питання виважено і з різних боків. Треба вивчити ситуацію аби вирішити. Як показуе досвід, стихійні явища дуже ретельно плануються.  Вивчати треба спокійно і не робити поспішних висновків (Не дёргатся!). ИМХО.
Можливо, студентів використовують в іншій, більш серьйознішій грі. Не слід забувати, що ми люди і маніпулювати нами дуже легко. Повірте, я знаю про що кажу. ИМХО.</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>Як на мене це технологія. Що в кінцевій меті? &#8211; навіть автори не можуть спрогнозувати(мета зовсім інша, а це щабель). Треба підходити до цього питання виважено і з різних боків. Треба вивчити ситуацію аби вирішити. Як показуе досвід, стихійні явища дуже ретельно плануються.  Вивчати треба спокійно і не робити поспішних висновків (Не дёргатся!). ИМХО.<br />
Можливо, студентів використовують в іншій, більш серьйознішій грі. Не слід забувати, що ми люди і маніпулювати нами дуже легко. Повірте, я знаю про що кажу. ИМХО.</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>By: Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-2256</link>
		<dc:creator>Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</dc:creator>
		<pubDate>Mon, 16 Nov 2009 10:03:59 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-2256</guid>
		<description>[...] 8. Йдеться не лише про те, що за умов капіталістичної глобалізації транснаціональним корпораціям легше перенести виробництво з однієї країни в іншу. Набагато вирішальнішим є такий аспект: починаючи від сімдесятих чи, найпізніше, вісімдесятих років XX століття, зростання обсягів виробництва вже не означає збільшення кількості робочих місць, чи покращення добробуту всього суспільства (а не лише до зростання багатств панівних класів). За дедалі більшої автоматизації виробництва та одночасно постійному зростанні її продуктивності, робітників потрібно все менше. Показовим тут є випадок Роттердаму, який після модернізації став найпотужнішим та найважливішим портом Європи, а можливо й світу. Водночас модернізація порту призвела до того, що безробіття в місті Роттердам підскочило на 20 відсотків. До настання кризи ми насправді спостерігали дуже дивну ситуацію: зростання економік по обидва боки Атлантики йшло пліч-о-пліч зі зростанням безробіття та бідності, простіше кажучи, збагачення вузького вищого прошарку суспільства відбувалось на тлі зубожіння ширших прошарків населення. Слід зауважити, що цей аспект зрозумілий далеко не всім, і це стосується як правих, так і багатьох лівих, а особливо ж ортодоксальних марксистів, для яких Марксова теорія доданої вартості є незаперечною істиною. Тут також можна згадати передвиборче гасло німецьких християнських демократів, з яким вони перемогли на останніх виборах – „Економічний розвиток створює робочі місця“ – твердження, яке насправді вже давно не відповідає дійсності. Але, керуючись такими уявленнями, теперішня „чорно-жовта“ коаліція, сформована після виборів, успішно продовжує політику „зменшення податкового тиску“ (на корпорації та багатіїв) та й взагалі усіма можливими способами „покращує інвестиційний клімат“. [...]</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>[...] 8. Йдеться не лише про те, що за умов капіталістичної глобалізації транснаціональним корпораціям легше перенести виробництво з однієї країни в іншу. Набагато вирішальнішим є такий аспект: починаючи від сімдесятих чи, найпізніше, вісімдесятих років XX століття, зростання обсягів виробництва вже не означає збільшення кількості робочих місць, чи покращення добробуту всього суспільства (а не лише до зростання багатств панівних класів). За дедалі більшої автоматизації виробництва та одночасно постійному зростанні її продуктивності, робітників потрібно все менше. Показовим тут є випадок Роттердаму, який після модернізації став найпотужнішим та найважливішим портом Європи, а можливо й світу. Водночас модернізація порту призвела до того, що безробіття в місті Роттердам підскочило на 20 відсотків. До настання кризи ми насправді спостерігали дуже дивну ситуацію: зростання економік по обидва боки Атлантики йшло пліч-о-пліч зі зростанням безробіття та бідності, простіше кажучи, збагачення вузького вищого прошарку суспільства відбувалось на тлі зубожіння ширших прошарків населення. Слід зауважити, що цей аспект зрозумілий далеко не всім, і це стосується як правих, так і багатьох лівих, а особливо ж ортодоксальних марксистів, для яких Марксова теорія доданої вартості є незаперечною істиною. Тут також можна згадати передвиборче гасло німецьких християнських демократів, з яким вони перемогли на останніх виборах – „Економічний розвиток створює робочі місця“ – твердження, яке насправді вже давно не відповідає дійсності. Але, керуючись такими уявленнями, теперішня „чорно-жовта“ коаліція, сформована після виборів, успішно продовжує політику „зменшення податкового тиску“ (на корпорації та багатіїв) та й взагалі усіма можливими способами „покращує інвестиційний клімат“. [...]</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>By: Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-2255</link>
		<dc:creator>Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</dc:creator>
		<pubDate>Mon, 16 Nov 2009 09:59:52 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-2255</guid>
		<description>[...] 8. Йдеться не лише про те, що за умов капіталістичної глобалізації транснаціональним корпораціям легше перенести виробництво з однієї країни в іншу. Набагато вирішальнішим є такий аспект: починаючи від сімдесятих чи, найпізніше, вісімдесятих років XX століття, зростання обсягів виробництва вже не означає збільшення кількості робочих місць, чи покращення добробуту всього суспільства (а не лише до зростання багатств панівних класів). За дедалі більшої автоматизації виробництва та одночасно постійному зростанні її продуктивності, робітників потрібно все менше. Показовим тут є випадок Роттердаму, який після модернізації став найпотужнішим та найважливішим портом Європи, а можливо й світу. Водночас модернізація порту призвела до того, що безробіття в місті Роттердам підскочило на 20 відсотків. До настання кризи ми насправді спостерігали дуже дивну ситуацію: зростання економік по обидва боки Атлантики йшло пліч-о-пліч зі зростанням безробіття та бідності, простіше кажучи, збагачення вузького вищого прошарку суспільства відбувалось на тлі зубожіння ширших прошарків населення. Слід зауважити, що цей аспект зрозумілий далеко не всім, і це стосується як правих, так і багатьох лівих, а особливо ж ортодоксальних марксистів, для яких Марксова теорія доданої вартості є незаперечною істиною. Тут також можна згадати передвиборче гасло німецьких християнських демократів, з яким вони перемогли на останніх виборах – „Економічний розвиток створює робочі місця“ – твердження, яке насправді вже давно не відповідає дійсності. Але, керуючись такими уявленнями, теперішня „чорно-жовта“ коаліція, сформована після виборів, успішно продовжує політику „зменшення податкового тиску“ (на корпорації та багатіїв) та й взагалі усіма можливими способами „покращує інвестиційний клімат“. [...]</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>[...] 8. Йдеться не лише про те, що за умов капіталістичної глобалізації транснаціональним корпораціям легше перенести виробництво з однієї країни в іншу. Набагато вирішальнішим є такий аспект: починаючи від сімдесятих чи, найпізніше, вісімдесятих років XX століття, зростання обсягів виробництва вже не означає збільшення кількості робочих місць, чи покращення добробуту всього суспільства (а не лише до зростання багатств панівних класів). За дедалі більшої автоматизації виробництва та одночасно постійному зростанні її продуктивності, робітників потрібно все менше. Показовим тут є випадок Роттердаму, який після модернізації став найпотужнішим та найважливішим портом Європи, а можливо й світу. Водночас модернізація порту призвела до того, що безробіття в місті Роттердам підскочило на 20 відсотків. До настання кризи ми насправді спостерігали дуже дивну ситуацію: зростання економік по обидва боки Атлантики йшло пліч-о-пліч зі зростанням безробіття та бідності, простіше кажучи, збагачення вузького вищого прошарку суспільства відбувалось на тлі зубожіння ширших прошарків населення. Слід зауважити, що цей аспект зрозумілий далеко не всім, і це стосується як правих, так і багатьох лівих, а особливо ж ортодоксальних марксистів, для яких Марксова теорія доданої вартості є незаперечною істиною. Тут також можна згадати передвиборче гасло німецьких християнських демократів, з яким вони перемогли на останніх виборах – „Економічний розвиток створює робочі місця“ – твердження, яке насправді вже давно не відповідає дійсності. Але, керуючись такими уявленнями, теперішня „чорно-жовта“ коаліція, сформована після виборів, успішно продовжує політику „зменшення податкового тиску“ (на корпорації та багатіїв) та й взагалі усіма можливими способами „покращує інвестиційний клімат“. [...]</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>By: Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-2254</link>
		<dc:creator>Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</dc:creator>
		<pubDate>Mon, 16 Nov 2009 09:59:24 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-2254</guid>
		<description>[...] в США. У Німеччині це «лише» близько 600 євро за семестр.[5] Але навіть такі видатки дозволити можуть собі далеко [...]</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>[...] в США. У Німеччині це «лише» близько 600 євро за семестр.[5] Але навіть такі видатки дозволити можуть собі далеко [...]</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>By: Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? « Впер</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-2253</link>
		<dc:creator>Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? « Впер</dc:creator>
		<pubDate>Mon, 16 Nov 2009 09:58:54 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-2253</guid>
		<description>[...] 2. Насправді соціальна сегрегація починається вже з дитячих садків. В Німеччині до дитсатків потрапляють 64% дітей з незаможних родин та 80% дітей середнього класу. Зважаючи на те, що протягом останніх років плата за дитячі садки в Німеччині суттєво зросла, слід очікувати посилення цієї тенденції. Але вирішальну роль в соціальній сегрегації, звичайно ж, відіграє німецька шкільна система, яка ще до запровадження плати за навчання в університетах суттєво обмежувала доступ до вищої освіти вихідців з незаможних родин. І це при тому, що численні дослідження та доповіді й ухвали шанованих міжнародних організацій, в т. ч. й таких як UNESCO, UNICEF або Єврокомісії, доводять, що вирішальним фактором в поділі школярів на „гімназистів“ та „простих“ є аж ніяк не інтелектуальні здібності. Згідно з дослідженням (17. Sozialurkunde) Німецького студентського управління (Deutsches Studentenwerk), пройшовши через сегрегаційну німецьку школу, в підсумку до університетів потрапляють 81 зі 100 вихідців з найзаможнішого прошарку та 11 зі 100 представників найнезаможніших прошарків. Результат політики соціальної сегрегації в сфері шкільної освіти дійсно невтішний – в підсумку більша частина випускників німецьких шкіл взагалі позбавлені права поступати до вишів. [...]</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>[...] 2. Насправді соціальна сегрегація починається вже з дитячих садків. В Німеччині до дитсатків потрапляють 64% дітей з незаможних родин та 80% дітей середнього класу. Зважаючи на те, що протягом останніх років плата за дитячі садки в Німеччині суттєво зросла, слід очікувати посилення цієї тенденції. Але вирішальну роль в соціальній сегрегації, звичайно ж, відіграє німецька шкільна система, яка ще до запровадження плати за навчання в університетах суттєво обмежувала доступ до вищої освіти вихідців з незаможних родин. І це при тому, що численні дослідження та доповіді й ухвали шанованих міжнародних організацій, в т. ч. й таких як UNESCO, UNICEF або Єврокомісії, доводять, що вирішальним фактором в поділі школярів на „гімназистів“ та „простих“ є аж ніяк не інтелектуальні здібності. Згідно з дослідженням (17. Sozialurkunde) Німецького студентського управління (Deutsches Studentenwerk), пройшовши через сегрегаційну німецьку школу, в підсумку до університетів потрапляють 81 зі 100 вихідців з найзаможнішого прошарку та 11 зі 100 представників найнезаможніших прошарків. Результат політики соціальної сегрегації в сфері шкільної освіти дійсно невтішний – в підсумку більша частина випускників німецьких шкіл взагалі позбавлені права поступати до вишів. [...]</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>By: Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-2252</link>
		<dc:creator>Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</dc:creator>
		<pubDate>Mon, 16 Nov 2009 09:58:39 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-2252</guid>
		<description>[...] (обидві названі категорії, як правило, збігаються).[7] Але насправді, якщо експеримент удасться – тобто [...]</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>[...] (обидві названі категорії, як правило, збігаються).[7] Але насправді, якщо експеримент удасться – тобто [...]</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>By: Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-2251</link>
		<dc:creator>Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</dc:creator>
		<pubDate>Mon, 16 Nov 2009 09:58:24 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-2251</guid>
		<description>[...] Спектр вимог тих, хто бере участь у протесті, дуже широкий – від зрозумілих усім вимог скасувати плату за навчання та найболючіший для студентства наслідок Болонського процесу, що полягає в заміні диплому Magister Artium, за якого вчилися довше та, за винятком окремих обов’язкових вступних курсів, самостійно обирали семінари та лекції, на «зубрильний» диплом bachelor/master [1] до таких «радикальних» вимог, як запровадження квоти 50% для жінок на всі університетські посади або ж започаткування «студентських зарплат» («Lerngehalt»), інакше кажучи – стипендій для всіх без винятку. Слід також згадати солідарність студентства зі школярками та школярами, які не менше від першого потерпають від «нового курсу» в освітній політиці. Наприклад, навчання в гімназіях скорочують на один рік, водночас запроваджуючи плату за підручники, яку було скасовано ще на початку XX століття. Так само підтримують під час протестів вимогу демократичної реформи триступеневої німецької школи, за якої всі діти навчаються разом лише чотири перші роки (в Grundschule), а потім діляться на «гімназистів» та «простих» школярок і школярів (Realschule та Hauptschule в західнонімецьких землях, та, відповідно, Mittelschule в землях колишньої НДР). Найчутливішим негативним наслідком такої сегрегації є недоступність вищої освіти для «простих» школярок і школярів, тобто для тих, хто не навчався в гімназіях.[2] Варта уваги також і окрема, але дуже важлива вимога баварського студентства, яке вимагає замінити «кафедри за конкордатом» (Konkordatslehrstühle), претендентів на які призначає єпископ католицької церкви, на звичайні кафедри. Згідно з «конкордатом», угодою між Баварією та Ватиканом, на такі кафедри – і це не кафедри теології! – в шести баварських державних університетах претендент/ка на відповідну посаду отримує згоду тільки тоді, «коли щодо нього не має жодних заперечень з католицько-церковного погляду» (цитата з «конкордату»).[3] [...]</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>[...] Спектр вимог тих, хто бере участь у протесті, дуже широкий – від зрозумілих усім вимог скасувати плату за навчання та найболючіший для студентства наслідок Болонського процесу, що полягає в заміні диплому Magister Artium, за якого вчилися довше та, за винятком окремих обов’язкових вступних курсів, самостійно обирали семінари та лекції, на «зубрильний» диплом bachelor/master [1] до таких «радикальних» вимог, як запровадження квоти 50% для жінок на всі університетські посади або ж започаткування «студентських зарплат» («Lerngehalt»), інакше кажучи – стипендій для всіх без винятку. Слід також згадати солідарність студентства зі школярками та школярами, які не менше від першого потерпають від «нового курсу» в освітній політиці. Наприклад, навчання в гімназіях скорочують на один рік, водночас запроваджуючи плату за підручники, яку було скасовано ще на початку XX століття. Так само підтримують під час протестів вимогу демократичної реформи триступеневої німецької школи, за якої всі діти навчаються разом лише чотири перші роки (в Grundschule), а потім діляться на «гімназистів» та «простих» школярок і школярів (Realschule та Hauptschule в західнонімецьких землях, та, відповідно, Mittelschule в землях колишньої НДР). Найчутливішим негативним наслідком такої сегрегації є недоступність вищої освіти для «простих» школярок і школярів, тобто для тих, хто не навчався в гімназіях.[2] Варта уваги також і окрема, але дуже важлива вимога баварського студентства, яке вимагає замінити «кафедри за конкордатом» (Konkordatslehrstühle), претендентів на які призначає єпископ католицької церкви, на звичайні кафедри. Згідно з «конкордатом», угодою між Баварією та Ватиканом, на такі кафедри – і це не кафедри теології! – в шести баварських державних університетах претендент/ка на відповідну посаду отримує згоду тільки тоді, «коли щодо нього не має жодних заперечень з католицько-церковного погляду» (цитата з «конкордату»).[3] [...]</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>By: Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</title>
		<link>http://commons.com.ua/archives/7812/comment-page-1#comment-2250</link>
		<dc:creator>Освіта фаст-фуд. Чому Європою шириться студентський протест? &#171; Впер</dc:creator>
		<pubDate>Mon, 16 Nov 2009 09:58:07 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://commons.com.ua/?p=7812#comment-2250</guid>
		<description>[...] 6. Так, уже доповідь OECD (Organization for Economic Cooperation and Development) 2006-го року констатує скорочення частки німецьких випускниць і випускників з 6,6 % до 5,7% від загальної кількості випускниць і випускників вишів серед країн-учасниць організації. Щорічне зменшення кількості тих, хто вступає до німецьких вишів, засвідчує також доповідь Федеральної Служби Статистики (Statistisches Bundesamt) 2007-го року. А згідно з Федеральною Службою Зайнятості (Bundesagentur für Arbeit), кількість випускниць і випускників гімназій, що обирають (безкоштовне) навчання в фахових школах (Fachhochschule, аналог нашого технікуму) замість платних університетів, помітно зросла. [...]</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>[...] 6. Так, уже доповідь OECD (Organization for Economic Cooperation and Development) 2006-го року констатує скорочення частки німецьких випускниць і випускників з 6,6 % до 5,7% від загальної кількості випускниць і випускників вишів серед країн-учасниць організації. Щорічне зменшення кількості тих, хто вступає до німецьких вишів, засвідчує також доповідь Федеральної Служби Статистики (Statistisches Bundesamt) 2007-го року. А згідно з Федеральною Службою Зайнятості (Bundesagentur für Arbeit), кількість випускниць і випускників гімназій, що обирають (безкоштовне) навчання в фахових школах (Fachhochschule, аналог нашого технікуму) замість платних університетів, помітно зросла. [...]</p>
]]></content:encoded>
	</item>
</channel>
</rss>
