Перрі АНДЕРСОН

Перрі Андерсон (1938 р. н.) – британський історик та соціолог-марксист. Брат історика Бенедикта Андерсона. Випускник Оксфордського університету. У 1960-их рр. стояв біля витоків руху «нових лівих» у Великій Британії, головний редактор журналу «New Left Review» у 1962—1982 та 2000—2003 рр., нині – член його редколегії. Залишається одним із провідних представників історичного матеріалізму в науці («Переходи від античності до феодалізму», «На шляхах історичного матеріалізму», «Роздуми про західний марксизм», «Родовід абсолютистської держави»).

«Нотатки про поточний момент» – написана наприкінці 2007 року редакційна стаття Перрі Андерсона, у якій викладений аналіз тогочасних світових процесів – частина І присвячена неоліберальним «володарям світу»; ІІ – існуючим конфліктам, особливу увагу приділено війні в Іраку та Палестинській проблемі; ІІІ – соціальним рухам, що пропонують соціалістичну альтернативу сучасному капіталізму; IV – критиці чотирьох характерних для «постмодерного дискурсу» схем трактування сучасної історії (Антоніо Негрі та Майкла Гардта, Тома Нейрна, Джованні Аррігі, Малкольма Булла).

Дмитрий КОЛЕСНИК

Ровно 50 лет назад, в последнюю неделю июня 1960 года, сразу 4 африканских государства были «освобождены» (Мадагаскар, Мали, Сомали и Конго). Африку освобождали оптом. Затем колониальная администрация выехала, но интересы бизнеса остались: их можно было уже отстаивать другим способом. Среди африканских стран были государства бедные на полезные ископаемые. Им относительно повезло – они не представляли особого интереса. Наиболее пострадали те, у кого что-то ценное все-таки было.

Конго считается одним из богатейших государств планеты. Население же - замыкает список бедности. Есть в Конго даже такое пожелание врагу: «чтоб тебе жить в золоте»…

Мы все пользуемся мобильными телефонами. Их продается до полумиллиарда в год, и в каждом использован колумбо-танталит, получаемый из колтановой руды, а 80% мировых залежей колтана находится как раз в Конго. И это не считая трети мировых запасов алмазов, почти половины запасов кобальта, четверти запасов урана, а также значительных нефтяных месторождений, меди, золота и серебра. Одно из богатейших государств мира могло бы позволить себе уровень жизни как минимум Эмиратов. Но есть компании America Mineral Fields Inc., а еще есть Nokia, Siemens, а также Cobatt (США), H.C. Starck (Германия), Ningxia (Китай) и целый ряд других…

1.

Ось уже декілька років наша міліція «повертається обличчям до людей». Про це повідомляють на телебаченні і в газетах, а нещодавно до моєї квартири подзвонив дільничий, щоб сповістити мені про це особисто. Він простягнув візитівку зі своїми прийомними годинами і контактними телефонами й поцікавився, чи не стикаюсь я з якимись проблемами, які він може допомогти вирішити. Дещо спантеличена, я почала думати (проблем, звісно ж, вистачає) з якої почати? Але міліціонер напевно вирішив «допомогти» не лише з проблемами, але і з їхнім переліком:

Ґете-Інститут, Київ (вул. Волоська, 12/4; актова зала, 4-й поверх)

Четвер, 8.10.2009

19.00

У центрі дискусії:

- зростання ксенофобії і можливості відкритої дискусії – обговорення нещодавніх київських подій;

- «активізм», культурний і політичний;

- протестні рухи, що виникають і діють в Україні;

- чи можливе в Україні ефективне лобіювання цілей протестного руху через офіційні інститути? Якими є успіхи у цій сфері?

- перспективи мережевих журналів та міждисциплінарних проектів, які опрацьовують питання соціальної критики;

- про що потрібно писати сьогодні?

У ході зустрічі буде представлено мережевий проект «Сommons» (Володимир Іщенко), центр «Соціальна дія» / проект «Без кордонів» (Максим Буткевич), регіональний інформаційний і правозахисний центр «Наш мир»; також буде про анонсовано друге видання газети «Простори».

Запрошуються учасники активістський ініціатив, міждисциплінарне об’єднання «Худрада», літератори, перекладачі, усі бажаючі.

Кирило ТКАЧЕНКО

Жижек пише дуже багато, - лише в цьому році він видав три книги, одній з яких і присвячено цю статтю (“Violence”, London 2008). Важко сказати, коли саме ця праця буде перекладена українською або російською мовами, але, скажімо, певне уявлення про перший, чи не найважливіший, розділ “Насилля” можна отримати і в статті Жижека “Никто не должен быть отвратительным”.

Для початку я хотів би пояснити специфіку цієї статті, яка початково планувалась як рецензія на одну з останніх книг Славоя Жижека “Violence”. Лише під час роботи над статтею я зрозумів, що для адекватної оцінки праці Жижека доведеться робити наголос на двох специфічних темах. Перша тема виходить з досить таки популярного питання про те, що таке “Жижек”, - успішний бренд, чи оригінальний філософ? Я спробую показати, що в даному разі така постановка питання є дійсно виправданою, що її не редукувати до лише продукту, можливо, не зовсім здорового, але старого як світ, інтересу до тих людей, які перебувають в центрі уваги (її не пояснити умовами екзистенції жовтої преси). Другу, безпосередньо пов’язану з першою, тему ми можемо охрестити як “відношення марксизму до постмодернізму”, “постмодернізму” в найгіршому значенні цього слова. Цю тему ми, звісно ж, братимемо лише в плані марксизму/“марксизму” Жижека. Перший розділ статті буде присвячений головним чином загальним характеристикам мислення Жижека, тоді як зміст самої книги буде представлений в другому розділі. Наголос на вищезгаданих двох темах буде радше імпліцитним, але я сподіваюсь що суцільні дерева в даному не заважатимуть побачити ліс.

"Підпілля" - так називаються мемуари Марка Радда, що нещодавно вийшли у світ та стали загальнодоступними в мережі обміну лінками на літературу - Гігапедія. Марк Радд - голова осередку SDS (Студентів за демократичне суспільство) у Колумбійському університеті, найчисельнішій організації нових лівих США у 1960-х років. Один з лідерів легендарного захоплення п'яти будівель Колумбійського університету 1968 р. та "Днів гніву" у Чікаго, 1969 р. Співзасновник фракції "везерманів"/"синоптиків" (Weathermen) у SDS, що згодом трансформувалася в підпільну організацію The Weather Underground. Після семи років підпілля він здався владі у 1977 р. і лише зараз вирішив викласти спогади про свою політичну діяльність.

Скачати книжку можна тут (для отримання лінку необхідна реєстрація), а нижче пропонуємо читачам невеличку, але елегантну рецензію на відому документальну стрічку присвячену "везерманам" - «The Weather Underground»; режисери – Сем Грін і Біл Сігіл; 2002 рік. Автор - Ромашка.

You don't need a weatherman to know which way the wind blows… (Тобі не потрібен синоптик, щоб знати куди дме вітер) - Bob Dylan, співак.

В статье проводится параллель между расистской и милитаристской политикой государства Израиль и его же культурной дискриминацией палестинского меньшинства. Рассматривается собравший много международных призов анимационный фильм израильского режиссера Ари Фольмана «Вальс с Баширом» и показывается как там за видимостью изображения драмы израильского солдата скрыт один из видов государственной пропаганды (пусть даже не сознаваемой самим режиссером). Для нас пример анализа такой связи искусства и государственной пропаганды в последнее время становится все актуальнее – в связи с все чаще появляющимися махровыми образчиками такого «искусства» в пространстве российской культуры.