Commons/Спільне

Ян БРЕМАН

В репортажах об экономическом кризисе СМИ в основном говорят о том, как он сказался на богатых странах, при этом практически не уделяя внимания положению масс в том регионе, который раньше называли «третьим миром». Согласно весьма распространённой сегодня точке зрения, неудачи в развитии в странах с переходной экономикой могут быть менее тяжелыми, чем ожидалось. Высокие темпы экономического роста Индии и Китая снизились, но предсказывавшегося резкого спада не произошло. Однако в рамках данного подхода анализируется только влияние кризиса на страны в целом и умалчиваются различия в его влиянии на социальные классы. Если принять во внимание не только макроэкономические расчеты ВВП, но и характер распределения доходов, то становится очевидным, что экономический спад нанёс непропорционально большой ущерб наиболее незащищённым секторам: огромной армии низкооплачиваемых, малообразованных, неимущих рабочих, образующих переполненное дно мировой экономики.

Говоря об участии этих многих сотен миллионов трудящихся в процессе производства, можно отметить, что их труд официально не оформлен, а также то, что он характеризуется колебаниями занятости и сдельной оплатой, вне зависимости от того, работают ли они дома, на «потогонных» предприятиях или сами на себя. Также для их труда характерно полное отсутствие каких-либо трудовых соглашений и трудовых прав, как и отсутствие коллективных организаций. Каким-то случайным, пока ещё малопонятным образом такая организация труда стала в мире преобладающей. Международная организация труда подсчитала, что работники неформального сектора составляют более половины всей рабочей силы в Латинской Америке, более 70% – в Тропической Африке, более 80 % – в Индии (индийское правительство говорит о более чем девяноста процентах).[1] Оторванное от своих прежних социальных связей, большинство не в силах вырваться из трущоб городских окраин, окружающих города по всему Глобальному Югу.

(more…)

Ігор САМОХІН

Фільм «China Blue» на перший погляд здається парадоксальним, його викривальність викликає підозри: в Китаї? Це? По-різному буває, але ж у країні-спадкоємиці Мао давно подолано жорстокі умови праці для робітників, реформи Ден Сяопіна лише зміцнили китайську економіку і вона вже років тридцять практично безперебійно росте з неймовірними темпами по 7-10 % на рік, а разом із тим росте ВВП per capita і рівень життя людей… Принаймні так нам кажуть, навіть по телевізору (у спрощеній формі), а вже у книжках економістів і поготів. Економіст і «некитаїст» Владімір Попов, попри всю свою критичність та виваженість, не може стриматися від захоплення успіхами запізнілого, однак найбільшого «далекосхідного тигра» [1]. Картинка, намальована Поповим, не лишає місця для показаного у «China Blue». І тим не менш фільм переконливий своєю наочністю, своєю (хоч і безумовно підкоригованою) документальністю. В книжці можна писати різне, а от зробити фіктивний фільм важче. До того ж тепер і в літературі можна знайти підтвердження описаного в фільмі.

(more…)

Борис КАГАРЛИЦКИЙ

В октябре 2008 года в Пекине проходил форум представителей гражданского общества Европы и Азии – своеобразная альтернатива официальным межгосударственным мероприятиям, которые устраивались в Китае примерно тогда же. Вообще-то для обсуждения проблем гражданского общества место было выбрано не самое подходящее, да и время тоже. Китайские хозяева явно нервничали, что, среди прочего, проявилось в том, что форум вынесли на дальние окраины города (правда, разместив в дорогом отеле), нагнали кучу полиции и сотрудников службы безопасности, а китайцев туда без специального разрешения вообще не пускали. Получилось что-то вроде гетто для иностранных интеллектуалов, изолированных от внешнего мира и замкнутых друг на друге.

Символизм ситуации, однако, ускользал от большинства участников форума, что само по себе являлось тревожным симптомом. Обитателям временного гетто было очень комфортно вместе, благо они, переезжая с конференции на конференцию, хорошо знали друг друга и могли продолжать беседы, начатые давным-давно в каком-нибудь американском университете или на Всемирном социальном форуме.

Экономический кризис все больше становился темой для дискуссии, и в конце концов группа интеллектуалов, близких к амстердамскому Транснациональному институту (ведущий think tank западноевропейских левых), решила организовать отдельное собрание, чтобы выработать общий документ, посвященный кризису. Своего рода манифест левых в ответ на кризис.

(more…)

Олексій РАДИНСЬКИЙ

“Це все для них. І Демієн Хьорст, і все інше. Щоб знали як треба. І як не треба”, – промовляє Віктор Пінчук, вказуючи на юного художника – учасника групи Р.Е.П. під час прийому у власному мистецькому центрі.

Цей епізод, переказаний однією московською критикесою, є взірцевою ілюстрацією того, що відбувається в українському мистецтві, поставленому на службу великого бізнесу. Багатії думають, ніби знають, “як треба”, а художникам здається, ніби дуля в кишені врятує їх від остаточного перетворення на дизайнерів олігархічних інтер’єрів. І ті, й інші глибоко помиляються.

Цього року головний арт-майданчик країни – вищезгаданий ПінчукАртЦентр – нарешті виразно продемонстрував свою стратегію в мистецькому полі. Якщо раніше йому доречно закидали відсутність чіткої кураторської програми та повний різнобій у виставковій діяльності, то тепер функціонери центру чітко сформулювали своє гасло: “Найкраще мистецтво – це найдорожче мистецтво”.

(more…)

Джесс МУР

Социум ожидает, что мужчины и женщины будут действовать определенным образом сообразно своему полу. Предопределение на каждого действует удушающе, но на женщин и представителей queer-меньшинств в особенности.

Гендерные стереотипы ставят мужчину на первое место и женщину на второе.

• Женщины владеют менее 2% земли во всем мире, 70% бедных в мире – женщины.
• Каждая третья женщина подвергалась сексуальному насилию в возрасте до 18 лет.
• 93% насильников – мужчины.
• Около 93% убитых на сексуальной почве – женщины.
• В Австралии в 2008-м году женщины зарабатывали в среднем на 196 $ в неделю меньше, чем их коллеги мужчины и вдвое чаще вынуждены были работать неполный рабочий день.
• В 2006-м году женщины тратили в среднем 36 часов в неделю на работу по хозяйству.
• 95% страдающих анорексией – женщины.
• Женщины составляют 71% тех, кто ухаживает за немощными, пожилыми и инвалидами.
• Бытовое насилие – основная причина смертей и травм женщин в мире.

(more…)

Майкл ПАРЕНТІ

Існує «таємниця», яку ми повинні пояснити. Як так стається, що з разючим зростанням корпоративних інвестицій, закордонної допомоги та міжнародних позик бідним країнам –так само разюче зростає і бідність по цілому світу? Кількість людей, які живуть у бідності, збільшується швидше, ніж населення світу. Як це зв’язати докупи?

Впродовж останніх півстоліття промисловість і банки США (та інші західні корпорації) масово інвестують у бідні регіони Азії, Африки та Латинської Америки, відомі як «Третій світ». Транснаціональних інвесторів приваблюють багаті природні ресурси, високий прибуток внаслідок низькооплачуваної праці, а також майже повна відсутність податків, природоохоронних правил, необхідності забезпечення соціальних гарантій для робітників тощо.

Уряд США субсидує цей відтік капіталу, надаючи корпораціям податкові пільги на їхні закордонні інвестиції, ба навіть сплачуючи частину витрат на переміщення бізнесу – часто викликаючи обурення профспілок вдома, які бачать, як їхні робочі місця випаровуються.

(more…)

Дмитрий КОЛЕСНИК

«.. похоже на гильотину.
- После сэра Чарльза Дарвина, я готов
от них ожидать электрического стула».

«Человек с бульвара Капуцинов».

Мракобесие наступает вместе с продвижением неофеодализма. Как много еще осталось разнообразных предметов, бытовых явлений и научных теорий, не вписывающихся в рамки реставрации средневековья. Есть где разгуляться фантазии. Сколько «вредных» теорий породил 20-й, 19-й век.… Но, все же, особую ненависть вот уже полтораста лет вызывает сэр Чарльз Дарвин. В уходящем году в Великобритании, в связи с его 200-летием, проходили юбилейные торжества, включавшие массовые переиздания работ и выпуск юбилейных монет.

А в Украине Окружной административный суд Киева решает вопрос о происхождении видов. Истцы, родители школьников, полагают, что на уроках должна изучаться и теория креационизма, то есть сотворение человека и прочих видов всевышним повелением. Религиозная доктрина должна быть приравнена к научной, чтобы не возникал диссонанс между религиозным воспитанием и школьной программой.

(more…)

Майк ГЕЙНЗ

Протягом останніх 30 років – якраз тоді, коли нам казали, що класовий аналіз помер – щось дивне траплялося у медичній науці. Ціле покоління епідеміологів, що досліджували закономірності смерті та захворювань, стали перейматися соціальною нерівністю. Журнали на кшталт Lancet та British Medical Journal надрукували тексти з оглядом останніх досліджень про найбазовіші нерівності та соціальні структури. Червоною ниткою проходило бажання описати зв’язок між нерівністю та здоров’ям: продемонструвати, що люди вищого соціального становища мають кращий стан здоров’я, ніж ті, хто займає нижчі соціальні позиції.

Вийдіть із приймальні будь-якого лікаря і ви побачите людей, яких у лікарню привели соціальні нерівності. Їхні захворювання, серйозні та легкі, фізичні та психічні, є маркерами їхньої позиції в суспільстві. Коли справа стосується хвороб, чим менше, тим завжди більше – чим нижчий ваш статус, тим імовірніше ви матимете проблеми зі здоров’ям. Звідси один крок до застосування класу як пояснювальної категорії—ваша класова позиція визначає ваш кращий чи гірший стан здоров’я, а також те, наскільки довгим (чи коротким) буде ваше життя. Від цього залишається зробити один зовсім маленький крок (який зі зрозумілих причин не схильні робити дослідники з істеблішменту) до твердження, що оскільки капіталізм є коренем класового суспільства, саме капіталізм робить вас більше або менше хворим. Якщо проблеми зі здоров’ям є продуктом організації суспільства, і якщо ми дійсно бажаємо їх досліджувати, то мусимо сконцентруватися на соціальних умовах і суспільній організації, які породжують ці проблеми. Як пише про це сер Майкл Мармот, провідний великобританський епідеміолог, «нерівностей у стані здоров’я як між країнами, так і всередині країн можна уникнути» [1].
(more…)

15 та 18 грудня (вівторок та п’ятниця), о 17:00

Науково-дослідний центр візуальної культури

Староакадемічний корпус НаУКМА, перший поверх (вулиця Сковороди, 2)

www.vcrc.ukma.kiev.ua

Дискусія «ІНША РЕВОЛЮЦІЯ»

— Реконцептуалізація революції: «негативна межа» політичної рефлексії.

— Objet petit «р» лівої політики.

— Р-р-революція чи (р)еволюція: радикалізм проти реформізму.

— «Будьте реалістами, програвайте краще!»: революційна боротьба і мумія 68-го.

— «Революція» як ідеологема: від «оксамитової» до «кольорової».

— Розколений помаранчевий суб’єкт і плаваючий означник Майдану.

— Новий радикалізм: соціальні рухи і «революційний наратив».

— Революція Реального як Realpolitik.

— Революції «довгої тривалості» у ХХ столітті.

В рамках проекту «REVOLUTIONARY MOMENTS»

У співпраці з Інститутом Кеннана

(more…)

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

Дайджест № 1, 2 грудня 2009 р.

Введення в дію постанови Кабінету міністрів України про заборону масових заходів на всій території України вплинуло на кількість акцій протесту. Моніторинг, що проводиться Центром дослідження суспільства з вересня 2009 року, показав, що в середньому за тиждень в Україні відбувається 55 подій, що можна класифікувати як акції протесту. З початку дії заборони в середньому зафіксовано по 35 подій на тиждень.

Таблиця 1.1. Кількість протестних подій в Україні, потижнево (28 вересня – 22 листопада 2009 року).

Найбільш активними регіонами для протестних дій є Київ (57 подій), Харків (32 подій), Одеса (30 подій), Тернопіль (28 подій) та Крим (26 подій). Найменш активними – Хмельницький, Херсон та Суми – у кожному з цих міст за період моніторингу було зафіксовано по 2 події.

(more…)