ФІЛОСОФІЯ В УНІВЕРСИТЕТАХ: бути чи не бути?

Як бачимо, усіх працівників освіти вже поділено на нецікавий баласт і цікавий ресурс прогресу в освіті. Так сталося, що реформу освіти вирішили почати зі знищення саме нашої «перукарні», бо в країні все добре, і лише філософія тягне на дно нашу супер-пупер-освіту, не дає їй розгорнути крила. Але прийдуть й за іншими. Тому для збереження нашої професійної спільноти ми не мусимо обстоювати якісь вузькокорпоративні інтереси. Ми повинні боротися за фундаментальні баланси українського університету, визнані в цивілізованому світі й незрозумілі лише вітчизняному Міністерству. Ми повинні пояснити тим, хто став нашими керівниками, що міністри приходять і йдуть, а освіта має залишитись, і її не можна нівечити на розсуд кожного тимчасового керівника.

Потрібно усунути стереотипи: вітчизняних філософів не варто демонізувати, серед них є люди різної компетентності, як і скрізь, а от ідеологів – мабуть, найменше, ніж деінде. Коли ми кажемо про збереження нормативного статусу філософії, це не означає, звісно один курс на всіх (на практиці, один на всіх курс ніде й не читається, його скрізь урізноманітнюють) ніхто не обстоюватиме. Йдеться про статус того блоку дисциплін, які забезпечують такий елемент загальної компетентності випускника, як «світоглядні й громадянські якості, морально-етичні цінності». Цей істотний елемент освіти повинен мати якийсь офіційний статус. Оскільки йдеться про курси, що викладаються для непрофільних спеціальностей, загальні рамки такого викладання міністерство має накреслити. Як можна видавати, наприклад, Положення про аспірантуру, в якому прописується нормативний статус вивчення іноземних мов, і не позначати жодним словом нового підходу до вивчення філософсько-гуманітарних дисциплін, ба навіть ніде в офіційних документах не згадуючи про саме його існування?

Website Security Test