Commons/Спільне

Володимир АРТЮХ

Зауважу, що у назві виставки та її концепції я не шукатиму особливого потенціалу чи новизни, а тим більше цікавого кута зору на представлені роботи. Можна здогадатись, що таке кітчеве формулювання було підведене заднім числом під зібрання хрестоматійних робіт художників, на чолі з розрекламованим Джефом Кунсом. Концентрація якісних робіт на квадратний метр занадто велика, щоб говорити про виставку у цілому, тим часом, як розмова про кожну роботу чи художника окремо означала б переписування розділу з підручника сучасного мистецтва останніх трьох десятиліть (на рештках якого лежить, періодично еякулюючи, скульптура молодого Яна Фабра у його інсталяції «Фонтан життя»).

Тому  ми зупинимося на окремих темах, у полі яких можуть сприйматися певні  роботи. Сам геній цього місця змушує говорити про комодифікацію твору мистецтва, тим більше, що хедлайнером цього заходу є її співець Джефф Кунс. Про його одинадцять робіт організатори заявляють як про «кістяк виставки». Колишній брокер з Волл-Стріт, Джеф Кунс виробляє нудотно солодкаві об’єкти, здебільшого збільшені металеві копії банальних товарів, демонстративно заперечуючи критичну дистанцію до цих товарів (що відрізняє його від поп-арту). Проте збільшені й виконані в нержавіючій сталі, вони продаються за суми порядку мільйонів, а то й десятків мільйонів доларів (кажуть, «Висяче серце» купили від імені Пінчука у 2007 році за $21 млн. + $2,6 млн. премії посереднику – на той час рекорд для твору живого митця, проданого з аукціону; представлений на виставці «Синій діамант» – $11,8 млн.). В даному разі такому збільшеному, піднесеному рекламою та мистецьким ринком товару,  організатори виставки приписують еротичні властивості, а також магічні властивості доступу до трансцендентного. Предметність і комерційність підкреслюється незграбним винятком перформенса, який заборонено знімати. (more…)

Елена ГАПОВА

Питер Бергер когда-то писал, что социология является попыткой понять (общество) [23]. Концепт гендера возник именно как попытка понять и назвать, а его заимствование означало готовность (части) общества принять это объясне ние социальной жизни, т.к. «…любой терминологический импорт ключевых понятий превращается в импорт эпистемологический, выполняющий не вспомогательную, техническую, обслуживающую, а скорее ведущую теоретическую функцию» [24]. Поэтому в заключение я попытаюсь объяснить, почему, с моей точки зрения, новая теория появилась одновременно с деконструкцией социализма, и инструментом какого процесса стала, возможно, помимо нашей воли.

(more…)

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

11 березня 2010

8 березня весь світ відзначав день боротьби за права жінок. Не стала винятком і Україна, де цей день є визнаним державним святом. Однак, Україні, на відміну від багатьох країн, відзначати, власне, нічого. У нашій державі, на жаль, ситуація як з правами жінок, так і з боротьбою за ці права, залишає бажати кращого.

За даними моніторингу протестної активності, який проводить Центр дослідження суспільства, з жовтня 2009 року в Україні відбулося п’ять вуличних акцій, які піднімали питання, насамперед, прав жінок. Три з них були організовані ініціативою Femen. У жовтні 2009 року на Майдані Незалежності в Києві активістки виступали проти секс-туризму. У листопаді під Міністерством освіти і науки України вони намагалися привернути увагу чиновників до проблеми сексуальних домагань у вищих навчальних закладах. А в грудні Femen знову підняли питання сексуальної експлуатації жінок, однак уже в контексті організації «Євро-2012». Акції цієї ініціативи піднімають важливі соціальні проблеми й викликають певний резонанс в засобах масової інформації, насамперед, через формат, за яким часто губиться головний меседж. Більш того, еротична «родзинка» акцій Femen втрачає сенсаційну привабливість через багаторазове повторення. Те, що Femen не бажають шукати нових методів привернення уваги до проблемних питань, може незабаром перетворити їх активність на «протест заради протесту» або ритуал, за яким буде втрачатися суть.

(more…)

Оксана ДУТЧАК

Коли мене запитують чи я феміністка, я відповідаю дуже обережно. При чому відповідь варіюється від ствердної до заперечної – в залежності від моєї оцінки того, хто запитує.

Переважна більшість наших співгромадян, чуючи про фемінізм, подумки чи вголос висловлює своє здивування (у кращому разі) і починає сприймати співрозмовника через деякий бар’єр (ярлик малоадекватності). Причина для цього досить проста – фемінізм у нас сприймається як набір певних маргіналізованих радикальних стереотипів (екстремізм, войовничість, чи навіть автоматичне зачислення до лесбійок). Шукаючи пояснень цьому можна скільки завгодно посилатися на розумовий розвиток, менталітет, традиційне мислення, патріархальні цінності і т.д., безперечно не обходиться і без цього. Але, на мою думку, одна із основних причин такого стану речей є сам феміністичний дискурс в Україні, який носить дуже-дуже специфічний характер.

(more…)

Ігор САМОХІН

Фільм «China Blue» на перший погляд здається парадоксальним, його викривальність викликає підозри: в Китаї? Це? По-різному буває, але ж у країні-спадкоємиці Мао давно подолано жорстокі умови праці для робітників, реформи Ден Сяопіна лише зміцнили китайську економіку і вона вже років тридцять практично безперебійно росте з неймовірними темпами по 7-10 % на рік, а разом із тим росте ВВП per capita і рівень життя людей… Принаймні так нам кажуть, навіть по телевізору (у спрощеній формі), а вже у книжках економістів і поготів. Економіст і «некитаїст» Владімір Попов, попри всю свою критичність та виваженість, не може стриматися від захоплення успіхами запізнілого, однак найбільшого «далекосхідного тигра» [1]. Картинка, намальована Поповим, не лишає місця для показаного у «China Blue». І тим не менш фільм переконливий своєю наочністю, своєю (хоч і безумовно підкоригованою) документальністю. В книжці можна писати різне, а от зробити фіктивний фільм важче. До того ж тепер і в літературі можна знайти підтвердження описаного в фільмі.

(more…)

Джесс МУР

Социум ожидает, что мужчины и женщины будут действовать определенным образом сообразно своему полу. Предопределение на каждого действует удушающе, но на женщин и представителей queer-меньшинств в особенности.

Гендерные стереотипы ставят мужчину на первое место и женщину на второе.

• Женщины владеют менее 2% земли во всем мире, 70% бедных в мире – женщины.
• Каждая третья женщина подвергалась сексуальному насилию в возрасте до 18 лет.
• 93% насильников – мужчины.
• Около 93% убитых на сексуальной почве – женщины.
• В Австралии в 2008-м году женщины зарабатывали в среднем на 196 $ в неделю меньше, чем их коллеги мужчины и вдвое чаще вынуждены были работать неполный рабочий день.
• В 2006-м году женщины тратили в среднем 36 часов в неделю на работу по хозяйству.
• 95% страдающих анорексией – женщины.
• Женщины составляют 71% тех, кто ухаживает за немощными, пожилыми и инвалидами.
• Бытовое насилие – основная причина смертей и травм женщин в мире.

(more…)

Тамара ЗЛОБІНА

Після усіх статей та обговорень (публічних і приватних), присвячених “Поглядам”, писати коментар суто про виставку дуже складно. Тому не обмежуватимусь експозицією – цей текст також і про дискусійне поле проекту, про зміст та характер окремих реплік щодо нього.

Один мій приятель-”постмодерніст” вважає, що в творчості уже не можна сказати нічого нового, можна лише маніпулювати цитатами та алюзіями. Така позиція розглядає мистецтво як відлучений від суспільства об’єкт, який може бути інтелектуально “цікавим” чи “не цікавим”[1] і зводить його у ранг декору чи специфічної розваги, відмовляючи у політичності. У категорію цієї критики потрапляють усілякі “на Заході це вже пройшли”, “ідеї/форма не нова”, “не красиво”, “твори зроблені нашвидкуруч”, “художник – конструктор об’єктів”[2] тощо. Ця позиція вочевидь парадоксальна – з одного боку, заперечується сама можливість “новизни”, з другого – художників звинувачують у плагіаті та вимагають якості. Переважно йдеться про неординарність і технічну досконалість виконання. Іншими словами, мистецтво (коли вже воно представлене в галереї) має виглядати як коштовна річ – в сенсі ціни використаних матеріалів, затраченого часу, віртуозної майстерності, оригінальності.

Тексти у просторі експозиції, екскурсії, дискусії були покликані подолати такий фетишизм (а не “легітимувати” твори, які нібито не зрозумілі без пояснення). Однак роботи, представлені у проекті, не є лише закликами чи гаслами, тому деякі “якісні” зауваження стосовно взаємозв’язку форми та змісту, кураторських рішень при монтажі експозиції доречні. (more…)