Commons/Спільне

Дмитрий КОЛЕСНИК

Ровно 50 лет назад, в последнюю неделю июня 1960 года, сразу 4 африканских государства были «освобождены» (Мадагаскар, Мали, Сомали и Конго). Африку освобождали оптом. Затем колониальная администрация выехала, но интересы бизнеса остались: их можно было уже отстаивать другим способом. Среди африканских стран были государства бедные на полезные ископаемые. Им относительно повезло – они не представляли особого интереса. Наиболее пострадали те, у кого что-то ценное все-таки было.

Конго считается одним из богатейших государств планеты. Население же – замыкает список бедности. Есть в Конго даже такое пожелание врагу: «чтоб тебе жить в золоте»…

Мы все пользуемся мобильными телефонами. Их продается до полумиллиарда в год, и в каждом использован колумбо-танталит, получаемый из колтановой руды, а 80% мировых залежей колтана находится как раз в Конго. И это не считая трети мировых запасов алмазов, почти половины запасов кобальта, четверти запасов урана, а также значительных нефтяных месторождений, меди, золота и серебра. Одно из богатейших государств мира могло бы позволить себе уровень жизни как минимум Эмиратов. Но есть компании America Mineral Fields Inc., а еще есть Nokia, Siemens, а также Cobatt (США), H.C. Starck (Германия), Ningxia (Китай) и целый ряд других…

(more…)

master-genie

Рынок земли в Украине еще не открыт, а землю уже начали скупать иностранные государства и корпорации. Компрадорская буржуазия приветствует неоколониальных «инвесторов» из Ливии, Саудовской Аравии и Китая

Землю феллахам

25-26 мая сего года премьер-министр Юлия Тимошенко посетила Великую Социалистическую Народную Ливийскую Арабскую Джамахирию, где достигла ряда договоренностей с местным руководством. В частности, вместе со своим ливийским коллегой Аль-Багдади Али Аль-Махмуди она утвердила проект «100 тысяч гектаров», предусматривающий выделение на украинской территории земельного участка соответствующего размера, на котором будут выращивать зерновые для нужд Ливии и других стран африканского континента. Эту землю передадут в аренду ливийской стороне. Кроме того, на правах аренды ливийцам будут переданы элеваторы для хранения зерна, а в одесском порту будет построена специальная зона, которая позволит транспортировать урожай по морю. (more…)

Досвід південноафриканських рухів протесту доводить, що свої інтереси можна захищати, не сподіваючись на владу та всілякі “широкі коаліції”.

Авторизований переклад: Артем Чапай

Після того, як режим апартеїду впав, і Нельсон Мандела в 1994 році став президентом, бідняки Південно-Африканської Республіки (ПАР) сподівалися на реальні зміни на краще.

Справді, Хартія Свободи – програмний документ Африканського Національного Конгресу (АНК) від 1955 року – обіцяла перерозподіл земель і національного багатства на користь біднішої (чорної) більшості населення країни. В часи апартеїду ця більшість політично усунена від отримання справедливої частки. Однак уже через кілька років після перемоги Мандели стало зрозумілим: обіцянки виконані не будуть.

На кого залишалося сподіватися простим людям, коли навіть АНК, який був найбільшою силою в боротьбі з апартеїдом, “зрадив ідеали” африканського Майдану? Тільки на самих себе: на власну організовану дію. (more…)

Анастасія РЯБЧУК

Останні десятиліття країни колишнього “соцтабору” та “третього світу” переживають різкі соціальні, економічні та політичні зміни. Одним з негативних побічних ефектів цих змін є зростання соціальної нерівності та незахищеності населення. І хоча створення умов для повноцінної участі вразливих груп у суспільстві видається логічним рішенням проблем бідності та нерівності, на практиці як державна політика, так і приватні ініціативи, провокують соціальне виключення (ексклюзію) бідних та маргіналізацію значної кількості населення., посилюючи існуючу поляризацію замість того, щоб намагатися її подолати.

Однією з найпомітніших форм міської маргінальності у країнах, що розвиваються, є бездомність. Південно-африканський та український приклади, які  аналізуються у цій статті, є прикладами “перехідних суспільств”, у яких спостерігається зростання нерівності, злочинності, захворюваності на ВІЛ/СНІД та туберкульоз, інших соціальних проблем. Обидві країни мають авторитарне минуле: Південно-африканська республіка (ПАР) до початку 1990-х років застосовувала політику апартеїду (расової сегрегації), а Україна до 1991 року була у складі Радянського Союзу. Це ускладнює прийняття демократичних рішень для вирішення соціальних проблем, бо чимало авторитарних практик відтворюються “за інерцією”. Водночас, приклади репресивної політики щодо маргінальних категорій населення можна побачити у багатьох інших країнах як “першого”, так і “третього світу”.

(more…)