Commons/Спільне

Ексклюзивне інтерв’ю Commons/Спільне проф. історії Університету Альберти Джона-Пола Химки про політичне використання Голодомору, роль ОУН і УПА в Голокості та еволюцію українського націоналізму.

Як ви ставитесь до ідеї «постгеноцидного суспільства» в застосуванні до України, яка припускає, що Голодомор мав фундаментальні наслідки для української історії і що ми їх відчуваємо досі?

Я не можу сказати, що маю чіткий погляд на це питання. Таку концепцію видумав приятель моєї молодості Джеймс Мейс. Я думаю, по-перше, що ми надто мало знаємо про голод 1932-33 років і ще менше про його наслідки. Це лишається відкритим питанням для мене. Від голоду до війни минуло небагато часу і трудно сказати, чи ті 9 чи 8 років між ними були такі важливі. Я просто не знаю. Що колективізація мала значні наслідки, про це я можу точно сказати. Завдяки колективізації виробилася та комуністична еліта, яка виникла в боротьбі з селянством, вважала його класовим ворогом і була готова знищити його.

Але про психологічні чи травматичні моменти… Ми так мало знаємо про травму і про психологію людини взагалі, не кажучи вже про цілих суспільств. Як пише Андрій Заярнюк, колективізацію внесли в село терором, але потім селяни звикли до неї, було дуже трудно пізніше демонтувати колгоспи, бо все-таки селяни розуміли, як їх повертати на свою користь.

Чи можна сказати, що ідеологічне використання голоду послуговується тією ж схемою, за якою діє політичне використання знищення європейських євреїв (з наголосом на унікальності цієї події, колективній провині, на маніпуляціях кількістю жертв)? Чи можна проводити такі паралелі?

Так, це запозичення готового зразку політичного використання єврейського Голокосту. Зі всіма тими патологіями, які в ньому є.

(more…)

master-genie

Рынок земли в Украине еще не открыт, а землю уже начали скупать иностранные государства и корпорации. Компрадорская буржуазия приветствует неоколониальных «инвесторов» из Ливии, Саудовской Аравии и Китая

Землю феллахам

25-26 мая сего года премьер-министр Юлия Тимошенко посетила Великую Социалистическую Народную Ливийскую Арабскую Джамахирию, где достигла ряда договоренностей с местным руководством. В частности, вместе со своим ливийским коллегой Аль-Багдади Али Аль-Махмуди она утвердила проект «100 тысяч гектаров», предусматривающий выделение на украинской территории земельного участка соответствующего размера, на котором будут выращивать зерновые для нужд Ливии и других стран африканского континента. Эту землю передадут в аренду ливийской стороне. Кроме того, на правах аренды ливийцам будут переданы элеваторы для хранения зерна, а в одесском порту будет построена специальная зона, которая позволит транспортировать урожай по морю. (more…)

Всеволод Голуб (ГОЛУБНИЧИЙ)

Дослідження наявних офіційних першоджерел — урядових постанов, господарської статистики, тогочасної київської й московської періодики — дозволяє відтворити наступну картину причин і обставин голоду в УРСР, що стався 25 років тому.

Перший П’ятирічний Плян індустріалізації СРСР був під кожним оглядом імпровізацією. Пляновики були ще недосвідчені, а сталіністська більшість у ВКП(б) — захоплено завзята. Замість раціонального калькулювання, економіка СРСР рухалася штурмовщиною, ударництвом, підстьобуванням. В наслідку, протягом 1930-31-32 рр. пляни, передбачені П’ятирічкою, були значно перевиконані, а річні пляни, встановлювані сталіністами незалежно від П’ятирічки, виявилися всі недовиконаними як на Україні, так і в цілому Союзі.

(more…)

Крістофер ФОРД

Про «Причини голоду 1932-33 рр.»[1] Всеволода Голубничого писали як про «видатну спробу приступитися до основних питань, важливих для розуміння голоду, до якої слід ставитися зі всією серйозністю».[2] Написаний в 1958 році, аналіз голодомору Голубничим, нажаль, залишається однією з найменш відомих робіт цього видатного українського вченого і, як це не дивно, не увійшов до «Радянської реґіональної економіки» (збірки його вибраних творів, опублікованої 1982 року).[3]

Голубничий народився 5 червня 1928 року в Богодухіві неподалік Харкова. Його мати, етнічна росіянка, працювала у сфері охорони дитинства, а його батько був аґрономом; під час революції він служив в Червоній Армії, в кавалерійському загоні Будьонного, а під час сталінського терору був двічі заарештований. В часи другої світової війни Голубничий був депортований відступаючими німцями і до 1945 року працював в Німеччині як «остарбайтер».[4] Попри дві спроби американців депортувати його до СРСР він спромігся 1951 року імміґрувати до США, де навчався в Колумбійському університеті, а в 1962-1976 рр. читав лекції з економіки в Гантер-колледжі. Протягом 32 років, з кінця війни до своєї передчасної смерті 10 квітня 1977 року, Голубничий залишався плодовитим автором, підготувавши низку наукових робіт з широкого кола питань, зокрема політичної економії, історії та філософії. Його статті з Марксової трудової теорії вартості передбачили багато сучасних дискусій, а його роботи з радянської економіки були серед перших, в яких вивчення окремих республік називалось важливим для розуміння СРСР в цілому. Статті Голубничого з української політики, економіки та історії вважаються одними з найкращих в царині українознавства. В своїх післявоєнних статтях про майбутній розвиток СРСР він запропонував проґноз, який, хоча і не помічений більшістю совєтолоґів, виявився вражаюче точним.[5]

(more…)