Commons/Спільне

Плачте, нищиї духом,
Миротворці,
Ридайте в сильних і гордих
Над вухом.
Значить, вище,
Вище пінись, хвиля мелодій.
Скоро forte
Плюй же
В очі погоді!
Буря штурму,
Шквалу сигнали,
Скоро forte
Чуєш сурми,
Чуєш?!
— Заграли.

(more…)

Відзначаючи 50-у річницю Кубинської революції британський часопис “Red Pepper” запропонував обмінятися думками, наскільки й досі ця подія важлива залишається актуальною для сучасного лівого руху. Що собою являє Куба? Нову, хоч і не безпроблемну, модель демократії чи жорстку однопартійну диктатуру? Яким чином вона розвиватиметься? Піде шляхом китайської моделі капіталізму, чи продовжуватиме надихати прогресивні ліві рухи Латинської Америки? Пропонуємо читачам Commons/Спільне переклад цієї цікавої дискусії.

Чому Куба – це важливо

Діана Рейбі

Сьогодні багато хто захоплений  досягненнями Куби в галузі охорони здоров’я, освіти та спорту, проте стверджує, що вона має бути демократичнішою й провести ліберальні політичні реформи. За всього захвату, викликаного народно-революційними процесами в Венесуелі, Болівії та Еквадорі, а також творчим ферментом інших латиноамериканських суспільних рухів, Кубу відкидають, наче старий капелюх, нерелевантний або й (не приведи Господь!) сталіністський.

(more…)

Лео ПАНИЧ

Экономический кризис принес возрождение интереса к Карлу Марксу. Мировые продажи ‘Капитала’ взлетели (в 2008 один-единственный немецкий издатель продал тысячи копий по сравнению с сотней, проданной за год до этого), что является мерилом кризиса столь масштабного по размаху и разрушениям, что он привел мировой капитализм – и его жрецов – в идеологический ‘штопор’.

И все же, хотя вера в нео-либеральные традиции потерпела крах, зачем воскрешать Маркса? Начнем с того, что Маркс сильно обогнал свое время, предсказав успешную капиталистическую глобализацию последних десятилетий. Он безошибочно предвидел многие из судьбоносных факторов, которые послужили причиной для сегодняшнего мирового экономического кризиса: то, что он называл ‘противоречиями’, присущими миру, состоящему из конкурентных рынков, производства товаров и финансовых спекуляций.

(more…)

Andrey Ishchenko (Odessa)

A tragic death, which took place on April 17 in Odessa, of Maksim Chaika, a right-wing football fan and one of the leaders of a radical nationalist organization “SICH”, has immediately lead to heated discussions on the Internet. Whereas everything is clear for the closest companions of the killed: “the white warrior” had perished in the unequal battle with “degenerative subcultures”; more “reputable” national-democratic editions promote a more sophisticated version. In their opinion, those responsible for the tragedy are some “Russian militants”, controlled by the leader of “Rodina” (“Motherland”) party Igor Markov. What happened after that on the Internet were lamentations of the “genuine Ukrainians” from every quarter about “the nationally conscious fellow” killed by “Moscow agents”. However, they paid little attention to the fact that the killed was Russian-speaking and on the whole was rather a “white” racist than a traditional classical Ukrainian nationalist. Where does the “Russian hand” come from in this story?

(more…)

Antifascists and human rights activists consider Ukrainian President Viktor Yuschenko’s recent statement to be intended to manipulate the public opinion and pressurize the investigation. They said it on April 24 in Kiev.

On April 21 the President said he would personally monitor investigation of the death of Ukrainian neo-Nazi Maksim Chayka who was killed during the fight between the far-right extremists and antifascists in Odessa.

“We really doubt that the inquest will be impartial and unbiased now, after the intervention of the President of State”, said Vladimir Chemeris from Respublika Institute, the human rights watchdog. He stressed that in the statement published by his press officer Iryna Vannikova, Mr. Yuschenko defined the incident as murder, not as self-defense.
(more…)

On April 22 the president of Ukraine Viktor Yushchenko made an official statement that there is «an extremist organisation “Antifa”» in Ukraine and demanded from SBU (Ukraine Security Service) – «to check all the information concerning coordination of its activity by the foreign anti-Ukrainian organizations». This is an exceptional incident: the president points out to the law enforcing services that there are extremists in Ukraine, names them, and insinuates who their real organizers and patrons are.

But where the president got such information?

(more…)

Славой Жижек

Когда болезненно прерывается нормальный ход вещей, появляется поле для идеологической конкуренции. В Германии конца 1920-х годов Гитлер победил в конкурсе на лучшую историю, объясняющую немцам причины кризиса Веймарской республики и пути выхода из него (это был еврейский сюжет). Во Франции в 1940 году история маршала Петена выиграла конкурс на лучшее объяснение причин французского поражения.

Едвард ГЕРМАН

початок

Неспроможність пояснити безперервну опозиційність та опір. І Геллін, й історик Волтер ЛяФібер (Walter LaFeber) в огляді, надрукованому у „Нью-Йорк Таймс” (LaFeber 1988) підкреслюють існування безперервної опозиційності (continued opposition) політиці, проваджуваній адміністрацією Рейгана в Центральній Америці, вважаючи, що це є несумісним з баченням, яке випливає з моделі. Згаданим критикам так і не вдалося зрозуміти, що пропагандистська модель висвітлює те, як працюють медіа, а не те — наскільки вони є ефективними. Навіть досвідчений Філіп Шлезінгер, що прихильно ставиться до моделі, називає її „моделлю впливу” (‘effects’ model), яка „передбачає, що пункти панівної програми репродукуються у громадській думці”, але він одразу після цього подає нашу цитату, „що система не є всевладною… Панування над медіа уряду та еліт врешті не призвело до успішного подолання в’єтнамського синдрому” (Schlesinger 1989: 301). Він у жодному місці не посилається на нас, подаючи узагальнений виклад нібито наших поглядів щодо медійного впливу. Також у зв’язку з подіями у Центральній Америці ми чітко заявили, що еліти мали достатньо протилежні погляди щодо тактики, і це створювало простір для суттєвих дискусій. Втім ми наголошували, що параметри проведення таких дискусій ніколи не досягали рівня фундаментального оскарження американської інтервенції (Herman and Chomsky 1988: xii-xiii).

(more…)

Едвард ГЕРМАН

У книзі „Фабрикування згоди: політична економіка ЗМІ” (Manufacturing Consent: The Political Economy of the Mass Media) Ноам Чомськи та я запропонували „пропагандистську модель”, що може слугувати основою (framework) для аналізу та розуміння того, як відбувається робота мейнстрімових американських ЗМІ та чому вони функціонують у такий спосіб. На нас справила велике враження та регулярність, з якою медіа діють на досить обмеженому полі припущень, вкрай залежать від інформаційних джерел, підконтрольних елітам, і сприймають їх недостатньо критично, а також беруть участь у пропагандистських кампаніях, які сприяють втілення інтересів еліт. Намагаючись пояснити це явище, ми почали вишукувати структурні фактори, які є єдино можливою причиною систематичної поведінки та (поясненням) моделей, за якими реалізуються певні дії (performance patterns).

(more…)