ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД

Не пройти мне ответом Там, где пули вопрос, Где каждый шаг — миллиметром, Время — пять папирос. Мертвый город хоронит Свои голоса. Потерялись и бродят Между стен небеса. Вогонь. Вогонь усюди. Розривом гранати відриває руку одному з бійців. «Лікаря!» — лунає у натовпі. За барикади виходити не можна — занадто небезпечно, та все одно біжу

ТРИКУТНИК. ЛИСТИ З ФРОНТУ. Лист 3

Привіт, кохана. У мене все, як завжди, добре, я цілий і неушкоджений. Надіюся, що вскорі ми знову зможемо побачитися. Сьогодні закінчується черговий день протистояння і пекельних боїв у центрі Києва. Чесно кажучи, я вже встиг збитися з рахунку часу. У цих видовищних і шалених сутичках рахунок днів втратити надзвичайно легко. Все запам’ятовується більше по подіях,

ТРИКУТНИК. ЛИСТИ З ФРОНТУ. Лист №2

Война бывает детская, до первого убитого, Потом не склеишь целого из вдребезги разбитого. Душа, брат, не оправится, исключена гармония. Не мало видел я ребят на этой церемонии. Война бывает голая, веселая, ужасная, Война бывает точная, в разгуле рукопашная. Хожу-брожу проспектами, фонарики качаются. Война бывает первая, a больше не кончается. Привіт Сонечко! Пишу тобі ранковою порою

ТРИКУТНИК. ЛИСТИ З ФРОНТУ. Лист №1

Чекали листоношу між боями Щоб передать трикутнички малі. Своїм близьким, свої старенькій мамі Писали немало ніжних слів. Та пролунали звуки канонади І земля перетворилася на прах. Упав солдат від вибуху снаряда Тримаючи трикутничок в руках. Привіт Кохана! Зі мною все добре, пишу тобі після шаленого протистояння, що тоненькою ниткою кольору крові прошило центр Києва і

Website Security Test