Commons/Спільне

Оксана ОЛИЙНЫК.

Даже в самых критических отзывах о телепродукции стало общим местом умалчивать очевидное – то, что основой существования современных медиа является коммерция. Все как мантру повторяют фразу «понятно, что все это ради денег», не удосуживаясь задуматься о том, ЧТО именно приносит прибыль. Платим за все мы, телезрители, но до конца разобраться в том, почему мы выбираем именно этот товар, а не какой-либо другой, нам не хватает мужества.

Толчком к написанию этой статьи стало интервью с директором «Первого канала» в прямом эфире «Эхо Москвы» 17 января 2010 года. По поводу поднявшего такую шумиху сериала «Школа» в программе «Телехранитель»  Константин Эрнст говорит следующее:

«…два года назад, когда я осознал кризис основных контентов современного телевидения, модель, которая произошла с начала 90-х, после «перестройки», работала на протяжении 15 лет очень эффективно, принося зрителям удовольствие, а телевидению высокие рейтинги. Но эта модель закончилась… И «Школа» – это один из уже попавших в эфир проектов, который про новое телевидение».
(more…)

Анастасія РЯБЧУК

Проблема з такою «ностальгією» у тому, що вона суміщає несумісні речі: «соціалізм» і «епоху Брежнєва», «стабільність» і «застій». Ностальгія і солідарність можливі і необхідні тою мірою, якою вони вказують на проблеми та суперечності у нашому суспільстві. Минуле повинне допомагати нам критично осмислювати теперішні зміни, помічати як здобутки так і втрати, розуміти, що завжди є альтернативи (причому не лише «негативні» антиутопії, а й «позитивні» – де навпаки теперішнє становище є «антиутопією»). Водночас вибір між поганим минулим і поганим теперішнім – це не той вибір, який ми повинні робити. Так само ми не повинні вибирати між Гітлером і Сталіном, між аме риканським імперіалізмом і тероризмом. І коли ностальгія стає вибором радянського минулого – це означає, що люди не бачать у сучасному позитивних альтернатив, і нашим завданням є ці альтернативи створити.

Електропоїзд з Києва до Яготина переповнений – саме о сьомій вечора всі повертаються до своїх сіл. Жінки зі спорожнілими торбами – з базарів, чоловіки у комбінезонах – з будівництва. Штовхаються, щоб зайняти ’сидячі’ місця у вагонах або, принаймні, стати десь біля вікна, адже від спеки і втоми можна зомліти. Одна з жінок зітхає: “Ох, яке ж важке тепер життя”. “І не кажіть, усе таке дороге, а зарплати такі малі,” – підхоплює сусідка. І ось уже дві раніше незнайомі жінки ведуть розмову, немов давні подруги: про ціни на продукти, про те, що вже десять років жодна з них не мала відпустки, і що все тепер “не таке”: і молодь не така, і по телевізору показують не те, і люди “всі якісь злі стали, якісь сердиті”. Розмову підхоплюють інші пасажири, і незабаром уже цілий вагон нарікає на важке життя, лає владу і згадує минуле з “ковбасою за два двадцять”. “Он раніше гуртки для дітей були безкоштовні, а тепер нікуди ж їх не запишеш, бо та ж музична школа стільки коштує…”. “Раніше не треба було думати, чи вистачить зарплати, навіть щось можна було на книжку покласти…”. “Раніше і у парках було чисто, і дитячі майданчики були, і стадіони, а тепер скрізь самі смітники…”. “Раніше я й журнали передплачував, і книжки читав, а тепер усе дуже дорого, та й часу немає з цією роботою”. Я зауважую, що можливо, те минуле не було таким уже й добрим, адже і голодомор був, і політичні репресії, та й за дешевою ковбасою у сімдесяті доводилося стояти кілька годин у черзі. Однак відразу ж отримую відповідь від жінки, що почала розмову: “Я й не кажу, що було краще. Це не те, щоб раніше – краще, просто тепер гірше”.

(more…)

Дмитрий КОЛЕСНИК

«.. похоже на гильотину.
- После сэра Чарльза Дарвина, я готов
от них ожидать электрического стула».

«Человек с бульвара Капуцинов».

Мракобесие наступает вместе с продвижением неофеодализма. Как много еще осталось разнообразных предметов, бытовых явлений и научных теорий, не вписывающихся в рамки реставрации средневековья. Есть где разгуляться фантазии. Сколько «вредных» теорий породил 20-й, 19-й век.… Но, все же, особую ненависть вот уже полтораста лет вызывает сэр Чарльз Дарвин. В уходящем году в Великобритании, в связи с его 200-летием, проходили юбилейные торжества, включавшие массовые переиздания работ и выпуск юбилейных монет.

А в Украине Окружной административный суд Киева решает вопрос о происхождении видов. Истцы, родители школьников, полагают, что на уроках должна изучаться и теория креационизма, то есть сотворение человека и прочих видов всевышним повелением. Религиозная доктрина должна быть приравнена к научной, чтобы не возникал диссонанс между религиозным воспитанием и школьной программой.

(more…)

Луї Альтюссер

Раймонд ВІЛЬЯМС

Поняття «ідеології» виникає не в марксизмі й на сьогодні далеко не обмежується ним як сферою використання. Проте очевидно, що це поняття важливе майже в кожному марксистському осмисленні культури, а особливо в сфері літератури та ідей. Отож складність в тому, щоб провести розрізнення між трьома загальноприйнятими версіями цього поняття в марксистській літературі. Загалом кажучи, можна окреслити такі версії визначення ідеології:

(і) система переконань (beliefs), характерних для певного класу чи групи;

(іі) система ілюзорних переконань – хибних ідей чи хибної свідомості – яку можна протиставити істинному чи науковому знанню;

(ііі) загальний процес вироблення значень та ідей.

Значення (і) та (іі) фактично можна об’єднати в одному варіанті марксизму. В класовому суспільстві всі переконання базуються на класовій позиції, і система переконань всіх класів – або, загалом кажучи, всіх попередніх класів, інших, ніж пролетаріат, формування якого є проектом скасування класового суспільства – є відтак частково чи повністю хибними (ілюзорними). Конкретні проблеми в цьому сильному загальному твердженні породили напружену суперечку всередині марксистської думки. Досить часто можна знайти якусь форму цього твердження поруч із самим значенням (і), наприклад, у ленінській характеристиці «соціалістичної ідеології». Інший спосіб загального збереження значень (і) та (іі), але й розрізнення їх, це вживати значення (і) для системи переконань, заснованій на класовій позиції, включно із класовою позицією пролетаріату всередині класового суспільства, а значення (іі) для контрасту із науковим знанням (у широкому сенсі) різного роду, яке базується на реальності, а не на ілюзіях. Значення (ііі) підриває більшість із цих асоціацій та розрізнень, адже ідеологічний процес – вироблення значень та ідей – сприймається в такому разі як універсальний та загальний, а ідеологія є або цим самим процесом, або сферою його вивчення. Отже, позиції, що асоціюються зі значеннями (і) та (іі), здійснили вплив на марксистські дослідження ідеології.

В такій ситуації не може бути й мови про встановлення єдиного «правильного» марксистського визначення ідеології, хіба що з метою полеміки. Доречніше повернути термін та його варіації до суперечок, в яких вони сформувались; і спочатку розглянути історичний розвиток. Потім ми зможемо повернутись до цих суперечок у їхньому сьогоднішньому вигляді і до важливих контраверсій, які розкривають, але й охоплюють цей термін та його варіації.

(more…)