Left and politics

MADE IN DAGENHAM

• Gender
• 08/03/2014

[:uk]7 червня 1968 року 187 швачок-машиністок з автомобілебудівного заводу «Форд» у Дагенхемі (передмістя у Східному Лондоні) оголосили страйк проти дискримінації за гендерною ознакою в оплаті праці на виробництві. Робітниці вимагали дорівняти їхню роботу (пошиття чохлів для автомобільних сидінь) до категорії С (напівкваліфікована праця), яку мали чоловіки, що виконували таку саму роботу на заводі, замість малоприбуткової категорії В (некваліфікована праця) у якій жінки отримували лише 85% від «чоловічої ставки». READ MORE

Саймон Пірані: «Те, що люди могли би зробити для вирішення своїх проблем колективною дією, — завжди більше, ніж те, на що вони спроможні самотужки»

• Слайдер
• 06/03/2014

Інтерв’ю з Саймоном Пірані про його книгу «Російська революція у відступі», котру він презентував під час конференції «Нові профспілки та демократичні ліві: історичні корені та ідейні орієнтири». Книга являє собою детальний аналіз процесів «авторитарного переродження» більшовицької партії та згортання робітничого руху в 1920—1924 роках, здійснений на основі архівних даних. Детальніше про саму презентацію читайте тут. Андрій Гладун: Із самого початку хотілося б запитати — для читачів, які, можливо, ще не змогли ознайомитися з Вашою книгою — наскільки дослідження, яке Ви провели, є актуальним на сьогоднішній день для лівих? Саймон Пірані: Я думаю що, з одного боку, коли читаєш книгу про історію нашого руху, то завжди на кожній сторінці шукати прямі уроки щодо сьогоднішнього дня — помилковий підхід. Тобто зв'язок із сьогоденням є, але цей зв'язок не прямий. З одного боку, я думаю що, по-перше, російська революція в цілому — це була спроба мас увійти в історичний процес. Тобто, на відміну від інших часів, маси в період із 1905 року, і особливо в 1917 році, були активними учасниками процесу, вони прямо впливали на все, що відбувалося на урядовому рівні, і був високий рівень участі в процесі. І саме тому історію цих часів дуже важливо вивчати.

READ MORE

Справжні вороги, фальшиві друзі: імперіалізм і гомофобія в Африці

• Gender
• 04/03/2014

Гомосексуали Африки здавна змушені проходити крізь екзистенційні випробування. Але зараз старі закони, що криміналізують гомосексуальну поведінку, доповнюються суворими покараннями й новими законопроектами, що мають на меті відтіснити гомосексуалів далі в темряву.

READ MORE

Загальні міркування про державу надзвичайного стану

• Слайдер
• 25/02/2014

Надзвичайна форма капіталістичної Держави все ще належить до капіталістичного типу Держави — не тільки з точки зору державної влади, але й за інституційними формами; це також стосується і фашистської Держави як капіталістичної Держави надзвичайного стану. Вона має особливості капіталістичного типу Держави: відносне відокремлення економіки від політики й відносну автономію Держави від панівних класів і фракцій. Через період та кризу, яким відповідає Держава надзвичайного стану, вона зазвичай втручається в економіку характерним чином, пристосовуючи та підлаштовуючи систему до усуспільнення продуктивних сил. Втручання фашистської Держави в економіку є надзвичайно важливим. З цієї точки зору вона має спільні риси з інтервенціоністськими формами Держави (з Державою монополістичного капіталізму) в тих суспільних формаціях, що не перебувають у стані політичної кризи. Вирізняє Державу надзвичайоного стану не так обсяг її втручання, як форми втручання, до яких вона вдається.

READ MORE

АЛЕКСАНДР МИШИН: «Конфликты в Африке показывают, что в регионе необходима реанимация панафриканизма»

• Слайдер
• 16/02/2014

С декабря 2013 года новостные ленты ведущих мировых СМИ пестрят заголовками о вооруженных столкновениях, беспорядках и хаосе, который охватил Центральноафриканскую республику и Южный Судан. О комплексе противоречий, с которыми связаны конфликты в этой части Африки, и о будущем региона «Спільне» пообщалось с украинским африканистом, к.полит.н. Александром Мишиным — специалистом по изучению конфликтов на Черном континенте. В чем суть конфликта в Южном Судане, который начался в декабре? Какие интересы его участников? Каковы его последствия? Можно ли говорить о межэтническом конфликте, о конфликте между христианами и язычниками? У истоков текущего внутреннего конфликта в Южном Судане лежит проблема поддержания баланса представительства ключевых этнических групп в основных политических институтах страны. Южный Судан населяют около 60 этнических групп, но ведущие позиции в правящей элите страны занимают выходцы из двух крупнейших этносов — динка (35,8% населения) и нуэр (15,6%). Долгое время именно эти две группы доминировали в правительстве страны и руководящих органах Национально-освободительного движения Судана (НОДС). Ситуация начала резко меняться в конце 2012 года, когда была раскрыта попытка военного переворота. Действующий президент Южного Судана Сальва Киир, выходец из динка, использовал факт попытки переворота для усиления концентрации власти в своих руках путем вытеснения своих оппонентов с государственных должностей. Чистки охватили аппарат национальной полиции, армию и органы НОДС. Пиком кадровых перестановок стало увольнение в июле 2013 года вице-президента Риека Машара, который был самым высокопоставленным представителем нуэр в руководстве страны. Межэтнический баланс нарушился, что породило новый виток борьбы за власть. Апогеем этой борьбы стал декабрьский путч и последующее межэтническое противостояние, унесшее жизни тысяч людей. Таким образом, ключевой интерес участников конфликта — это борьба за политическую власть в стране. Более того, в 2015 году в стране должны пройти президентские выборы, и современные процессы в Южном Судане в значительной мере уже определяются данным фактом. READ MORE

НАРОДНЕ ПОВСТАННЯ: РОЗРИВ ІЗ ДЕЙТОНСЬКОЮ БОСНІЄЮ?

• Слайдер
• 14/02/2014

Війна повернулася на вулиці міст Боснії та Герцеговини. Не націоналістична війна для переділу кордонів, як у дев’яностих, не холодна війна націоналістичних політиків у межах етнічно розділеної федерації на чолі з колоніальним Верховний Представником могутніх держав, а війна соціальна — народне повстання. Починаючи з бунту робітників Тузли проти винищення індустрії через приватизацію, розлючені робітники, безробітна молодь та ветерани війни солідарно повстали, спалюючи машини та державні будівлі по всій країні та вимагаючи відставки федерального й кантональних урядів. Написане на стінах графіті «Хто сіє голод — пожинає гнів» звертається до політичного класу, який панує над цілим суспільством без роботи, з неймовірним рівнем безробіття в 65% серед молоді до 24 років, який розділяє чиновницькі трофеї та награбоване в колишньому державному секторі з невеликим класом новоспечених олігархів. Наче спалах у темному небі, бунт висвітлив справжні владні відносини у федерації. READ MORE