ЧОРНИЙ ПРОТИ ЖОВТОГО: КЛАСОВЕ ПРОТИСТОЯННЯ ТА РУХ ПАРАСОЛЬОК У ГОНКОНЗІ
- Articles
- 29/10/2014
Мейнстрімні медіа, нинішня українська влада, міжнародна західна громадськість — усі погоджуються з відомою всім нам версією подій 20 лютого 2014 року. Всі масові вбивства були вчинені державними снайперами за вказівкою Януковича. Докази? Навіщо наводити докази та спростовувати контрдокази, коли однозначна відповідь на питання так добре вписується в нову державну ідеологію, що постала за часів Майдану та виконує свою справу під час війни? Відкривати широкому загалу офіційні результати балістичної, збройної та медичної експертиз? Простіше зробити так, щоб вони зникли. Оскільки нещодавно було опубліковано низку текстів, що наводять аргументи, які спростовують офіційне бачення масових убивств та критикують порядок офіційного розслідування, ми вирішили проаналізувати та узагальнити ці альтернативні версії подій. Основними джерелами цієї статті стали такі тексти. По-перше, академічне дослідження Івана Качановського, співробітника Школи політичних студій та Факультету комунікацій Університету Оттави. Воно було проведене на основі величезного масиву різноманітних даних, як-то: загальнодоступні професійні та любительські відео, що не потрапили у провідні медіаканали або були хибно інтерпретовані, 30 гігабайтів перехоплених радіообмінів підрозділів СБУ та інших силових і урядових структур, що були анонімно викладені в Мережу, заяви, зроблені офіційними особами нової влади, свідчення очевидців. Крім того, автор провів власне спостереження на місці подій. По-друге, низка журналістських розслідувань Reuters, не перекладених жодним із україномовних видань, які ґрунтуються на інтерв'ю з прокурорами, адвокатами, учасниками протестів, міліціянтами та експертами з правових питань. По-третє, репортажі та дослідження BBC, проведені безпосередньо на місці подій. Усі ці дослідження вказують на інших виконавців розстрілу. Далі у статті узагальнені та структуровані аргументи цих розслідувань, але для більш детального розгляду ситуації радимо все-таки звернутись до згадуваних текстів, тут ми намагаємось радше підняти питання, що оминаються та ігноруються у мейнстрімній інтерпретації подій.
READ MOREЗважаючи на міжнародний досвід, що потрібно протесту, щоб він став революцією? Потрібен системний план. Продуманість. Протест стає неконтрольованим і люди стають агресивними. Чи здатні при цьому лідери направити енергію мас у правильне русло? Мені здається, що сам хід протесту був недостатньо продуманим. Бо була мобілізація, але не було організації. Доходило до крайнощів: «Ми стоїмо і нічого не відбувається, давайте щось робити». Але ніхто нічого не робив.
READ MOREУ публічних дебатах сьогодні ширяться безліч дурниць, що їх ліниво повторюють експерти та мас-медіа. Найбільш отруйна серед них, звісно, популярна примовка, нібито політичні категорії «правого» та «лівого» віджили своє і їхнє протистояння відійшло в минуле. Є певна тривожна близькість між виразами крайніх правих «більше немає ні правих, ні лівих» та закликами крайніх центристів «вийти за межі категорій правого та лівого» (які, як вони стверджують, «більше нічого не значать»). Яка дивна іронія, що праві та центристи мислять в одному руслі: перші керуються ілюзією одностайності та примирення під віковічним стягом національної ідентичності, а другі діють за принципами раціонального менеджменту, що «неминуче» має забезпечити загальну згоду — й, безсумнівно, спливе багато часу, поки медіа, які несамовито відстоюють таку одностайність, усвідомлять, як багато вони мають спільного з тими, хто захищає дещо інше.
READ MORE