ПОМОЧЬ БЕГУЩИМ ОТ ВОЙНЫ

Этот краткий пост адресован тем людям, которые испытывают эмоциональный дискомфорт из-за одновременного желания и, как порой кажется, невозможности «что-то сделать» в условиях  войны. Сюда относятся как люди, выступающие за остановку боевых действий в целом (которых, согласно опросу, в стране больше, но которые проявляют несоизмеримо меньшую публичную активность, нежели сторонники боевых действий), так и люди, считающие

ПРО ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРОТЕСТУ

Up. Ця колонка писалася 21 січня, тобто до вбивств протестувальників. Ті кілька речей, які я скажу нижче, я скажу не тому, що в мене є оригінальні думки з приводу розвитку подій, і навіть не тому, що впевнений у сказаному, а тільки для того, щоби попередній і поки що єдиний блоговий запис на «Спільному» на тему

ЩЕ ПРО СИМБІОЗ «РЕГІОНАЛІВ» І «СВОБОДІВЦІВ»

Українська владна еліта добре вчиться у своїх колег. Хосні Мубарак протримався при владі в Єгипті 30 років не в останню чергу завдяки тому, що намагався видати себе за борця з ісламістською загрозою, до якої зараховував і «Братів-мусульман». Це виправдовувало його як в очах західного істеблішменту, так і в очах деяких груп (лібералів, наприклад, або християн)

НОВА ВЛАДА, СТАРИЙ КОНФОРМІЗМ

У незалежній і демократичній Україні, кажуть нам постійно, ми отримали можливість вільно критикувати владу, чиновників, державні інституції і взагалі всіх, із ким незгодні. За СРСР, з його однопартійною системою, ідеологічним контролем та сильним репресивним апаратом, такої можливості не було і бути не могло. Та чи справді в Україні з можливістю відкритого висловлення свого невдоволення владою все настільки добре?

Дивлячись про яку владу йдеться. Соціологи підтверджують, що критичне ставлення до органів державної влади і конкретних можновладних осіб люди справді висловлюють в опитуваннях значно частіше, ніж за часів СРСР. Але є інші можновладці, критичне ставлення до яких люди всіляко приховують.

Website Security Test