Commons/Спільне

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

11 березня 2010

8 березня весь світ відзначав день боротьби за права жінок. Не стала винятком і Україна, де цей день є визнаним державним святом. Однак, Україні, на відміну від багатьох країн, відзначати, власне, нічого. У нашій державі, на жаль, ситуація як з правами жінок, так і з боротьбою за ці права, залишає бажати кращого.

За даними моніторингу протестної активності, який проводить Центр дослідження суспільства, з жовтня 2009 року в Україні відбулося п’ять вуличних акцій, які піднімали питання, насамперед, прав жінок. Три з них були організовані ініціативою Femen. У жовтні 2009 року на Майдані Незалежності в Києві активістки виступали проти секс-туризму. У листопаді під Міністерством освіти і науки України вони намагалися привернути увагу чиновників до проблеми сексуальних домагань у вищих навчальних закладах. А в грудні Femen знову підняли питання сексуальної експлуатації жінок, однак уже в контексті організації «Євро-2012». Акції цієї ініціативи піднімають важливі соціальні проблеми й викликають певний резонанс в засобах масової інформації, насамперед, через формат, за яким часто губиться головний меседж. Більш того, еротична «родзинка» акцій Femen втрачає сенсаційну привабливість через багаторазове повторення. Те, що Femen не бажають шукати нових методів привернення уваги до проблемних питань, може незабаром перетворити їх активність на «протест заради протесту» або ритуал, за яким буде втрачатися суть.

(more…)

Вадим ГУДИМА

Останніми роками спостерігається тенденція, коли по всьому світу учні та студенти виходять на вулиці, щоб боротися за майже ідентичні цілі: справедливу систему освіти, вільний доступ до неї, подолання неповноцінної нестабільної (precarious) зайнятості, покращення поточної життєвої ситуації. 2006 рік може бути прикладом такого протестного руху: без очевидного зв’язку один з одним, протести пройшли в Чилі, Греції, Німеччині, Франції, Італії, Ізраїлі та інших місцях. При цьому проблеми майже скрізь однакові: зростання плати за освіту, згортання університетської демократії замість її розбудови, хронічне недофінансування системи освіти. 2008-го року німецькі студенти з перемінним успіхом боролися проти введення плати за освіту.

Я б хотів торкнутись теми цьогорічних студентських протестів. Чи можна назвати їх революцією, чи революційними — вирішувати, мабуть, самим їхнім учасникам. Як багато хто знає, наразі окремі студентські виступи перетворились на доволі потужний рух у багатьох регіонах Європи та США, з найбільшою активністю у Хорватії, Греції, Австрії, Німеччині, штаті Каліфорнія, у дещо меншому масштабі у Великій Британії, Італії, Швейцарії, Іспанії, Голландії, Франції, Македонії, Польщі, штатах східного узбережжя США. Ті чи інші заходи проти економізації освіти та студентської солідарності в листопаді-грудні 2009 проходили в більшості країн Західної Європи. У Німеччині студентські протести відбуваються поряд з доволі потужним рухом школярів та ліцеїстів, у Франції цей рух супроводжується страйком викладачів проти реформ Саркозі. Важливою характеристикою цьогорічних протестів є доволі високий рівень комунікації між різними центрами протестної активності, схожість їх вимог та подекуди методів. Характерно, що країни Другого, чи то пак, Третього світів, включно з нами, у цей рух практично не залучені, обмежуючись лише поодинокими виявами солідарності.

Можна сказати, що це перший потужний міжнародний рух, що вийшов за межі стандартних «протестних» тем — альтерглобалістської, екологічної та антивоєнної. Водночас, він також має багато особливих аспектів, відмінних від стандартних «протестів».

(more…)

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

Дайджест №3, 3 березня 2010

У лютому 2010 року загалом по Україні було зафіксовано 135 акцій протесту (з урахуванням багатоденних акцій протесту). Незважаючи на другий тур чергових виборів президента України, у цьому місяці відбулося на цілих 30% менше протестних подій, ніж у попередньому. Лютий 2010 року можна назвати найменш активним протестним місяцем за весь період моніторингу (з жовтня 2009 року), навіть беручи до уваги те, що це найкоротший місяць у році.

Однак, незважаючи на такі значні зміни в протестній активності на території України в лютому 2010 року, деякі факти залишаються незмінними. Як і за попередні місяці моніторингу, близько 10% акцій протесту супроводжується пошкодженням майна. Сюди відносяться як сплановані акти (вандалізм, підпали, саботаж, напади), так і пошкодження майна в результаті сутичок між опонентами.

Діаграма 3.1. Кількість протестних подій в Україні потижнево (28 вересня 2009 року – 28 лютого 2010 року).

(more…)

Тамара ЗЛОБІНА

Україна очима актуальних художників

У лютому в Києві  триває кілька виставок, які так  чи інакше торкаються теми Батьківщини  – чи то засобами критичного реалізму, чи через ліричний живопис. У час запеклих боїв за владу митці стороняться політичних висловлювань, що досить показово – на відміну від попередніх, ці президентські вибори художня спільнота наче не помітила. Нагадаймо, у буремні місяці 2004 сформувалась група Р.Е.П., яка вже у 2005-2006 провела серію публічних акцій, спрямованих на гостру критику організації політичного життя в країні. Партійні лідери ставали героями робіт Стаса Волязловського, Іллі Чічкана, Олександра Ройтбурда. На початку нового десятиліття художники демонструють інший настрій – їх цікавлять не конкретні особистості чи політика як така, а різні аспекти громадського співжиття. Від часткового до загального: об’єктом вивчення стає земля та люди, які її населяють, а популярним жанром – пейзаж. Митці оперують темами, близькими до повсякдення, таким чином створюють простір для осмислення глядачами власної ролі у соціальних процесах.

Леся Хоменко “Wonderland”, куратори Катерина Тейлор та Володимир Кадигроб, Український дім, до 25 лютого;

Олександр Бабак “Зима 2009-2010″, галерея Карась, до 9 березня;

“Генофонд – проекти молодих авторів”, Володимир Стецькович, Садан, арт-центр “Я Галерея” на Хорива, до 9 березня;

Сергій Братков “Україна”, ПАЦ, до 21 березня;

“Імпресіонізм і Україна”, куратор Ольга Жбанкова, Національний художній музей, до 11 квітня. (more…)

Оксана ДУТЧАК

Коли мене запитують чи я феміністка, я відповідаю дуже обережно. При чому відповідь варіюється від ствердної до заперечної – в залежності від моєї оцінки того, хто запитує.

Переважна більшість наших співгромадян, чуючи про фемінізм, подумки чи вголос висловлює своє здивування (у кращому разі) і починає сприймати співрозмовника через деякий бар’єр (ярлик малоадекватності). Причина для цього досить проста – фемінізм у нас сприймається як набір певних маргіналізованих радикальних стереотипів (екстремізм, войовничість, чи навіть автоматичне зачислення до лесбійок). Шукаючи пояснень цьому можна скільки завгодно посилатися на розумовий розвиток, менталітет, традиційне мислення, патріархальні цінності і т.д., безперечно не обходиться і без цього. Але, на мою думку, одна із основних причин такого стану речей є сам феміністичний дискурс в Україні, який носить дуже-дуже специфічний характер.

(more…)

«Citius, Altius, Fortius!».

У многих, как я заметил, волна протестов против Олимпиады в Ванкувере вызывает некоторое недоумение. «Зачем они это делают?» – многие задаются таким вопросом. Олимпиада, вроде бы, не тусовка лидеров государств, не бизнес-форум.

Одни с ностальгией вспоминают улетающего мишку Олимпиады 80, другие завидуют возможности канадцев наблюдать живьем за ходом игр, третьи – открывшимся возможностям заработать на Олимпиаде. Тем не менее, нынешняя Олимпиада в Ванкувере, вероятно, войдет в историю как «провальный проект». Не в последнюю очередь – благодаря массовым протестам местных жителей.

На меры безопасности выделено больше миллиарда долларов (из 6 потраченных на игры). Задействованы 16500 полицейских плюс подразделения армии, а сдержать протесты все труднее. Пока полиция разгоняет одну толпу, возникает стихийный бунт в другом районе. Автобусы со спортсменами попадают под обстрел камнями, а зрителей с олимпийской символикой периодически атакуют протестующие. Если в конце 2009-го года половина жителей Британской Колумбии отрицательно относились к Олимпиаде, то с началом игр количество недовольных резко увеличилось до 70%.

И причин тому достаточно предостаточно.

(more…)

П’єр РУССЕ

Після періоду дивовижного розвитку процес Всесвітнього соціального форуму (ВСФ) загальмувався. Практика нещодавніх зустрічей виявилась дуже суперечливою. Якщо дуже спрощувати, то можна сказати, що політично негативним виявився досвід форуму в Найробі (Кенія) у 2007-му, але, тим не менше, позитивним був досвід форуму в Белемі (Бразилія) двома роками пізніше.

Проблема, що постає в першу чергу, полягає не в кількості учасників. Успіх не залежить (або залежить не тільки від) кількості учасників, а й має ще й політичне підґрунтя: у чому сенс цих форумів? Відповідь здавалась очевидною на початку 2000-х, але на сьогодні вона не настільки явна.

(more…)

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

Дайджест №2, 5 лютого 2010

 Вулична активність політичних партій: передвиборчий синдром

За січень 2010 року на території України відбулося 193 протестних подій (з урахуванням багатоденних акцій протесту). Протягом цього періоду суттєво збільшилась вулична активність політичних партій порівняно з попереднім періодом. Відбулось зростання вуличної активності політичних партій на фоні виборчого процесу, перенесення наголосу з економічних на ідеологічні та політичні проблеми. Суттєво збільшилась кількість силових акцій протесту, зокрема у зв’язку з виборами: значна частина виборчої боротьби ведеться у силовому полі через перехоплення друкованої продукції чи арешти

У перший місяць 2010 року на відміну від попереднього періоду головною тематикою для акцій протесту стали ідеологічні (33% подій) та політичні питання (23%), що вочевидь пов’язано з виборчим процесом. Блок протестів, пов’язаних з висловленням економічних вимог, посів третє місце (20%). Для порівняння, у жовтні-листопаді 2009 року ідеологічні та політичні блоки проблем займали відповідно лише третю та четверту позиції, поступившись економічному блоку питань (який обіймав перше місце – 25% акцій протесту) та блоку питань власності (друге місце, 17% відповідно).

Що стосується організаторів протестних подій, у січні 2010 року однозначно можна говорити про активізацію політичних партій порівняно з попередніми місяцями. Якщо у жовтні-грудні 2009 року політичні партії брали участь приблизно у 12% акцій протесту, то у січні 2010 року їхня активність майже подвоїлася. У цьому місяці політичні партії та їхні представники самотужки чи разом з іншими організаціями або ініціативами взяли участь у 23% протестних подій. Також варто зазначити, що переважна більшість протестної активності політичних партій (більше 76% подій) у січні 2010 року безпосередньо стосувалася політичних та ідеологічних питань.

Загальна статистика протестних подій в Україні за січень 2010 року

Рис. 1. Кількість протестних подій в Україні потижнево (28 вересня 2009 року – 31 січня 2010 року)

(more…)

Андрій ЗДОРОВ

Доба української революції 1917 – 1920 рр. і період Української Центральної Ради зокрема здавна привертає увагу істориків. Чимало з них, описуючи причини поразки Центральної Ради, згадують і повстання, підняте проти неї більшовиками в січні 1918 р. в Києві, як раз тоді коли більшовицькі війська зі сходу вели повномасштабний наступ на столицю УНР. Проте спеціальних наукових досліджень саме цього повстання до сих пір практично немає. Як не дивно, але навіть у радянські часи наукова розробка цієї теми була зведена до написання кількох популярних нарисів, енциклопедичних та ювілейних статей. Причини ж, підготовка, перебіг повстання, склад його учасників, роль різних політичних сил у ньому практично залишились недослідженими.

Не багато зробили в цьому напрямку і дослідники з української діаспори. Ось як описує причини і початок січневого повстання в Києві „Енциклопедія українознавства”: „Під впливом большевицької пропаганди чужонаціональні (росіяни та жиди) робітники київського заводу „Арсенал” під проводом А. Іванова, захопивши стратегічні пункти міста (Арсенал, Печерськ, Поділ, Вантажну станцію, Старе місто) і намагаючись оточити Центральну Раду, почали 29.01.1918 р. (дата подана за новим стилем. За старим стилем це 15 січня 1918 р. – А. З.) повстання”.

(more…)

15 та 18 грудня (вівторок та п’ятниця), о 17:00

Науково-дослідний центр візуальної культури

Староакадемічний корпус НаУКМА, перший поверх (вулиця Сковороди, 2)

www.vcrc.ukma.kiev.ua

Дискусія «ІНША РЕВОЛЮЦІЯ»

— Реконцептуалізація революції: «негативна межа» політичної рефлексії.

— Objet petit «р» лівої політики.

— Р-р-революція чи (р)еволюція: радикалізм проти реформізму.

— «Будьте реалістами, програвайте краще!»: революційна боротьба і мумія 68-го.

— «Революція» як ідеологема: від «оксамитової» до «кольорової».

— Розколений помаранчевий суб’єкт і плаваючий означник Майдану.

— Новий радикалізм: соціальні рухи і «революційний наратив».

— Революція Реального як Realpolitik.

— Революції «довгої тривалості» у ХХ столітті.

В рамках проекту «REVOLUTIONARY MOMENTS»

У співпраці з Інститутом Кеннана

(more…)