Війна і націоналізм

СТРАСТІ ЗА ВІЙНОЮ: КОЛЕКТИВНА ПАМ’ЯТЬ В УКРАЇНІ (2010‐і роки)

Політична сфера будується на рівності й компромісі, це її природний стан, тоді як у суспільній сфері існує надто багато конфліктних інтересів, надто багато відмінностей, тож її треба регулювати за допомогою політики дуже обережно й продумано, тільки в найнеобхідніших речах, на противагу економічній сфері, що потребує політичних рамок регулювання й вирівнювання для самопідтримки її нормальної функціональності в інтересах більшості громадянин (і тут варто чітко розуміти різницю між регулюванням і регламентацією, які зумисне або через незнання змішано в різних дебатах про політику дерегуляції, хибно представлено й переплутано — про що обґрунтовано застерігав Мішель Крозьє (Крозье 1993)). Можна погодиться з аргументом Ханни Арендт, навіяним аристотелівською інтерпретацією, що мета політики — гармонізувати суспільство, а не вносити в нього додатковий розбрат і конфлікти між різними суспільними групами (Арендт 2013).

ШПИЛЬКА І СВАСТИКА. Альтернативні праві як дзеркало політики ідентичності

Спенсер, який зробив популярним евфемізм «альтернативні праві» (alt-right), любить описувати свою ідеологічну платформу як «політику ідентичності для білих людей». За будь‑якої нагоди він поправляє тих, хто називає його білим расистом: ні, мовляв, він лише «націоналіст», або «традиціоналіст», або радше «ідентитарист». Спенсер хоче збудувати, як він каже, «білу етнодержаву», населену за принципом спадковості. Свідомо ставлячи з ніг на голову словник соціальної справедливості, він говорить про цю державу як про «безпечне місце для європейців».

ВОЛОДИМИР СВЯТИЙ: «чьих будешь?» Частина 2. Реакція

Воєнний конфлікт завжди породжує сприятливі умови для розвитку агресивних взаємовиключних історичних дискурсів у кожній країні-учасниці. Історія традиційно є ефективним мобілізаційним ресурсом. У цій ролі вона спирається на старі, добре перевірені стереотипи й на примітивні інстинкти розмежування «свого» й «чужого»: ось ми, ось вони; ми – добрі, вони – погані; це – наше, то – чуже. Така історія не потребує рефлексій і не терпить спроб відстороненого аналізу.

РОСІЯ СЬОГОДНІ: ПОСТАННЯ ВЕЛИКОЇ імперіалістичної потуги. Емпіричний аналіз із марксистської точки зору

На тлі занепаду охопленого кризою глобального капіталізму після початку нового історичного періоду, зумовленого великою рецесією 2008 року, втрата США абсолютної гегемонії призвела до значної ескалації протистояння між імперіалістичними силами. Відновлення Росії як великої потуги далося взнаки на багатьох напрямках: війна між Росією та союзницькою з США Грузією; російська військова інтервенція до громадянської війни в Сирії, а також її інтервенція до громадянської війни на сході України.

Website Security Test