Left and politics

ІНТЕРВ’Ю ЗІ СЛАВОЄМ ЖИЖЕКОМ

• Articles
• 08/11/2009

Джонатан ДЕРБІШИР

Яке, на вашу думку, відношення має ваша робота до мейнстрімної, нормативної, ліберальної політичної філософії англійських та американських університетів?

Я дещо помітив – хоча, можливо, я просто узагальнюю; не знаю, до якої міри це є правилом, але я зауважив, як багато з тих, хто вважає себе радикальнішими за ліберальний стандарт, за ліво-ліберальний стандарт, не займаються політичною філософією у власному сенсі цього слова, а наче ховаються у літературній критиці чи філософії. Так ніби існує якась надмірність (excess),що вимагає зміни жанру. Ще однією тенденцією серед цих «радикалів» є моралізаторство, пов'язане з легалізацією. Вони стають в цю позу, аби показати, що вони справді радикальніші. Але цей надлишок радикальності конкретно артикулює себе лише у якомусь загальному моралістичному обуренні – «що ми робимо з іммігрантами?!». Думаю, вони часто схильні до лицемірства. Я завжди читаю ліберальних анти-комуністів, ліберальних лівих – вони цікаві, в них є чому повчитись. Я прочитав чудовий есей Орвелла 1938 року, з чудовим аналізом типового лівого ліберала. Орвелл пише, що вони вимагають змін, але роблять це лицемірно - так, ніби ця вимога потрібна для того, аби переконатись, що насправді ніяких змін не відбудеться.

Чи не здається вам, що дещо схоже можна знайти в сьогоднішніх типових радикальних лібералів – наприклад в сьогоднішній анти-іммігрантській кампанії? Звичним є говорити, як мій друг Ален Бадью у Франції, «ті, хто перебувають тут, звідси і походять». Це означає - ніякої перевірки походження, відкритість до усіх. Легалізувати все. Проблема в тому, що вони чудово розуміють - така радикальна відкритість ніколи не настане. Тому дуже легко мати радикальну позицію, яка нічого тобі не коштує, і за безцінь дає тобі певну моральну вищість. Це також дає їм можливість уникати справді складних питань. Наприклад, мій конфлікт з друзями-лівими радикалами починається з їхнього бажання повної відкритості. Я кажу їм - чи ви знаєте, що анти-іммігрантство це загалом стихійна настанова нижчого прошарку робітничого класу? Вони ж говорять так, ніби якийсь великий імперіалістичний владний центр вирішив бути проти іммігрантів. Ні! Цілком можливо, що капітал навіть більш ліберальний стосовно них. Тому я не вважаю, що це дуже добре – я маю на увазі усіх цих теоретиків, як Гідденс чи Гельд, які хоч і є лівими, але лівими всередині істеблішменту.

ПАРАНОЙЯ КАК ЦЕЛЬ, ПАРАНОЙЯ КАК СРЕДСТВО

• Articles
• 05/11/2009

Дмитрий КОЛЕСНИК

Единственное, чего нам следует бояться – это самого страха.

Из иннаугурационной речи Ф.Д. Рузвельта.

Глубинка. Сёла Черкасской, Полтавской и Черниговской областей - слухом земля полнится. Надвигается зараза - апокалипсис.

Здесь, равно как и в Киеве, впечатляет осеннее обострение не гриппа, а паранойи. Иррациональный страх (именно иррациональный, рационально не обоснованный) порождает нередко столь же иррациональные действия: закупить в магазине почти все, что там есть, на месяц вперед и закрыться дома перед телевизором. И уж тут один на один, в «интимной обстановке», он (телевизор) не отпустит старушку-пенсионерку, ну разве что ненадолго – по хозяйству.

ПОЧАТИ СПОЧАТКУ

• Articles
• 31/10/2009

[…] Тож де ми тепер, після désastre obscur [1] 1989 року? Як і у 1922, навколо нас зі злостивою втіхою лунають голоси: «Так вам і треба, лунатики, що хотіли нав’язати своє тоталітарне бачення суспільства!» Інші намагаються приховати свою злостиву радість; вони стогнуть і підводять очі до неба у скорботі, ніби кажучи: «Нас до болю засмучує підтвердження наших побоювань! Яким благородним було ваше бачення справедливого суспільства! Наші серця билися з вашими, але розум сказав нам, що ваші плани закінчаться лише стражданням і новою неволею!» Відкидаючи будь-який компроміс із цими спокусливими голосами, ми безперечно повинні починати спочатку – не покладатися й далі на підвалини революційної епохи ХХ ст., яка тривала від 1917 до 1989, чи, точніше, 1968 року – а спуститись до стартової точки й обрати інший курс.

ВОЗРОЖДЕНИЕ КОММУНИЗМА?

• Articles
• 22/10/2009

Натан КУМБС

Примечательно, что в манифесте «Коммюнике отсутствующего будущего», изданном студентами, которые недавно оккупировали Университет Калифорнии в Санта-Крусе, сделан акцент на слове «коммунизм». Манифест призывает требовать «не свободных университетов, а свободного общества».

Возвращение слова «коммунизм» само по себе свидетельствует о формировании нового восприятия этого термина. До того существовали лишь многочисленные попытки передать суть коммунизма, избегая при этом самого этого слова и всячески варьируя его в концепциях «the common» или «communisation», что было свойственно левым политическим активистам после «холодной войны». А термин «коммунизм» был отдан на откуп старым левацким политическим группировкам и маоистам.

Но в последнее время что-то изменилось, и манифест студентов университета – это лишь верхушка огромного культурного айсберга. Глобальный кризис 2008 года разрушил наивную веру в потенциал полузабытого антиглобалистского движения, веру в эффективность антивоенных демонстраций и привел к некоторым выводам – политика идентичности все-таки лучше служит всем этим интересам. Эта тенденция вызвала переоценку всего проекта постмодернистской левой политической мысли – как у приверженцев теории ненасилия, так и у тех, кто отрицал материалистический экономический анализ (например, теорию Карла Маркса о «падении процента прибыли»).

Ідеологія

• Articles
• 20/10/2009

Поняття «ідеології» виникає не в марксизмі й на сьогодні далеко не обмежується ним як сферою використання. Проте очевидно, що це поняття важливе майже в кожному марксистському осмисленні культури, а особливо в сфері літератури та ідей. Отож складність в тому, щоб провести розрізнення між трьома загальноприйнятими версіями цього поняття в марксистській літературі. Загалом кажучи, можна окреслити такі версії визначення ідеології

ЄВРЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ НА ПЕРЕХРЕСТІ ПОЛІТИКИ І РЕЛІГІЇ

• Articles
• 16/10/2009

В середу, 14 жовтня, відбулась лекція канадського професора історії Якова Рабкіна «Юдаїзм та сіонізм на перехресті релігії та політики». Науковця запросили Центр дослідження візуальної культури та Центр польських та європейських студій і під час лекції пройшла презентація недавно перекладеної на російську мову книги професора «Еврей против еврея: иудейское сопротивление сионизму» (Москва, Текст, 2009). Чому, здавалося б, така маргінальна тема, як анти-сіоністські течії юдаїзму має нас цікавити?