Спільне: журнал соціальної критики » війна

ГУМАНІТАРНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ: Нова доктрина імперського права

quazerro — Mon, 18 Jul 2011 15:21:32 +0000

ГУМАНІТАРНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ: Нова доктрина імперського права Ноам ХОМСЬКИЙ Поняття «гуманітарний імперіалізм», введене Жаном Брікмоном, лаконічно виражає дилему, з якою зіткнулися західні лідери та інтелектуальна спільнота після розпаду Радянського Союзу. Від самого початку Холодної війни для кожного випадку застосування сили та терору, повалення режимів та введення економічних санкцій існувало виправдання від протилежного (reflexive justification): так чинили заради захисту від того, що Дж. Ф. Кеннеді назвав «монолітною та безжальною змовою», центр якої знаходився у Кремлі (іноді — у Пекіні), від сил абсолютного зла, що прагнуть поширити свою насильницьку владу на весь світ. Ця формула покривала всі мислимі випадки інтервенції, незважаючи на те, якими могли бути реальні факти. Але після розпаду СССР або політичні підходи мусили зазнати змін, або слід було знайти нові виправдання. І дуже скоро стало зрозуміло, який курс оберуть у пострадянському світі, а це, в свою чергу, проливає світло на те, що насправді відбувалося у попередні роки і якими є інституційні засади політики. По завершенню Холодної війни світ затопила вражаюча хвиля риторики, метою якої було переконати людей у тому, що тепер Захід звільнив свої руки, до того зайняті змаганням із наддержавою-опонентом, для втілення власного традиційного призначення – нести демократію, справедливість та права людини, хоча дехто — представники групи дослідників у теорії міжнародних відносин, яких називають «реалістами» — попереджав, що, «надаючи ідеалізму практично ексклюзивних прав у нашій міжнародній політиці», ми можемо зайти надто далеко і зашкодити власним інтересам. Такі поняття, як «гуманітарна інтервенція» та «обов’язок захищати» незабаром стали риторичним стандартом у західному політичному дискурсі, і зазвичай описувались, як встановлення «нових норм» у міжнародних справах.

РЕВОЛЮЦИЯ ФАНОВОЙ ТРУБЫ, ИЛИ РЕЙГАНОМИКА ПО-ИНДИЙСКИ

Mimi — Wed, 06 Jul 2011 15:10:57 +0000

РЕВОЛЮЦИЯ ФАНОВОЙ ТРУБЫ, ИЛИ РЕЙГАНОМИКА ПО-ИНДИЙСКИ Арундати РОЙ Ранним утром 2 июля 2010 года в далёких лесах Адилабада полицейские штата Андхра-Прадеш застрелили человека по имени Черукури Раджкумар,известного среди своих товарищей как Азад. Азад был членом Политбюро запрещённой Коммунистической партии Индии (маоистской) и главным посредником в мирных переговорах, предложенных наксалитами правительству Индии. Зачем полицейские хладнокровно расстреляли его в упор, оставив при этом красноречивые улики, когда могли бы так легко скрыть свои следы? Ошибка ли это или же недвусмысленное послание? В то утро был убит ещё один человек — Хема Чандру Панди, молодой журналист, который оказался рядом с Азадом в момент задержания. Зачем его убили? Чтобы убедиться, что не осталось ни одного свидетеля? Или просто так? Когда во время войны в преддверии мирных переговоров одна стороны убивает парламентёра другой, разумно предположить, что совершившая это сторона не хочет мира. Очень похоже, что Азад был убит из-за того, что ставки в игре показались кому-то слишком высокими, чтобы оставить парламентёра в живых. Но это решение может оказаться серьёзной ошибкой. Не из-за той роли, которую Азад выполнял по поручению партии, но из-за политического климата сегодняшней Индии.

«КОМАНДЫ УБИЙЦ» – ЭТО ПРАВДА О ВОЙНЕ В АФГАНИСТАНЕ

zumka — Mon, 04 Apr 2011 05:00:14 +0000

Малалай [...]

ЧЕТВЁРТАЯ МИРОВАЯ ВОЙНА: ОЧЕРЕДЬ ЛИВИИ

zumka — Thu, 24 Mar 2011 06:09:08 +0000

Редакция [...]

НІЧОГО ГУМАНІТАРНОГО В АМЕРИКАНСЬКІЙ ІНТЕРВЕНЦІЇ

Jerzy — Tue, 22 Mar 2011 13:16:30 +0000

Ерік РУДЕР і Том АРАБІА Світові лідери та їхні захисники в мейнстрімній пресі вихваляють «рішучу» військову операцію Заходу проти лівійського лідера Муаммара Каддафі. Але, як демонструє довгий список «гуманітарних» інтервенцій, уряди країн, що мають можливість використати силу проти Лівії, мають також цілі та стратегії, що не слугуватимуть інтересам лівійців, яким вони нібито мають допомогти.

СПОВІДЬ КАТА З ПІДПІЛЛЯ

Mimi — Sun, 21 Nov 2010 22:58:47 +0000

Передмова перекладача:

У польському видавництві «Ośrodеk KARTA» цього літа вийшла книга спогадів Стефана Донмбського (Stefan Dąmbski) під назвою «Кат» (Egzekutor). Автор виріс у селянській родині, закінчив школу у Львові, а в 1942 р. 17-річним хлопцем потрапив до спецпідрозділу польської Армії Крайової, завданням якого були страти гітлерівців та колабораціоністів. Після визволення Польщі підрозділ страчував представників нової, комуністичної, влади, а також етнічних українців. Повість вже викликала відносне збурення у польському суспільстві та ЗМІ, адже в ній йдеться про темний бік діяльності польського незалежницького підпілля. Про те, на що накладено негласне табу – про жорстокість та безжальність аківців. У сучасній Польщі щодо цих питань діє негласний закон омерти.

Польські історики відзначають унікальність цього видання – це, по суті, перші спогади учасника карального підрозділу підпілля в Європі часів ДСВ. Досі був тільки голандський документальний фільм про долю учасника підпільного трибуналу, але вперше розповідається про того, хто безпосередньо натискав на гачок. У соціалістичній Польщі такі спогади не могли з’явитися, бо в них описано катування міліціонерів. Але не могли вони бути видані й жодним емігрантським угрупуванням, ані лондонським, ані паризьким Гедройця, бо це могло кинути тінь на АК...

Автор визнає, що вподобав собі роль ката під час війни: «Не заперечую, що мені та таким, як я, життя диверсанта було дуже на руку. Я не мусив ходити до школи, яку замолоду не любив, не мусив працювати фізично, не мав жодних родинних зобов’язань, не мусив переживати про те, що завтра поставлю на плиту. Не виносив монотонного життя, а різноманіття емоцій різного роду мав у підрозділі досхочу». Донмбський резюмує свою історію: «Здійснилися мої мрії: я став людиною без сумнівів у власній правоті... Був гіршим від найпідлішого звіря. Був на самому дні людського болота. Але я був типовим вояком АК. Був героєм, на грудях якого після війни висів Хрест Борців...» [Хрест Борців – друга (на той час) за значимістю військова польська нагорода, надавана за «вчинки мужності і відваги, зроблені під час бою» - Joanerges].

Донмбський писав не про те, яким безстрашним, білим та пухнастим борцем за Вітчизну він був, а про те, як потрохи почав отримувати задоволення від самого процесу вбивства, страти. Про те, як все частіше гинуть і прості поляки - випадкові люди: дівчина, яка бачила страту колабораціоніста, діти на лінії вогню... Власне, спогади обірвані на півслові – автор застрелився 13 січня 1993 р. в американському Маямі. Вашій увазі пропонується мій переклад уривків з книги, доступних в інтернеті.

joanerges

Соціально-політичне кіно в кіноклубі НаУКМА

Nastia — Sat, 11 Sep 2010 08:43:58 +0000

Щопонеділка о 18:30 у Бурсі (9 корпус, 1 поверх, 13 кімната) по вул. Набережно-Хрещатицькій 27 Вхід вільний. Після фільму – дискусія. 13 вересня Доктрина Шоку / The Schock Doctrine (Мат Вайткросс, Майкл Вінтерботтом, 2009) Теми для дискусії: неолібералізм, глобальна нерівність, демократія

Доктрина Шоку - документальний фільм, поставлений за новою книгою Наомі Кляйн, видатної публіцистки та учасниці альтерглобалістського руху. Кляйн послідовно критикує економічну доктрину неолібералізму, що панує зараз у більшості країн світу, а також погляди головного проповідника цієї доктрини - професора Мілтона Фрідмана. Демонструючи чисельну кількість фактів геноциду, репресій, політичних переворотів, Кляйн розвінчує міф про те, що дерегуляція економіки, приватизація та скорочення соціальних витрат ведуть до свободи, демократії та економічного процвітання.

НОТАТКИ ПРО ПОТОЧНИЙ МОМЕНТ

Jerzy — Wed, 14 Jul 2010 11:01:35 +0000

Перрі АНДЕРСОН

Перрі Андерсон (1938 р. н.) – британський історик та соціолог-марксист. Брат історика Бенедикта Андерсона. Випускник Оксфордського університету. У 1960-их рр. стояв біля витоків руху «нових лівих» у Великій Британії, головний редактор журналу «New Left Review» у 1962—1982 та 2000—2003 рр., нині – член його редколегії. Залишається одним із провідних представників історичного матеріалізму в науці («Переходи від античності до феодалізму», «На шляхах історичного матеріалізму», «Роздуми про західний марксизм», «Родовід абсолютистської держави»).

«Нотатки про поточний момент» – написана наприкінці 2007 року редакційна стаття Перрі Андерсона, у якій викладений аналіз тогочасних світових процесів – частина І присвячена неоліберальним «володарям світу»; ІІ – існуючим конфліктам, особливу увагу приділено війні в Іраку та Палестинській проблемі; ІІІ – соціальним рухам, що пропонують соціалістичну альтернативу сучасному капіталізму; IV – критиці чотирьох характерних для «постмодерного дискурсу» схем трактування сучасної історії (Антоніо Негрі та Майкла Гардта, Тома Нейрна, Джованні Аррігі, Малкольма Булла).

КРОВЬ В МОБИЛЬНОМ

Jerzy — Wed, 23 Jun 2010 19:52:09 +0000

Дмитрий КОЛЕСНИК

Ровно 50 лет назад, в последнюю неделю июня 1960 года, сразу 4 африканских государства были «освобождены» (Мадагаскар, Мали, Сомали и Конго). Африку освобождали оптом. Затем колониальная администрация выехала, но интересы бизнеса остались: их можно было уже отстаивать другим способом. Среди африканских стран были государства бедные на полезные ископаемые. Им относительно повезло – они не представляли особого интереса. Наиболее пострадали те, у кого что-то ценное все-таки было.

Конго считается одним из богатейших государств планеты. Население же - замыкает список бедности. Есть в Конго даже такое пожелание врагу: «чтоб тебе жить в золоте»…

Мы все пользуемся мобильными телефонами. Их продается до полумиллиарда в год, и в каждом использован колумбо-танталит, получаемый из колтановой руды, а 80% мировых залежей колтана находится как раз в Конго. И это не считая трети мировых запасов алмазов, почти половины запасов кобальта, четверти запасов урана, а также значительных нефтяных месторождений, меди, золота и серебра. Одно из богатейших государств мира могло бы позволить себе уровень жизни как минимум Эмиратов. Но есть компании America Mineral Fields Inc., а еще есть Nokia, Siemens, а также Cobatt (США), H.C. Starck (Германия), Ningxia (Китай) и целый ряд других…

ЕЛЕГІЯ ПРО ВІТЕРЕЦЬ

Jerzy — Mon, 08 Mar 2010 16:34:45 +0000

Анастасія РЯБЧУК

Einst kam ein altes Weib einher

Die hatte kein Brot zum Essen mehr

Das Brot, das fraß das Militär

Da fiel sie in die Goss’, die war kalte

Da hatte sie keinen Hunger mehr.

Darauf schwiegen die Vöglein im Walde

Über allen Wipfeln ist Ruh

In allen Gipfeln spürest du

Kaum einen Hauch.*

Ось уже декілька років наша міліція «повертається обличчям до людей». Про це повідомляють на телебаченні і в газетах, а нещодавно до моєї квартири подзвонив дільничий, щоб сповістити мені про це особисто. Він простягнув візитівку зі своїми прийомними годинами і контактними телефонами й поцікавився, чи не стикаюсь я з якимись проблемами, які він може допомогти вирішити. Дещо спантеличена, я почала думати (проблем, звісно ж, вистачає) з якої почати? Але міліціонер напевно вирішив «допомогти» не лише з проблемами, але і з їхнім переліком:

– Може вас турбує, що по вулиці небезпечно ходити вночі, чи може бомжі у під’їзді ночують і вам надокучають? – Та ні... але от, незважаючи на заборону суду, капітальні стіни руйнують і тріщини скрізь пішли – це надокучає... А ще машини на тротуарі паркуються і вже не раз на мене наїжджали – вони теж надокучають, ви можете якось допомогти? – На жаль, це не в нашій компетенції, – зніяковів дільничий, швиденько попрощався й пішов повертатися обличчям до сусідів.