Commons/Спільне

Євгенія БІЛОРУСЕЦЬ

Для більшості українських ЗМІ сьогоднішні президентські вибори стали символом завершення чергового циклу в політичному і, можливо, історичному житті країни. Підбиття підсумків за «період після Помаранчевої революції» та соціологічні опитування промовисто свідчать не тільки про справжні проводи нинішньої української влади, але й про очікування її відходу з політичної та суспільної сцени. Золотий фонд надбань Помаранчевої революції найчастіше включає «свободу слова», «демократію», «повалення режиму Кучми», але що стоїть за цими поняттями сьогодні, чи не набули вони порожнього значення та паразитарної форми – їхня суспільна оцінка та аналіз найбільш резонансних подій, що привели до формування цієї оцінки, можуть пролити світло на справжні підсумки так званої «епохи Ющенка».

У 2009 році українське суспільство особливо гостро відчуло присутність цензури в культурному просторі.

(more…)

Роберт КУРЦ

Часто говорят об уникальности Освенцима как преступления против человечества. Это верно постольку, поскольку Освенцим воплощает уникальный масштаб преступления, который выходит за рамки как простой жестокости и варварства, так и массового убийства исходя из расчетов политико-экономической выгоды. Но это понятие уникальности служит одновременно идеологам западной демократии для того, чтобы с помощью мифотворчества исключить Освенцим из германской истории, демократии, капитализма и разума Просвещения. «Уникальность» начинает здесь означать уже не уникальные масштабы иррационализма на почве самого же современного буржуазного рационализма, а порыв некоей «чуждой», внешней и, в известной мере, «внеземной» силы Тьмы, которая не может иметь вообще ничего общего с чистой душой демократического капитализма.

С известным крестьянским лукавством Эрнст Нольте использовал это очевидное невежество демократического представления об «уникальности» для того, чтобы, занимаясь апологетической историзацией, отмыть национал-социализм, поставив Освенцим в ряду обычных преступлений модернизации и даже преуменьшить его как некое «второстепенное» злодейство. Как и в случае с национал-социалистической кризисной диктатурой в общем политико-экономическом смысле, так и в случае с Холокостом и его особым качеством, следует, в противовес Нольте, изменить перспективу с тем, чтобы, не отрицая уникальности масштабов, предпринять негативную, а не позитивную историзацию Освенцима. Тогда Холокост превращается в генеральное обвинение против Просветительского разума, капитализма и германской национальной истории: в этом смысле Холокост был не «чуждым» деянием, а особым германским следствием самой истории модернизации, корни которой уходили в общую почву буржуазно-либеральной и демократической мысли современности.

(more…)

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

Дайджест №2, 5 лютого 2010

 Вулична активність політичних партій: передвиборчий синдром

За січень 2010 року на території України відбулося 193 протестних подій (з урахуванням багатоденних акцій протесту). Протягом цього періоду суттєво збільшилась вулична активність політичних партій порівняно з попереднім періодом. Відбулось зростання вуличної активності політичних партій на фоні виборчого процесу, перенесення наголосу з економічних на ідеологічні та політичні проблеми. Суттєво збільшилась кількість силових акцій протесту, зокрема у зв’язку з виборами: значна частина виборчої боротьби ведеться у силовому полі через перехоплення друкованої продукції чи арешти

У перший місяць 2010 року на відміну від попереднього періоду головною тематикою для акцій протесту стали ідеологічні (33% подій) та політичні питання (23%), що вочевидь пов’язано з виборчим процесом. Блок протестів, пов’язаних з висловленням економічних вимог, посів третє місце (20%). Для порівняння, у жовтні-листопаді 2009 року ідеологічні та політичні блоки проблем займали відповідно лише третю та четверту позиції, поступившись економічному блоку питань (який обіймав перше місце – 25% акцій протесту) та блоку питань власності (друге місце, 17% відповідно).

Що стосується організаторів протестних подій, у січні 2010 року однозначно можна говорити про активізацію політичних партій порівняно з попередніми місяцями. Якщо у жовтні-грудні 2009 року політичні партії брали участь приблизно у 12% акцій протесту, то у січні 2010 року їхня активність майже подвоїлася. У цьому місяці політичні партії та їхні представники самотужки чи разом з іншими організаціями або ініціативами взяли участь у 23% протестних подій. Також варто зазначити, що переважна більшість протестної активності політичних партій (більше 76% подій) у січні 2010 року безпосередньо стосувалася політичних та ідеологічних питань.

Загальна статистика протестних подій в Україні за січень 2010 року

Рис. 1. Кількість протестних подій в Україні потижнево (28 вересня 2009 року – 31 січня 2010 року)

(more…)

М. ИНСАРОВ, Ф. САНЧЕНЯ

Вдохновение есть голос класса, звучащий через всю сферу подсознания. Голос класса, звучащий в индивидууме.

В.Ф. Переверзев

Валериан Фёдорович Переверзев писал свою первую большую работу «Творчество Достоевского» в ссылке, что было естественно и нормально для русского революционера. Из неволи очень многое видится чётче и резче – материалистичнее. И вот, впервые в истории русской литературы был проведён анализ культового (по тогдашним, да и по нынешним меркам) писателя с последовательным применением историко-материалистических методов. При этом исследователю удалось сохранить в научном, в общем-то, тексте живость речи и увлекательность изложения. Через 27 лет после этой знаменитой публикации Переверзев стал узником теперь уже лагерей нового эксплуататорского государства. Сталинские подлизы победно улюлюкали, предвкушая расправу: «Разгром переверзевщины явился выражением общего победоносного хода строительства социализма, в процессе к-рого пролетариат под руководством ленинской партии разоблачает и разбивает последние крепости сопротивляющегося классового врага и его меньшевистской агентуры. («Литературная энциклопедия», Т.8.) Последовательность в классовой позиции была оценена по достоинству – революционер оставался опасным.

Что нам сейчас Достоевский? Читан-перечитан. И пик его истерической популярности в 90-е годы миновал. Идеи Достоевского – ничтожнейшая часть его словесного творчества, хотя его персонажи и предстают частенько «людьми идей». Его «философия» для нас не имеет решительно никакого значения, и представляет разве что предмет исторического любопытства. В. Ф. Переверзев так и оценивает философско-политические потуги писателя: «выбросить, как хлам».

Что увидел (и сумел въяве показать) ценного в Достоевском В.Ф. Переверзев? Многостороннее изображение человека, занимающего в обществе «противоречивую классовую позицию» (Э. О. Райт) – характер «двойника». «Двойник» – то есть, двоящаяся личность – главный характерный материал, с которым работает Достоевский как художник. В излюбленном персонаже Достоевского постоянный разрыв между садизмом и мазохизмом, разумом и волей, самоуничижением и манией величия… Причём сами двойники же и лелеют свои надрывы как нечто сладостное, подлинно человеческое. Вот примерный эскиз к портрету этого – такого богатого внутренними надрывами и противоречиями – «бедного человека»:

(more…)

Андрей МАНЧУК

В конце ноября два депутата от правой президентской фракции «Наша Украина» внесли на рассмотрение парламента законопроект «О запрете коммунистической идеологии и ликвидации символов тоталитарного и коммунистического режимов». Будучи заведомо непроходным, он, тем не менее, интересен попыткой определить очертания того призрака, против которого ведут пламенную борьбу современные украинские антикоммунисты:

«Коммунистической идеологией считается система концептуально оформленных представлений, идей и взглядов на политическую жизнь, основанных на нетерпимости одного социального класса (социального слоя) по отношению к другому, антигуманизме и тоталитаризме, предусматривает развитие идеи о превосходстве одного социального класса над другим, верховенстве одного класса и государства над личностью, отрицание права народов и наций на самоопределение, отрицание права частной собственности на средства производства, любые силовые действия на установление диктатуры одного слоя, агрессию к другому социальному слою, нетерпимость к другим мыслям, установление однопартийной системы управления. Под коммунистической идеологией также понимается трактовка ее разных форм в изложении ее основных представителей: В.Ленина, И.Сталина, М.Цзэдуна, К.Маркса»

(more…)

Иван ОВСЯННИКОВ

Так же, как в политическом плане прообразом всех буржуазных наций являются античные и средневековые города-республики с их патрицианской демократией (не распространявшейся на рабов и метеков и рассматривавшей плебеев исключительно как объект манипуляции), все капиталистические империи были «сшиты» по образцу Emporium Romanum. Ядро их обычно составляют национальные государства, более или менее либеральные, зажиточные и стабильные; периферию – более или менее нищие, вечно мятежные провинции, управляемые самым деспотическим образом. В существовании подобного гибрида нет ничего противоестественного. Паразитизм буржуазной нации предопределен самим фактом ее буржуазности. Симбиоз «демократии» и империи обусловлен политической необходимостью: пространственно рассредоточить и разобщить пролетариат, изолировав одну его часть от империалистических центров власти и внушив другой иллюзию «равенства» с буржуазией и национального превосходства. Это именно то, за что ратовал недоброй памяти Сесиль Родс: «Если вы не хотите гражданской войны, вы должны стать империалистами». 

(more…)

Кураторське та самоосвітнє об’єднання ХУДРАДА розпочинає постер-кампанію Вуличний проект з протидії соціальним захворюванням. У рамках проекту постери, спрямовані проти гомофобії та інших форм ксенофобії, надані художниками з Києва, Харкова, Берліна, Москви, Санкт-Петербурга, а також Загребським Квір-фестивалем будуть виклеюватися у публічних місцях Києва.

Останнім часом ми спостерігаємо владні спроби ввести в Україні цензуру, зокрема діяльність одіозної НЕК з питань моралі, репресії проти активістів, до яких належить резонансна справа Олександра Володарського, придушення вільного публічного висловлення під прикриттям боротьби з порнографією, спроби введення цензури у мережі Інтернет. Водночас – бурхливий розвиток ультраправих рухів, чия активність та впевненість у собі не залишає сумнівів. Очевидним стало те, що ксенофоби приділяють особливу увагу діяльності в галузі культури. Результатами цієї діяльності стали зриви презентацій квір-антології «120 сторінок Содому» та спалення Арт-центру Павла Гудімова «Я галерея».

(more…)

Олексій Радинський

Один мій приятель мав щастя народитися на Борщагівці, в кавказькій родині. Суворе районне виховання змусило його піти тропою війни. Коли у Києві почали вбивати чорношкірих, він разом із товаришами розпочав боротьбу з нацистською ідеологією. Боротьба відбувалася так: убравшись у чорне, вони виходили на район і нещадно гамселили кожного носія нацистської символіки чи інших ознак ворожої субкультури. За кілька місяців мій приятель похвалявся, що хребет неонацизму – принаймні на його районі – зламано: юні декласовані елементи, що раніше були легкою здобиччю людиноненависницької ідеології, побачили, на чиєму боці груба сила, й масово вступають до лав антифашистського руху.

Ця історія пригадалася в зв’язку з новим фільмом Квентина Тарантино «Бесславні виротки» (саме так, з граматичною помилкою в кожному слові, й мусить писатися ця назва, в оригіналі вона звучить як Inglourious Basterds). (more…)

Владимир ИЩЕНКО

Старый и новый средний класс

Заводя речь о «среднем классе», следует понимать, что это очень противоречивое понятие, хотя и часто используемое. Под одним термином объединяются довольно разные группы и даже классы (в более строгом значении этого слова). Прежде всего, выделяют «старый» и «новый» средний класс. «Старый средний класс» – это мелкие торговцы, лавочники, ремесленники, фермеры, то есть традиционная мелкая буржуазия, сами себе хозяева, которые не нанимаются ни к какому работодателю. Но и сами они чаще всего не имеют наемных работников, работая своими руками либо используя труд членов семьи, помогающих семейному предприятию или хозяйству.

Карл Маркс предсказывал, что с развитием капитализма мелкая буржуазия будет сокращаться: меньшая ее часть перейдет в крупные собственники, а большая часть, не выдерживая конкуренции с более эффективными крупными предприятиями, пополнит ряды пролетариата. В общих чертах этот прогноз оправдался. В странах Первого мира доля самозанятых в обществе неуклонно сокращалась, в особенности после Второй мировой войны и вплоть до последней четверти ХХ века. (Возобновившийся рост числа «старого среднего класса» после неолиберального поворота 1970-х гг. – результат, прежде всего, массового применения аутсорсинговых схем, по которым наемных работников переводили на положение самозанятых. Лишенная социальных гарантий и защиты профсоюзов эта «мелкая буржуазия» в некоторых отношениях оказывается даже более угнетенной, чем рабочий класс).

(more…)

Артем Чапай

Час від часу зустрічаються статті на кшталт “Чи мав Оруелл рацію?” або “А може, все-таки правий був Гакслі?” Імхо, ця постановка питання надто спрощена. Звичайно ж, жодна антиутопія не справдилася повністю. Кожна з антиутопій – це лише модель, доведена до логічного завершення. В житті існують не ідеали (в тому числі негативні), а поєднання взаємозаперечних рис. Але так само очевидно, що в житті існують риси багатьох антиутопій – не тільки Оруелла чи Гакслі. Існує й боротьба проти цих рис. Давайте глянемо, які саме; які антиутопії ще не написано, але ознаки їх є у суспільстві – і спробуємо визначити, “яка ж розумная цьому альтернатива”.

(more…)