• СКРУТИ ЦЕНЗУРИ НА ЗЛАМІ ЕПОХ

    СКРУТИ ЦЕНЗУРИ НА ЗЛАМІ ЕПОХ

    • Статьи
    • 06/02/2010

    Євгенія БІЛОРУСЕЦЬ

    Для більшості українських ЗМІ сьогоднішні президентські вибори стали символом завершення чергового циклу в політичному і, можливо, історичному житті країни. Підбиття підсумків за «період після Помаранчевої революції» та соціологічні опитування промовисто свідчать не тільки про справжні проводи нинішньої української влади, але й про очікування її відходу з політичної та суспільної сцени. Золотий фонд надбань Помаранчевої революції найчастіше включає «свободу слова», «демократію», «повалення режиму Кучми», але що стоїть за цими поняттями сьогодні, чи не набули вони порожнього значення та паразитарної форми – їхня суспільна оцінка та аналіз найбільш резонансних подій, що привели до формування цієї оцінки, можуть пролити світло на справжні підсумки так званої «епохи Ющенка».

    У 2009 році українське суспільство особливо гостро відчуло присутність цензури в культурному просторі.

    Далее
  • НЕГАТИВНАЯ ФАБРИКА ОСВЕНЦИМ

    НЕГАТИВНАЯ ФАБРИКА ОСВЕНЦИМ

    • Статьи
    • 05/02/2010
    [:uk]

    Роберт КУРЦ

    Часто говорят об уникальности Освенцима как преступления против человечества. Это верно постольку, поскольку Освенцим воплощает уникальный масштаб преступления, который выходит за рамки как простой жестокости и варварства, так и массового убийства исходя из расчетов политико-экономической выгоды. Но это понятие уникальности служит одновременно идеологам западной демократии для того, чтобы с помощью мифотворчества исключить Освенцим из германской истории, демократии, капитализма и разума Просвещения. «Уникальность» начинает здесь означать уже не уникальные масштабы иррационализма на почве самого же современного буржуазного рационализма, а порыв некоей «чуждой», внешней и, в известной мере, «внеземной» силы Тьмы, которая не может иметь вообще ничего общего с чистой душой демократического капитализма.

    С известным крестьянским лукавством Эрнст Нольте использовал это очевидное невежество демократического представления об «уникальности» для того, чтобы, занимаясь апологетической историзацией, отмыть национал-социализм, поставив Освенцим в ряду обычных преступлений модернизации и даже преуменьшить его как некое «второстепенное» злодейство. Как и в случае с национал-социалистической кризисной диктатурой в общем политико-экономическом смысле, так и в случае с Холокостом и его особым качеством, следует, в противовес Нольте, изменить перспективу с тем, чтобы, не отрицая уникальности масштабов, предпринять негативную, а не позитивную историзацию Освенцима. Тогда Холокост превращается в генеральное обвинение против Просветительского разума, капитализма и германской национальной истории: в этом смысле Холокост был не «чуждым» деянием, а особым германским следствием самой истории модернизации, корни которой уходили в общую почву буржуазно-либеральной и демократической мысли современности.

    Далее
  • ПРОТЕСТНА АКТИВНІСТЬ В УКРАЇНІ У СІЧНІ 2010 РОКУ

    ПРОТЕСТНА АКТИВНІСТЬ В УКРАЇНІ У СІЧНІ 2010 РОКУ

    • Статьи
    • 05/02/2010

    ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

    Дайджест №2, 5 лютого 2010

    Вулична активність політичних партій: передвиборчий синдром

    За січень 2010 року на території України відбулося 193 протестних подій (з урахуванням багатоденних акцій протесту). Протягом цього періоду суттєво збільшилась вулична активність політичних партій порівняно з попереднім періодом. Відбулось зростання вуличної активності політичних партій на фоні виборчого процесу, перенесення наголосу з економічних на ідеологічні та політичні проблеми. Суттєво збільшилась кількість силових акцій протесту, зокрема у зв’язку з виборами: значна частина виборчої боротьби ведеться у силовому полі через перехоплення друкованої продукції чи арешти

    У перший місяць 2010 року на відміну від попереднього періоду головною тематикою для акцій протесту стали ідеологічні (33% подій) та політичні питання (23%), що вочевидь пов’язано з виборчим процесом. Блок протестів, пов’язаних з висловленням економічних вимог, посів третє місце (20%). Для порівняння, у жовтні-листопаді 2009 року ідеологічні та політичні блоки проблем займали відповідно лише третю та четверту позиції, поступившись економічному блоку питань (який обіймав перше місце – 25% акцій протесту) та блоку питань власності (друге місце, 17% відповідно).

    Що стосується організаторів протестних подій, у січні 2010 року однозначно можна говорити про активізацію політичних партій порівняно з попередніми місяцями. Якщо у жовтні-грудні 2009 року політичні партії брали участь приблизно у 12% акцій протесту, то у січні 2010 року їхня активність майже подвоїлася. У цьому місяці політичні партії та їхні представники самотужки чи разом з іншими організаціями або ініціативами взяли участь у 23% протестних подій. Також варто зазначити, що переважна більшість протестної активності політичних партій (більше 76% подій) у січні 2010 року безпосередньо стосувалася політичних та ідеологічних питань.

    Загальна статистика протестних подій в Україні за січень 2010 року

    [caption id="" align="aligncenter" width="479" caption="Рис. 1. Кількість протестних подій в Україні потижнево (28 вересня 2009 року – 31 січня 2010 року)"][/caption] Далее
  • Роздуми про стаціонарний стан

    Роздуми про стаціонарний стан

    • Статьи
    • 04/02/2010

    Час від часу починається криза, яка триває десятиліттями. Така виняткова тривалість означає, що виходять на поверхню невиліковні структурні суперечності і що, незважаючи на це, ті самі політичні сили, які намагаються зберегти статус кво та захистити наявну структуру, докладають значних зусиль, щоб до певної міри вирішити ці суперечності та подолати їх. Такі невпинні та наполегливі зусилля (оскільки жодна соціальна формація не визнає своєї поразки) формують кон’юнктуру і саме в межах цієї кон’юнктури утворюється опозиція

    Далее
  • СУБЪЕКТ КОНТРРЕВОЛЮЦИИ (О книге В.Ф. Переверзева «Творчество Достоевского»)

    СУБЪЕКТ КОНТРРЕВОЛЮЦИИ (О книге В.Ф. Переверзева «Творчество Достоевского»)

    • Статьи
    • 03/02/2010
    М. ИНСАРОВ, Ф. САНЧЕНЯ

    Вдохновение есть голос класса, звучащий через всю сферу подсознания. Голос класса, звучащий в индивидууме.

    В.Ф. Переверзев

    Валериан Фёдорович Переверзев писал свою первую большую работу «Творчество Достоевского» в ссылке, что было естественно и нормально для русского революционера. Из неволи очень многое видится чётче и резче – материалистичнее. И вот, впервые в истории русской литературы был проведён анализ культового (по тогдашним, да и по нынешним меркам) писателя с последовательным применением историко-материалистических методов. При этом исследователю удалось сохранить в научном, в общем-то, тексте живость речи и увлекательность изложения. Через 27 лет после этой знаменитой публикации Переверзев стал узником теперь уже лагерей нового эксплуататорского государства. Сталинские подлизы победно улюлюкали, предвкушая расправу: «Разгром переверзевщины явился выражением общего победоносного хода строительства социализма, в процессе к-рого пролетариат под руководством ленинской партии разоблачает и разбивает последние крепости сопротивляющегося классового врага и его меньшевистской агентуры. («Литературная энциклопедия», Т.8.) Последовательность в классовой позиции была оценена по достоинству – революционер оставался опасным.

    Что нам сейчас Достоевский? Читан-перечитан. И пик его истерической популярности в 90-е годы миновал. Идеи Достоевского – ничтожнейшая часть его словесного творчества, хотя его персонажи и предстают частенько «людьми идей». Его «философия» для нас не имеет решительно никакого значения, и представляет разве что предмет исторического любопытства. В. Ф. Переверзев так и оценивает философско-политические потуги писателя: «выбросить, как хлам».

    Что увидел (и сумел въяве показать) ценного в Достоевском В.Ф. Переверзев? Многостороннее изображение человека, занимающего в обществе «противоречивую классовую позицию» (Э. О. Райт) – характер «двойника». «Двойник» – то есть, двоящаяся личность – главный характерный материал, с которым работает Достоевский как художник. В излюбленном персонаже Достоевского постоянный разрыв между садизмом и мазохизмом, разумом и волей, самоуничижением и манией величия… Причём сами двойники же и лелеют свои надрывы как нечто сладостное, подлинно человеческое. Вот примерный эскиз к портрету этого – такого богатого внутренними надрывами и противоречиями – «бедного человека»:

    Далее
  • РЕВОЛЮЦИЯ И "МЕСТА ЗНАНИЯ"

    РЕВОЛЮЦИЯ И "МЕСТА ЗНАНИЯ"

    • Статьи
    • 01/02/2010

    Commons/Спільне публикует текст лекции редактора российского интеллектуального журнала "Новое литературное обозрение" Александра Дмитриева, прочитанной им 18 декабря 2009 г. в Киеве в рамках серии публичных дискуссий "Революционные моменты" в Киево-Могилянской Академии. Согласно с рядом теорий прогрессивная интеллигенция играла важную, а иногда и решающую роль во многих революциях, в том числе и в Российской империи в 1917 г. Нас этот вопрос интересует не только с познавательной точки зрения. Поняв, какие процессы происходили в кругах интеллектуалов и университетских институциях во время революцойнных событий в начале прошлого века, мы сможем понять, чего не хватает интеллигентам сегодня.

    Александр ДМИТРИЕВ

    История возникновения и распространения социально-политических идей в том или ином обществе в определенный период неотъемлема от истории общественных институтов, через которые и распространяются эти идеи. Речь идет, прежде всего, о «местах знания» - как формальных (университеты), так и неформальных (кружки и т.п.) учреждениях, где рождаются и распространяются определенные идеи, именно в этих особых местах новые течения и концепции завоевывают себе сторонников, которые их активно осмысляют, творчески развивают и популяризируют в более широких кругах.

    Например, в университетах Веймарской Германии, пропитанной консервативно-националистической атмосферой, марксизм как интеллектуальная мода мог появиться только как вызов, не в последнюю очередь благодаря деньгам Германа Вайля – «миллионера, захотевшего исследовать причины нищеты, одной из которых является он сам», по едкому определению Бертольта Брехта. Сын Вайля Феликс стал одним из основателей и спонсором Института социальных исследований, на основе которого возникла знаменитая Франкфуртская школа – неформальное объединение философов и социологов, творчески переосмысливших положения ортодоксального марксизма и вдохновивших социальные движения 1960-1970-х гг.

    Далее