• МОЕ, ГОСУДАРСТВЕННОЕ, ОБЩЕЕ

    МОЕ, ГОСУДАРСТВЕННОЕ, ОБЩЕЕ

    • Articles
    • 18/11/2009

    Дмитрий КОЛЕСНИК

    В Крыму, в окрестностях Демерджи, есть небольшой родник. Возле него постоянно образуется очередь из туристов и местных жителей с баклажками, в ожидании целебной водички убивающими время досужими разговорами. Пожилая парочка туристов внезапно проявляет свое возмущение тем, что родник никем еще не приватизирован: «Здесь же можно было бы организовать такой бизнес - народу много, местные жители тут тоже «пасутся». Такая золотая жила - и течет себе бесхозно, никому прибыли не принося, обидно».

    Хотя они и осознают, что приватизирован родник был бы не ими лично, их это не пугает. Им самим приватизация данного объекта не пошла бы на пользу, и убежденность в том, что «частное» всегда лучше, обожествление частной собственности, является как бы «идейной» жертвой. Идеология - не лучший помощник в экономике, жесткой, скупой, которой плевать на личные предпочтения и «выстраданные идеалы и ценности».

    Это присказка. Дело в том, что в экономике последнее время господствовал монетаризм, экономические рыночные теории Милтона Фридмана и его последователей. И когда в этом году присуждалась Нобелевка, то за экономику ее вообще сначала думали не присуждать никому, так как текущий экономический кризис является не в последнюю очередь результатом следования экономическим теориям предыдущих лауреатов.

    Но, в конце концов, Нобелевский Комитет решил присудить ее Элинор Остром и Оливеру Уильямсону.

    Сразу же последовали вопросы на манер «who is Мrs. Ostrom?». Почему именно ей, первой женщине-нобелевскому лауреату по экономике, достался этот джек-пот?

    READ MORE
  • Марксизм і гуманізм

    Марксизм і гуманізм

    • Articles
    • 17/11/2009

    Можна навіть задавати собі питання, чи соціялістичний гуманізм не є достатньо переконливою та привабливою темою, щоб зробити можливим діялоґ між комуністами та соціял-демократами, і навіть ще ширшу співпрацю між цими людьми «доброї волі», котрі протистоять війні та злидням. На сьогоднішній день видається, що сам великий шлях гуманізму веде до соціялізму.

    READ MORE
  • Twenty years after the wall fell

    Twenty years after the wall fell

    • Articles
    • 12/11/2009

    One of our editors, Volodymyr Ishchenko, interviewed by British newspaper "The Commune"

    What was the society that existed before 1989-91, and was its collapse the historic victory of capitalism over communism?

    There are a lot of rather boring discussions in the left-wing movement on “class nature” of USSR, whether it was “state capitalism”, a “degenerated workers’ state” or anything of this kind. Often a specific position on this question becomes a basis for founding political organisations and sectarian rivalry; often such discussions substitute for the real political actions necessary here and now. This is not to ignore this discussion at all, but to point out that it is not so important what exactly we call the Soviet society but what we think should and could have been done to improve it.

    READ MORE
  • ЛАТИНОАМЕРИКАНСКИЙ СОЦИАЛИЗМ 21 ВЕКА В ИСТОРИЧЕСКОЙ ПЕРСПЕКТИВЕ

    ЛАТИНОАМЕРИКАНСКИЙ СОЦИАЛИЗМ 21 ВЕКА В ИСТОРИЧЕСКОЙ ПЕРСПЕКТИВЕ

    • Articles
    • 10/11/2009

    Джеймс ПЕТРАС

    ВВЕДЕНИЕ

    Победа на выборах в как минимум трех странах Латинской Америки левоцентристских режимов вынудила их к поиску нового идеологического основания для подкрепления своей власти, поэтому идеологи и президенты согласились на том, что представляют новый вариант социализма – 21 века (21с). Известные писатели, ученые и представители по связям с общественностью провозглашали совершенно новый вариант социализма, полностью отличный от того, что они наименовали провалившимся социализмом 20 века в Советском духе. Защитники и пропагандисты 21с утверждают, что новая политико-экономическая модель опирается на то, что они считают решительным разрывом как со свободнорыночными неолиберальными предшествующими режимами, так и с прошлыми «государственническими» вариантами социализма, воплощенными в бывшем СССР, Китае и на Кубе.

    В этой работе мы рассмотрим разнообразную критику 21с как неолиберализма, так и социализма 20 века (20с), соответствие действительности их утверждений о новизне и оригинальности, а также предложим критический разбор их реальной деятельности.

    READ MORE
  • ІНТЕРВ’Ю ЗІ СЛАВОЄМ ЖИЖЕКОМ

    ІНТЕРВ’Ю ЗІ СЛАВОЄМ ЖИЖЕКОМ

    • Articles
    • 08/11/2009

    Джонатан ДЕРБІШИР

    Яке, на вашу думку, відношення має ваша робота до мейнстрімної, нормативної, ліберальної політичної філософії англійських та американських університетів?

    Я дещо помітив – хоча, можливо, я просто узагальнюю; не знаю, до якої міри це є правилом, але я зауважив, як багато з тих, хто вважає себе радикальнішими за ліберальний стандарт, за ліво-ліберальний стандарт, не займаються політичною філософією у власному сенсі цього слова, а наче ховаються у літературній критиці чи філософії. Так ніби існує якась надмірність (excess),що вимагає зміни жанру. Ще однією тенденцією серед цих «радикалів» є моралізаторство, пов'язане з легалізацією. Вони стають в цю позу, аби показати, що вони справді радикальніші. Але цей надлишок радикальності конкретно артикулює себе лише у якомусь загальному моралістичному обуренні – «що ми робимо з іммігрантами?!». Думаю, вони часто схильні до лицемірства. Я завжди читаю ліберальних анти-комуністів, ліберальних лівих – вони цікаві, в них є чому повчитись. Я прочитав чудовий есей Орвелла 1938 року, з чудовим аналізом типового лівого ліберала. Орвелл пише, що вони вимагають змін, але роблять це лицемірно - так, ніби ця вимога потрібна для того, аби переконатись, що насправді ніяких змін не відбудеться.

    Чи не здається вам, що дещо схоже можна знайти в сьогоднішніх типових радикальних лібералів – наприклад в сьогоднішній анти-іммігрантській кампанії? Звичним є говорити, як мій друг Ален Бадью у Франції, «ті, хто перебувають тут, звідси і походять». Це означає - ніякої перевірки походження, відкритість до усіх. Легалізувати все. Проблема в тому, що вони чудово розуміють - така радикальна відкритість ніколи не настане. Тому дуже легко мати радикальну позицію, яка нічого тобі не коштує, і за безцінь дає тобі певну моральну вищість. Це також дає їм можливість уникати справді складних питань. Наприклад, мій конфлікт з друзями-лівими радикалами починається з їхнього бажання повної відкритості. Я кажу їм - чи ви знаєте, що анти-іммігрантство це загалом стихійна настанова нижчого прошарку робітничого класу? Вони ж говорять так, ніби якийсь великий імперіалістичний владний центр вирішив бути проти іммігрантів. Ні! Цілком можливо, що капітал навіть більш ліберальний стосовно них. Тому я не вважаю, що це дуже добре – я маю на увазі усіх цих теоретиків, як Гідденс чи Гельд, які хоч і є лівими, але лівими всередині істеблішменту.

    READ MORE
  • ПАРАНОЙЯ КАК ЦЕЛЬ, ПАРАНОЙЯ КАК СРЕДСТВО

    ПАРАНОЙЯ КАК ЦЕЛЬ, ПАРАНОЙЯ КАК СРЕДСТВО

    • Articles
    • 05/11/2009
    Дмитрий КОЛЕСНИК

    Единственное, чего нам следует бояться – это самого страха.

    Из иннаугурационной речи Ф.Д. Рузвельта.

    Глубинка. Сёла Черкасской, Полтавской и Черниговской областей - слухом земля полнится. Надвигается зараза - апокалипсис.

    Здесь, равно как и в Киеве, впечатляет осеннее обострение не гриппа, а паранойи. Иррациональный страх (именно иррациональный, рационально не обоснованный) порождает нередко столь же иррациональные действия: закупить в магазине почти все, что там есть, на месяц вперед и закрыться дома перед телевизором. И уж тут один на один, в «интимной обстановке», он (телевизор) не отпустит старушку-пенсионерку, ну разве что ненадолго – по хозяйству.

    READ MORE