Commons/Спільне

Влад СОФРОНОВ

Ау Лунь-Ю
Конец модели или рождение новой?
Au Loong-Yu
End of a Model…or Birth of a New One?
internationalviewpoint.org

Жесткий анализ, проведенный политическим активистом, живущим в Гонконге, посвящен источникам быстрого роста китайской экономики и разоблачению иллюзий тех, кто полагает, будто Китай – это социалистическое государство (неужели такие еще есть?):

«Некоторые полагают, что Китай продвигает некую альтернативную модель предводительствуемой США глобализации – так называемый «Пекинский консенсус», своего рода оппозицию Вашингтонскому консенсусу. Но даже если так, это не имеет ничего общего с социализмом. Оба консенсуса служат капитализму, практикуют одинаковый способ накопления, в высшей степени враждебный труду, социальному государству и демократическим правам. То, что в Китае приватизированы «только» малые и средние государственные предприятия, а крупные оставлены в собственности государства, то, что КПК выбрала постепенный переход к капитализму, а не «шоковую терапию», что государство по-прежнему плотно контролирует «свободный рынок»… и т.д. – все это не представляет собой существенных отличий от политики неолиберализма. Если правящая партия оставила за собой командные высоты в экономике, это не потому, что сохраняет какую-либо приверженность социализму, как полагает Арриги, а просто потому, что руководящей элите невыносима даже мысль уступить кому-либо контроль над наиболее прибыльными секторами экономики». (more…)

Кирилл ГОЛЬЦМАН

Кризис капиталистической системы, похоже, уже сам вошел в кризис на фоне его интенсивной медиатизации. Огромное количество экспертных оценок и комментариев, конференций и обсуждений в научных кругах все больше кажутся пустой тратой времени, а сетования на непредсказуемость развития событий подкрепляют полномочность самых абсурдных выводов. В этой полифонии мнений и заключений то и дело пробегают вполне здравые мысли, при чем как справа, так и слева, но они, как правило, касаются вполне очевидных причин кризиса,  о которых было хорошо известно до его наступления. Чего не хватает, так это понимания тотальности кризиса и возможных альтернатив той системе, которая его породила. Очевидно, что априори такое понимание невозможно у сил, ориентированных на сглаживание противоречий, вызванных кризисом и стабилизацию системы. Но насколько близки к нему современные левые интеллектуалы?

(more…)

Олексій Радинський

Один мій приятель мав щастя народитися на Борщагівці, в кавказькій родині. Суворе районне виховання змусило його піти тропою війни. Коли у Києві почали вбивати чорношкірих, він разом із товаришами розпочав боротьбу з нацистською ідеологією. Боротьба відбувалася так: убравшись у чорне, вони виходили на район і нещадно гамселили кожного носія нацистської символіки чи інших ознак ворожої субкультури. За кілька місяців мій приятель похвалявся, що хребет неонацизму – принаймні на його районі – зламано: юні декласовані елементи, що раніше були легкою здобиччю людиноненависницької ідеології, побачили, на чиєму боці груба сила, й масово вступають до лав антифашистського руху.

Ця історія пригадалася в зв’язку з новим фільмом Квентина Тарантино «Бесславні виротки» (саме так, з граматичною помилкою в кожному слові, й мусить писатися ця назва, в оригіналі вона звучить як Inglourious Basterds). (more…)

Переклала: Оксана Дутчак

джерело – Єврозін

Девід Гребер – американський антрополог, професор Лондонського університету. Викладав у Єльському університеті, звідки звільнений за свою активну політичну позицію. Відомий своїм активізмом, брав активну участь у протестах проти економічного форуму в Нью-Йорку, член міжнародної спілки «Індустріальні робітники світу» (IWW.org), відомої своєю войовничою позицією

***

За п’ять тисяч років історії існування боргів, за ними завжди стояли певні інституції – чи то «священні» правителі Месопотамії, чи іудейські Ювілеї, закон шаріату чи християнське канонічне право. Ці інституції намагалися контролювати борги, щоб уникнути потенційно катастрофічних наслідків для суспільства. І тільки в наш час, за словами антрополога Девіда Гребера, люди почали усвідомлювати, що перша ефективна глобальна структура управління створена за великим рахунком  в інтересах кредиторів.

***

Ця стаття є фрагментом значно більшого дослідницького проекту про борги і боргові гроші в історії цивілізації. Перший і найбільш загальний висновок цього проекту можна сформулювати наступним чином: досліджуючи економічну історію, вчені схильні ігнорувати роль насильства, абсолютно центральну роль війни і рабства в створенні й розвитку базових інститутів того, що ми сьогодні називаємо «економікою». Більше того, це джерело створення має велике значення. Насилля може бути невидимим, але воно вписане в саму логіку нашого економічного мислення, в безсумнівно очевидну природу інститутів, які просто б ніколи не існували і не могли існувати поза сучасною державною монополією на насильство.

(more…)

Щопонеділка о 18:30 у Бурсі (9 корпус, 1 поверх, 13 кімната)
по вул. Набережно-Хрещатицькій 27
Вхід вільний. Після фільму – дискусія.

ОСІНЬ 2009

7/09 Документальний фільм «Кошмар Дарвіна» (Darwin’s Nightmare, 2004). Режисер: Хуберт Саупер.

Танзанія, 60-ті роки. В озеро Вікторія (найбільше тропічне озеро світу) впускають рибу-хижака – нільську щуку – яка знищує майже всю фауну озера. Екологічна катастрофа породжує прибуткову індустрію: біле мясо величезної риби експортується до Європи. Але ця торгівля, не покращила рівень життя місцевого населення, навпаки: за інтенсивним експортом йде не менш інтенсивний імпорт, на цей раз зброї…

(more…)

Недавно в киевском институте «Новая демократия» состоялась презентация книги советского философа-марксиста Михаила Лифшица «Почему я не модернист». Представлял книгу доктор искусствоведения, профессор, ведущий научный сотрудник НИИ Российской академии художеств Виктор Арсланов. О Лифшице, искусстве, современных левых и многом другом с В. Арслановым побеседовал обозреватель Рабкор.ру Андрей Манчук.

Виктор Григорьевич, как вы считаете, какое искусство нужно современным левым? Вообще, возможно ли «левое искусство» в наши дни – и как, в каком направлении следует его развивать?

Я бы ответил на этот вопрос так, как отвечала в 30-е годы Елена Усиевич в своей статье о политической поэзии. Первое что нужно сказать, – нам просто нужно искусство. Когда голодный человек просит еды, ему нужно преподнести хлеб. Но, к сожалению, нам часто предлагают вместо хлеба отраву, в привлекательной для левых обертке – например, в ярких формах фальшивого бунта. А лично я убежден: ничто так не поддерживает капитализм на плаву, как ложный протест, который проявляет себя и в сфере искусства. Протест, естественно вытекающий из условий нашей жизни, но по существу поддерживающий собой капитализм и поэтому совершенно для него безопасный. (more…)