Commons/Спільне

Юрій ГРИЦИНА

Вступ Львова у неоліберальну епоху міського врядування можна безпосередньо пов’язати з підготовкою до Євро-2012, хоча це лише привід. «Це найбільший політичний та соціальний проект за 18 років незалежності України» – говорить Васюник (віце-прем’єр-міністр України в уряді Тимошенко) про Євро-2012, артикулюючи основну ідею для розвитку Львова у наступні кілька років.

Неолібералізм — відносно нова економічна модель, «м’який капіталізм», в основі якого лежить ідея про вивільнення індивідуальних підприємницьких свобод у рамках, встановлених міжнародними інституціями. Вільні ринки і вільна торгівля у поєднанні з сильним законодавством повинні створювати конкурентоспроможну економіку. Неолібералізм заохочує більшу продуктивність, індивідуальні чи корпоративні ініціативи та інновації. Не довіряючи здатності демократичної держави проводити ефективну економічну політику, неоліберали перекладають управління на експертів та еліти. Відбувається дерегуляція всіх галузей життя, з метою подальшого структурного регулювання — приватизації, скорочення соціальних виплат, збільшення гнучкості законів ринку праці. Всі людські дії переводяться у економічну площину, чим досягається руйнування соціальних солідарностей і колективних структур. Культивується своєрідний соціальний дарвінізм (виживання більш продуктивного, креативного та гнучкого), результатом якого стає війна всіх проти всіх. Не встиг — лишився за бортом. І неолібералізм переконує нас у тому, що той/та хто не встиг сам у цьому винен. (more…)

Денис ГОРБАЧ

Смена власти по-киргизски вполне возможна и в Украине. Это не повторение «революции тюльпанов», а продолжение процессов, начавшихся много лет назад и протекающих сходным образом в Кыргызстане, Украине и Грузии. От очередного «витка спирали» наших политиков пока что спасает только их собственная нерешительность.
(more…)

Ксенія ДМИТРЕНКО

Контрактова – другий Майдан?

«Є таке поняття — багатофункціональний громадський центр, до нього звикли вже в багатьох країнах і в багатьох містах світу. Він охоплює підприємства торгівлі, громадського харчування. Припустимо, тільки на підземній частині майдану працюватимуть 18 різноманітних кафе — американські, китайські, японські, мексиканські тощо. Я можу сказати навіть, що такого центру, як у Києві, останнім часом не побудували в жодній столиці, тобто певною мірою ми виявилися новаторами»

Олександр Комаровський,

головний архітектор Майдану [1]

Випадок із реконструкцією Контрактової площі, яка була оголошена минулого вересня й, згідно із планами муніципалітету, має бути завершена до 2011 року, несподіваним чином накладається на історичний поступ Києва, а, може, й усієї країни. Проект докорінної перебудови одного з найвідоміших історичних місць [2], начебто затверджений під Євро-2012, насправді, потрапляє в самісіньке сузір’я пам’ятних дат, припадаючи на 20-річчя Незалежності й 10-річчя від реконструкції Майдану. Якщо розглядати Контрактову з цієї перспективи, у факті її переробки одразу можна виокремити типові ознаки, що надають цій події смисл, вписуючи її у вже усталену для сучасного українського суспільства структуру. Умовно цей тип історичних явищ, що тягне за собою набагато ширші й складніші економіко-політичні й соціокультурні імплікації, можна означити як насильницьку, неоліберальну за своєю природою, колонізацію громадського простору міста під проводом машкари постісторії, а його інструменталістські інваріанти, що виявляють себе знову і знову,  - як корумпованість та безглуздя локальної влади, продажність еліт і професіоналів, неміч та розрізненість місцевих громад.

(more…)

Дмитрий КОЛЕСНИК

В Крыму, в окрестностях Демерджи, есть небольшой родник. Возле него постоянно образуется очередь из туристов и местных жителей с баклажками, в ожидании целебной водички убивающими время досужими разговорами. Пожилая парочка туристов внезапно проявляет свое возмущение тем, что родник никем еще не приватизирован: «Здесь же можно было бы организовать такой бизнес – народу много, местные жители тут тоже «пасутся». Такая золотая жила – и течет себе бесхозно, никому прибыли не принося, обидно».

Хотя они и осознают, что приватизирован родник был бы не ими лично, их это не пугает. Им самим приватизация данного объекта не пошла бы на пользу, и убежденность в том, что «частное» всегда лучше, обожествление частной собственности, является как бы «идейной» жертвой. Идеология – не лучший помощник в экономике, жесткой, скупой, которой плевать на личные предпочтения и «выстраданные идеалы и ценности».

Это присказка. Дело в том, что в экономике последнее время господствовал монетаризм, экономические рыночные теории Милтона Фридмана и его последователей. И когда в этом году присуждалась Нобелевка, то за экономику ее вообще сначала думали не присуждать никому, так как текущий экономический кризис является не в последнюю очередь результатом следования экономическим теориям предыдущих лауреатов.

Но, в конце концов, Нобелевский Комитет решил присудить ее Элинор Остром и Оливеру Уильямсону.

Сразу же последовали вопросы на манер «who is Мrs. Ostrom?». Почему именно ей, первой женщине-нобелевскому лауреату по экономике, достался этот джек-пот?

(more…)

Джей ВОЛДЖАСПЕР

«Ми часто не беремо до уваги те, що здатні робити громадяни, а також важливість справжньої залученості».
- Елінор Остром

Нобелівський лауреат з економіки Елінор Остром довела, що люди можуть управляти і управляють ресурсами спільної власності, не руйнуючи їх.

Найбільшу перешкоду на шляху до визнання важливості спільного було подолано, коли професорка університету Індіани (США) Елінор Остром здобула Нобелівську премію в галузі економіки.

Гарет Хардін описав «трагедію спільного» через гіпотетичний приклад загального пасовища: якщо всі пастухи приймуть індивідуальне раціональне в економічному плані рішення збільшити поголів’я корів на пасовищі, то сукупний ефект виснажить або знищить спільне майно.

Впродовж багатьох десятиліть Остром збирала дані стосовно того, як різні спільноти управляють загальними ресурсами – пасовищами, лісами, зрошувальними системами, рибним господарством – справедливо та у спосіб, що не шкодить навколишньому середовищу. Визнання її роботи з боку Нобелівського комітету розвінчує популярні теорії «трагедії спільного», відповідно до яких приватна власність є єдиним ефективним методом, що здатен запобігти виснаженню та руйнуванню вичерпних ресурсів. (more…)

Александра ЖДАНОВСКАЯ

начало

ГАТС

Меморандум ВТО от 19 марта 2001 постановляет, что национальные законы и регулирование стран мож­но отменить, если ВТО посчитает их «более обременительными, чем необходимо». Это означает, что ВТО будет пересматривать уже принятые законы! При этом в суде ВТО, согласно этому меморандуму, нужно отклонять «контраргументы, указывающие на гарантирование общественного блага», вместо это­го на первом месте должен стоять принцип эффективности³⁵. Статья VI.4 соглашения ГАТС³⁶ предусма­тривает такую «проверку необходи­мости» для национальных законов. Это значит, что комиссия ГАТС по урегулированию споров обладает правом вето на решения любого парламента или любого правитель­ственного органа любой страны. Именно она решает, является ли тот или иной закон или правило «более обременительными, чем необходи­мо». Причем что такое «необходи­мо», тоже будет решать комиссия ГАТС, а не парламент страны³⁷. За­дача комиссии по урегулированию споров при ВТО — гарантировать, «чтобы правительства мира руко­водствовались не тем, что хорошо для их населения, а чтобы законы были как можно выгоднее для ино­странных инвесторов и торговых корпораций»³⁸. Каждое националь­ное постановление, касающееся защиты природы, должно в соот­ветствии с ГАТС ВТО пройти тест на «необходимость».

Кристиан Фельбер резюмирует: «Короче говоря, если даже защита окружающей среды, регулирование финансовых рынков, поддержка на­циональной экономики и социаль­ную защиту ГАТС относит к сфере своего регулирования, то можно сказать, что ни одному националь­ному закону не гарантирована без­опасность от ВТО»³⁹.

(more…)

Александра ЖДАНОВСКАЯ

История создания

Всемирная торговая организация (ВТО) не входит в ООН и, соответ­ственно, законы ВТО стоят для ТНК и стран-членов ВТО выше законов ООН (экологических, трудовых прав МОТ ООН и т.д.). Почему же ВТО не является частью ООН?

В 1948 году ООН приняла Устав ITO (International Trade Organization, Международная торговая организа­ция), который учитывал соглаше­ния по обеспечению занятостью, законы против монополий концер­нов, а также меры по защите вну­тренних рынков. Однако Конгресс США отклонил ITO, ссылаясь на недостаточную защиту инвестиций американских банков и концернов. И в том же 1948 году была создана другая организация и принято дру­гое соглашение — GATT (General agreement on tariffs and trade, Гене­ральное соглашение по тарифам и торговле, ГАТТ). Созданная как вре­менная организация, ГАТТ просуще­ствовала с 1948 по 1995 год, пока не была преобразована в ВТО. В ВТО входят следующие Соглашения:

• GATT (ГАТТ, Генеральное согла­шение по тарифам и торговле);
• GATS (ГАТС, Генеральное согла­шение по торговле и услугам);
• TRIPS (Соглашение по торговым аспектам прав интеллектуальной собственности);
• TRIMS (Соглашение по инвести­циям);
• соглашение по сельскому хо­зяйству;
• текстильные соглашения;
• соглашения по субсидиям;
• антидеминговые меры;
• соглашения по финансовому рынку;
• SPS (Соглашение о санитарных и фитосанитарных мерах);
• ТВТ (Соглашение о технических препятствиях торговле).

Теория «свободной торговли» как идеология

Рассмотрим аксиомы ВТО.

Аксиома 1. Либерализация торговли была рычагом развития промышленности для ставших сегодня развитыми стран и для послевоенного развития в новых индустриальных странах.

(more…)

Дмитрий КОЛЕСНИК

Стены, заборы, заборы, стены. Дорога к благодатному морю на ЮБК зачастую превращается в длительный марш-бросок на выживание. Петляя зигзагами под палящим солнцем, вы идете вдоль сплошных стен, направляющих вас лишь по одному заданному пути.

Есть в этом что-то тоталитарное a-la the Wall – все потоки передвижения граждан могут происходить лишь по строго установленному маршруту. Жесткий вариант диктатур предполагает запрет на шаг влево. Он потенциально возможен, но за него расплачиваются кровью.

Мягкий либеральный вариант предполагает скорее физическую или техническую невозможность такого шага. Владельцы дач, окруженных заборами, на ЮБК – это совершенно различные люди. Но вместе, каждый преследуя собственные интересы, они, тем не менее, делают общее дело – возводят новый “железный занавес”.

(more…)

Apelianer

Місто стало осердям активного життя людини не одне тисячоліття тому. Від міського оточення залежить, що люди думають, відчувають і роблять – але думки, дії та почуття людини теж впливають на те, як виглядає простір навколо її помешкання. Можливість визначати вигляд міста і способи використання публічного простору є, отже, однією з найважливіших умов справді самостійного життя. Тому соціальні теоретики говорять про особливе «право на місто».

Щоправда, сьогодні це право в мешканців міст дедалі частіше забирають – частково через мізерний зв’язок між владою та громадянами, частково через вплив на життєсвіт ринкової економіки, яка розвивається за своїми власними законами. За переможного всесвітнього маршу неоліберальної політики, якому активно сприяють уряди, система влади та система грошей діють заодно, посилюючи одна одну. Влада стає інструментом отримання прибутку, гроші стають засобом боротьби за владу, застосування влади та її втримання. Разом вони змінюють наші життєві обставини значно сильніше, ніж коли діють поодинці, складаючи одне одному противагу.

Визначний приклад того – стрімкі зміни великих міст по всьому світові: посеред історичних пам’яток, як гриби, під грошовим дощем виростають однакові в Києві, Шанхаї та Франкфурті хмарочоси; трущоби в передмістях «компенсуються» елітними будинками в центрах. Нині подібні зміни можна спостерігати навіть у тих містах, яким досі вдалося зберегти придатний для гідного життя людини вигляд. З цього погляду просто-таки симптоматичною виглядає боротьба за майбутнє колишнього аеропорту Берлін-Темпельгоф і близьких до нього районів. Він знаходиться майже в центрі Берліна й займає площу десь у 525 футбольних полів. До появи тут аеропорту 1923 року це було улюблене місце відпочинку мешканців. Минулого року, 31 жовтня, аеропорт остаточно вивели з користування. Рішення ухвалювали за підтримки плебісциту, адже мешканці прилеглих районів, страждали від шуму й почувалися в небезпеці. Сьогодні, однак, ця величезна ділянка опинилася в центрі запеклої суперечки.

(more…)

master-genie

Рынок земли в Украине еще не открыт, а землю уже начали скупать иностранные государства и корпорации. Компрадорская буржуазия приветствует неоколониальных «инвесторов» из Ливии, Саудовской Аравии и Китая

Землю феллахам

25-26 мая сего года премьер-министр Юлия Тимошенко посетила Великую Социалистическую Народную Ливийскую Арабскую Джамахирию, где достигла ряда договоренностей с местным руководством. В частности, вместе со своим ливийским коллегой Аль-Багдади Али Аль-Махмуди она утвердила проект «100 тысяч гектаров», предусматривающий выделение на украинской территории земельного участка соответствующего размера, на котором будут выращивать зерновые для нужд Ливии и других стран африканского континента. Эту землю передадут в аренду ливийской стороне. Кроме того, на правах аренды ливийцам будут переданы элеваторы для хранения зерна, а в одесском порту будет построена специальная зона, которая позволит транспортировать урожай по морю. (more…)