Чи лише «Беркут» убивав «Небесну сотню»? Запитання без відповідей про події 20 лютого

  • 22 October 2014
  • 8612
Чи лише «Беркут» убивав «Небесну сотню»? Запитання без відповідей про події 20 лютого

Альона Ляшева

Мейнстрімні медіа, нинішня українська влада, міжнародна західна громадськість — усі погоджуються з відомою всім нам версією подій 20 лютого 2014 року. Всі масові вбивства були вчинені державними снайперами за вказівкою Януковича. Докази? Навіщо наводити докази та спростовувати контрдокази, коли однозначна відповідь на питання так добре вписується в нову державну ідеологію, що постала за часів Майдану та виконує свою справу під час війни? Відкривати широкому загалу офіційні результати балістичної, збройної та медичної експертиз? Простіше зробити так, щоб вони зникли.

Оскільки нещодавно було опубліковано низку текстів, що наводять аргументи, які спростовують офіційне бачення масових убивств та критикують порядок офіційного розслідування, ми вирішили проаналізувати та узагальнити ці альтернативні версії подій. Основними джерелами цієї статті стали такі тексти. По-перше, академічне дослідження Івана Качановського, співробітника Школи політичних студій та Факультету комунікацій Університету Оттави. Воно було проведене на основі величезного масиву різноманітних даних, як-то: загальнодоступні професійні та любительські відео, що не потрапили у провідні медіаканали або були хибно інтерпретовані, 30 гігабайтів перехоплених радіообмінів підрозділів СБУ та інших силових і урядових структур, що були анонімно викладені в Мережу, заяви, зроблені офіційними особами нової влади, свідчення очевидців. Крім того, автор провів власне спостереження на місці подій. По-друге, низка журналістських розслідувань Reuters, не перекладених жодним із україномовних видань, які ґрунтуються на інтерв’ю з прокурорами, адвокатами, учасниками протестів, міліціянтами та експертами з правових питань. По-третє, репортажі та дослідження BBC, проведені безпосередньо на місці подій. Усі ці дослідження вказують на інших виконавців розстрілу. Далі у статті узагальнені та структуровані аргументи цих розслідувань, але для більш детального розгляду ситуації радимо все-таки звернутись до згадуваних текстів, тут ми намагаємось радше підняти питання, що оминаються та ігноруються у мейнстрімній інтерпретації подій.

 

Місце розташування «Беркуту»

Іван Качановський розпочинає своє дослідження з аналізу найбільш популярних свідоцтв вини силовиків. Зокрема, з нещодавно опублікованої версії (із відмітками часу) 40-хвилинного відео, що було зняте на короткій відстані на вулиці Інститутській о 9:06 ранку. Хоч і з непоясненими пробілами, воно демонструє найбільш інтенсивні періоди подій. Це відео підтверджує, що масові вбивства майданівців 20 лютого почалися поблизу вулиці Інститутської. «Беркут» та підрозділи внутрішніх військ, які блокували Майдан майже три місяці, поспішно полишили свої позиції та відступили близько 9:00 до урядового кварталу, у той час як протестувальники почали просуватись нагору по вулиці Інститутській.

На цих та інших відео члени «Беркуту» та «Омеги», серед яких і два снайпери, стріляють, використовуючи як бойові патрони, так і гумові кулі, та направляють снайперські гвинтівки у сторону протестувальників, а потім — відступають разом із іншими підрозділами до Жовтневого палацу та далі.Після повернення до барикад о 9:20 та 9:28 «Беркут» та «Омега» продовжували стріляти зі своїх барикад на вулиці Інститутській та з будівель Національного банку та Клубу Кабінету міністрів. Те, що з боку цих будівель здійснювалися обстріли, підтверджують не лише відео, але й аналіз слідів від куль на елекростовпах, деревах та стінах Жовтневого палацу та готелю «Україна».

Однак чи можна всі вбивства 20 лютого приписати підрозділам «Беркуту» та «Омеги»? Насправді, як видно на відео, багато майданівців були вбиті саме тоді, коли вони ховалися за стіною, деревами та барикадою, і тому перебували поза зоною ураження, в яку могли влучити міліціонери зі своїх барикад та прилеглих адміністративних будівель.

 

Майор

Відсутність ґрунтовних доказів офіційної версії видно й на прикладі історії із цим 38-річним майором «Беркуту», якого разом із двома підлеглими звинувачують в убивствах 39 осіб, або й у всіх убивствах, скоєних у той день. Конкретно Дмитра Садовника притягають до відповідальності за те, що він 20 лютого близько 9 ранку віддав наказ своїм людям стріляти в напрямку неозброєних протестувальників, що наступали по вулиці Інститутській. Це було перевищенням владних повноважень, за що, власне, майора і судять. Як показує журналістське розслідування Reuters, дослідження обставин убивств проводяться з порушенням процедур та містять багато протиріч. Серед представлених речових доказів проти майора — фотографія, де, за словами прокурора, він біля Майдану Незалежності тримає снайперську гвинтівку. Він у масці, його пальці видно. Але проблема в тому, що у Дмитра вже шість років немає правої руки. Розслідування ускладнене ще й тим фактом, що багато речових доказів — такі, як кулі та зброя — як уже згадувалося, зникли. Крім цього, за словами Віталія Яреми, 17 беркутівців, яких можна ідентифікувати на відео, втекли, здебільшого в Росію та Крим. Таким чином, майор Садовник та двоє його колег — це, по суті, всі ті з задіяних 20 лютого беркутівців, хто залишився в Україні. Навіть родичі загиблих майданівців та свідки вбивств сумніваються в коректності офіційного розслідування. В коментарі для Reuters син убитого Сергія Бондарчука Володимир говорить, що «вони намагаються закрити цю справу, тому що керівництво та спільнота хоче когось покарати, але у слідства не достатньо доказів, щоб довести вину цих трьох чоловіків».

Слідство так і не було завершене: майор Дмитро Садовник зник. Беручи до уваги корумпованість правоохоронних органів, можна припустити, що йому дозволили це зробити. У будь-якому випадку, відсутність головного підозрюваного викликає ще більше запитань. Якщо ця людина винна у масових убивствах, то чому за нею не вслідкували? Тепер уся вина впаде на двох колег Дмитра, яким не вдалося сховатись? Офіційне розслідування — це спроба об’єктивно оцінити ситуацію чи, насамперед, політична гра?

 

Будівлі

Як раніше показано у статті, існують докази того, що «Беркут» та «Омега» стріляли з будівель, що були під їхнім контролем. Однак при цьому існують підтвердження наявності стрільців або навідників не менше ніж у 12 будівлях, що були під контролем протестувальників, серед них — готель «Україна», Жовтневий палац, Консерваторія, Будинок профспілок, Головпоштамт.

Готель «Україна» був під контролем майданівців із 9:00 ранку того дня. Близько 9:10—9:11 ранку, коли відбувалися розстріли, зі сцени пролунали застереження щодо того, що на пендулумі (другому поверсі) готелю «Україна» знаходяться два або три снайпери. Саме в цю серію розстрілів було вбито мінімум трьох людей, зокрема Богдана Сольчаника; це сталося на території між готелем і Жовтневим палацом.

Але, крім згаданого місця, вбивства відбулися й на території навколо готелю «Україна», ближче до Майдану. Це відео демонструє принаймні одного вбитого та двох людей, що лежать на на тому відрізку землі. Пізніше було зроблено висновки, що цих осіб убив «Беркут» під час сутичок. Але такі висновки оминають Deleted (з 2:30) того, що шанс попадання в цю зону з будівель, контрольованих Беркутом, — мінімальний; а також Deleted того, що дерева, стовпи та стіни навколо місця злочину мають сліди від снайперських гвинтівок; крім того, є ще свідчення очевидців, в тому числі кореспондента BBC, що стверджує (з 6:45), що по ньому стріляла з вікна готелю «Україна» особа в зеленому шоломі (з 2:50), які використовували учасники Майдану.

Жовтневий та інші. Приблизно з 3:37 та в наступні декілька десятків секунд цього відео ми можемо побачити людей на даху Кінопалацу. Про те, що стріляють троє з даху Жовтневого палацу, було повідомлено зі сцени Майдану, а також на записах переговорів силовиків та інших джерелах. Також існують відео- та аудіосвідчення перебування людей на дахах будівель у Музейному провулку, свідчення очевидців щодо людей, що лежать на даху будівлі Банку «Аркада», та звуків пострілів з боку Будинку профспілок.

Велика кількість убивств сталася саме на відрізку, досяжному з будівель, які контролювали протестувальники, а не з будівель, де перебували снайпери спецпідрозділів. Зокрема, згідно зі свідченнями очевидців, одного протестувальника було вбито, а дівчину-медика поранено на Майдані з боку Головпоштампу, де тоді знаходився штаб Правого сектору. Як до тих будівель потрапили снайпери? Чому вони туди потрапили, коли могли би розстрілювати людей із інших доступних їм точок? Чому їх ніхто не зупинив? На ці запитання офіційне розслідування навіть не намагається дати відповідь.

 

Переговори спецслужб

Можливість анонімності в мережі Інтернет дала широкому загалу доступ до перехоплених переговорів між державними снайперами. Іван Качановський стверджує, що на цих записах силовики говорять, що чують постріли зі сторони будівель, підконтрольних протестувальникам, бачать снайперів на цих будинках, в тому числі у Будинку профспілок, на п’ятому поверсі якого до 18 лютого знаходився штаб Правого сектору. Звучать накази слідкувати за готелем «Україна», переміститися до Адміністрації Президента, до інших точок СБУ, але точно не на верхні поверхи готелю. Крім цього, у переговорах керівників «Альфи» звучить інформація про переміщення стрільців недержавних сил до готелю «Україна».

Об’ємність і заплутаність цих даних дала можливість зробити із них «попсову» версію, доповнену лякаючими зображеннями, що приводить до протилежних висновків, ніж повна версія. Якщо запис перехоплених переговорів не вважається «фейком», то чому його не беруть до уваги?

 

Кулі та їхній напрям

За словами тимчасової слідчої комісії, по частині убитих та поранених стріляли з автомата Калашникова, АКМС (калібру 7.62х39мм). Генпрокуратура заявляла, що ці розстріли проводилися також зі снайперської гвинтівки СКС (самозарядний карабін Симонова), що має такий же калібр, як і автомат Калашникова. Пояснень, чому снайпери використовували застарілу зброю, доступну в мисливських магазинах — тобто СКС — від ГПУ немає. Із тіла одного загиблого вилучено кулю від пістолета Макарова. Із тіл 17 загиблих вилучено картеч. Хоча все-таки більшість куль у тілах убитих пройшли на виліт, тому змоги зробити висновки немає.

Звісно, було би дивно, якби професійні снайпери використовували неспеціалізовану і неснайперську зброю. Аналіз влучення куль є ще одним аргументом. Такі Deleted дерев, стовпів та стін будівель співпадають із аргументами, наведеними раніше, і підтверджують, що постріли здійснювалися з будівель, контрольованих стороною Майдану, — однак це не висновки експертів-криміналістів. Думка ж офіційних експертів не відома. Повне відкриття даних слідства, якщо воно взагалі проводиться, могло би дати відповіді на ці питання.

Нарешті, викрадення 18—19 лютого 1 223 одиниць вогнепальної зброї та 68 921 одиниці боєприпасів із відділів внутрішніх справ та інших силових структур у західних областях не є розкритим. Як і спалення двох беркутівців під час цього інциденту. Лише 57 із усіх викрадених одиниць зброї є АКМС, тобто зброєю, з якої, за однією з офіційних версій, було вбито більшість жертв, але і 57 одиниць було б достатньо для розстрілів. «На жаль, дані злочини по сьогодні так і не розкриті», — стверджує Геннадій Москаль.

Чому від тимчасової слідчої комісії та від Генеральної прокуратури надходять різні версії щодо використовуваної зброї? Чому снайпери використовували застарілу зброю, яка є доступною у мисливських крамницях? Чому тип поранень вказує на те, що постріли йшли з будівель, контрольованих стороною Майдану?

 

Жертви

Окрім учасників акцій протесту, були вбиті й працівники Беркуту. За даними МВС, із 18 до 20 лютого 189 правоохоронців отримали кульові поранення, 13 із них померли. При цьому жодного вбивства чи поранення лідерів Майдану, жодного вбитого члена Правого сектору. Якщо це не помилки, а вбивства та поранення, здійснені учасниками Майдану (чого власне офіційне розслідування не заперечує), то кого притягнуть до відповідальності?

 

Висновки

Проаналізовані дослідження та розслідування показують, що «підозрюваними» можуть бути як Беркут, так і певні елементи з Майдану. Досить популярним є припущення про «третю сторону», однак версії про російський або американський спецназ не мають за собою жодних доказів. Слабкість аргументів проти «Беркуту» та СБУ і велика кількість ігнорованих аргументів проти сторони Майдану викликають величезну кількість запитань. Якщо нинішня правляча еліта не розглядає належним чином аргументи звинувачувачів з обох сторін, чи не покриває вона тих, хто привів її до влади? Привів смертями великої кількості людей.

Звісно, одразу виникне питання, чому ж саме якась група протестувальників могла вдатися до вбивств? У відповідь на нього можна вибудувати величезну кількість версій. Краще розглянути наслідки того дня для розвитку подальших подій. А вони такі: повалення влади Януковича та прихід до влади нового неоліберально-націоналістичного уряду, невдоволення населення південно-східних областей таким поворотом, анексія Криму, збройне повстання і воєнний конфлікт на Донбасі. 20 лютого не просто померли люди — змінився хід історії, тому всі питання, що стосуються подій того дня, не можуть залишатися без відповіді або мати слабко підкріплені відповіді.

Чи справді масові вбивства на Майдані були здійснені виключно силовиками, підконтрольними апарату Януковича? Чому офіційне розслідування ігнорує велику кількість даних, із яких може випливати причетність до вбивств певних елементів на Майдані? Чому зникають люди та речові докази? Чи отримає широка громадськість обґрунтовані відповіді на ці та низку інших питань про події 20 лютого? Чи ці відповіді можливі без розвінчання провідного уявлення про Майдан та подальші історичні події?

 

Читайте також:

ЧОТИРИ ГОДИНИ (Ігор Волк)

ЧОМУ НЕ ВАРТО ШУКАТИ (І КАРАТИ) ВИННИХ (Іван Шматко)

ПРО ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРОТЕСТУ (Олексій Вєдров)

НАТАЛКА ГУМЕНЮК: «Люди всюди виступали проти того, що їхньою думкою нехтують»