З часів його виникнення на початку ХІХ століття соціалізм терзали дебати щодо стратегії (чого не скажеш про праві ідеології). Чи спасіння прийде, як мріяв Фур'є, від багатих благодійників, які фінансуватимуть нові комуністичні колонії, — чи може, як передбачав Прудон, через робітників, які засновуватимуть власні мутуалістичні підприємства, уникаючи політики як такої? Чи може, слід прийняти більш агресивну позу, за яку виступало в 1830-х протосиндикалістське крило британського чартистського руху? Представники цієї течії вже тоді усвідомлювали роль важелів, на які можуть натиснути робітники на робочому місці, і підтримували тактику «великого національного свята» (також відомого як загальний страйк). Чи може, найкращий шлях до соціалізму — той, що його захищав основний напрям руху чартистів? Представники цього напряму наголошували на важливості політичної дії: слід взяти контроль над державною владою, перед тим виборовши загальне виборче право.
Ці та інші течії чітко проявилися в Англії — тоді найбільш розвинутій капіталістичній країні — ще багато років тому, у тридцятих. І вони залишаються актуальними досі, бо залишається актуальною проблема, яку вони намагалися вирішити — а саме, проблема влади меншості. Кожна з цих тенденцій відповідає доступним для опозиції нішам у суспільстві, де панує капіталістичне виробництво та впливові еліти.
READ MORE
