Статьи

Саморефлексия сообщества или апология гетто?

• Статьи
• 16/07/2009

Анна ЗАЙЦЕВА

Ольга Аксютина. «Если я не могу танцевать, это не моя революция!» DIY панк/хардкор сцена в России. Москва, «Нота-Р», 2008.

Эта давно ожидавшаяся книга – безусловно, первое столь подробное и хорошо иллюстрированное произведение про самоорганизующуюся DIY (do it yourself – «сделай сам») панк/хардкор сцену в России и на пост-советском пространстве. Она написана активной участницей описываемых практик и сообществ и представляет собой слегка дополненную и исправленную кандидатскую диссертацию по культурологии. Отдав во введении дань формальным признакам научности (разбор терминов, историографический обзор, методологическая база), автор искренне признается, что «участие в сцене» для нее важнее, чем ее изучение, а далее между делом оговаривается: «Я описываю, в общем, идеальную ситуацию». Эти две констатации во многом определяют содержание ее работы, теоретическую упаковку, способ подачи и отбора материала. Они же обусловливают и трудность в выборе подхода к ее оценке.

В книге нет ни слова ни о том, кому она адресована, ни какова позиция автора в научном сообществе и цели публикации этой работы. Мы очень мало узнаем и об отношениях автора с изучаемыми практиками и представленными людьми. Складывается впечатление, что автор намеренно избежала самопозиционирования и саморефлексии. Как мне кажется, это замалчивание объясняется пропагандистской программой, заложенной в книге : 1) доказать всему окружающему миру (в том числе, академическому, в котором представлялась диссертация и написанные по той же теме статьи и выступления), что панки – это не только вульгарный стереотип нигилистских грязных и пьяных подростков, у которых «нет будущего», панки бывают еще и вот какими (политически сознательными, без вредных привычек, создающими, а не разрушающими, подающими «пример», самоорганизующимися, борющимися с фашизмом, и т.п.); 2) следуя «политике примера», описываемыми образцами позитивных панков обеспечить приток в среду молодой крови, в частности, из числа «типа панков».

Право на місто чи креативна економіка? Випадок аеропорту Берлін-Темпельгоф

• Статьи
• 12/07/2009

Apelianer

Місто стало осердям активного життя людини не одне тисячоліття тому. Від міського оточення залежить, що люди думають, відчувають і роблять – але думки, дії та почуття людини теж впливають на те, як виглядає простір навколо її помешкання. Можливість визначати вигляд міста і способи використання публічного простору є, отже, однією з найважливіших умов справді самостійного життя. Тому соціальні теоретики говорять про особливе «право на місто».

Щоправда, сьогодні це право в мешканців міст дедалі частіше забирають – частково через мізерний зв'язок між владою та громадянами, частково через вплив на життєсвіт ринкової економіки, яка розвивається за своїми власними законами. За переможного всесвітнього маршу неоліберальної політики, якому активно сприяють уряди, система влади та система грошей діють заодно, посилюючи одна одну. Влада стає інструментом отримання прибутку, гроші стають засобом боротьби за владу, застосування влади та її втримання. Разом вони змінюють наші життєві обставини значно сильніше, ніж коли діють поодинці, складаючи одне одному противагу.

Визначний приклад того – стрімкі зміни великих міст по всьому світові: посеред історичних пам’яток, як гриби, під грошовим дощем виростають однакові в Києві, Шанхаї та Франкфурті хмарочоси; трущоби в передмістях «компенсуються» елітними будинками в центрах. Нині подібні зміни можна спостерігати навіть у тих містах, яким досі вдалося зберегти придатний для гідного життя людини вигляд. З цього погляду просто-таки симптоматичною виглядає боротьба за майбутнє колишнього аеропорту Берлін-Темпельгоф і близьких до нього районів. Він знаходиться майже в центрі Берліна й займає площу десь у 525 футбольних полів. До появи тут аеропорту 1923 року це було улюблене місце відпочинку мешканців. Минулого року, 31 жовтня, аеропорт остаточно вивели з користування. Рішення ухвалювали за підтримки плебісциту, адже мешканці прилеглих районів, страждали від шуму й почувалися в небезпеці. Сьогодні, однак, ця величезна ділянка опинилася в центрі запеклої суперечки.

Нові бунти проти системи

• Статьи
• 10/07/2009

Я створив у 1970-х роках термін «антисистемний рух», щоб мати формулювання для об’єднання двох історично й аналітично різних і, багато в чому, протилежних видів народних рухів – тих, які називалися «соціальними», й тих, які були «національними». Соціальні рухи розумілися передусім як соціалістичні партії та профспілки; вони прагнуть розвитку класової боротьби у кожній державі проти буржуазії чи роботодавців. Національні рухи – це ті, які борються за створення національної держави, або через поєднання окремих політичних одиниць, які вважаються частиною однієї нації (як, наприклад, в Італії), або відокремлюючись від держав, які певною нацією вважаються імперіями та гнобителями (наприклад, колонії в Азії й Африці).

Обзор современной социалистической мысли (май-июнь 2009)

• Статьи
• 06/07/2009

Влад СОФРОНОВ

Ричард Йорк, Бретт Кларк, Джон Беллами Фостер Капитализм в стране чудес Richard York, Brett Clark, and John Bellamy Foster Capitalism in Wonderland Monthly Review

Сравнивается подход к экологическим проблемам мейнстримных экономистов и ученых-естественников. Для экономистов характерно понимание природы как ресурса, призванного приносить прибыль. В противоположность этому естественники постоянно указывают на исчерпаемость природных ресурсов.

Разбираются доводы как тех так и других. Отмечается, что экономисты ни по складу мышления, ни по образованию не осознают всю сложность экологической проблемы – например, они склонны считать, что экологические вопросы будут решены в будущем новыми технологиями, поскольку «зеленая экономика» станет более прибыльной, чем сегодняшняя. В то же время именно экономисты сегодня оказывают определяющее влияние на правительства и другие инстанции, принимающие решения, что делает их мировоззрение предельно опасным для планеты.

Депрессия: долгосрочный взгляд

• Статьи
• 02/07/2009

Депрессия началась. Еще журналисты осторожно спрашивают экономистов, вступили ли мы просто в рецессию. Не верьте. Мы уже в начале полнокровной всемирной депрессии с большой безработицей почти везде. Она может иметь форму классиче¬ской номинальной дефляции со всеми негативными последствиями для простых людей. Или примет форму безудержной инфляции, что есть лишь другой способ дефляции ценностей, что еще хуже для простых людей.

Освітній страйк у Німеччині: освіта або ринок?

• Статьи
• 18/06/2009