• Політична економія Еболи

    Політична економія Еболи

    • Статьи
    • 03/02/2015

    Ебола — проблема, вирішувати яку не будуть, оскільки це не вигідно. Із часу, коли вірус Ебола був вперше виявлений 1976 року, загинуло 2400 людей. Великі фармацевтичні компанії знають, що ринок для боротьби з Еболою мізерний, в той час як витрати на розробку ліків залишаються значними. Беручи за основу суто кількісні підрахунки, дехто може (і, можливо, справедливо) застерігати від занадто серйозної зосередженості на цій одній хворобі, яка вбила набагато менше людей, ніж, наприклад, малярія (300 000 померло з початку спалаху лихоманки Ебола) або туберкульоз (600 000). «Від спалахів еболи страждають найбідніші верстви населення світу. Й хоча вони призводять до надзвичайних потрясінь у суспільстві, це відносно рідкісні події», — розповідає «Vox» Даніель Бауш, керівник Відділу медичних досліджень ВМС США № 6, біомедичної дослідної лабораторії в Лімі, Перу. «Отже, якщо говорити про користь для фармацевтичних компаній, то вони не надто зацікавлені в проведенні першої, другої та третьої фази випробування ліків проти Еболи і розробці вакцини, якою скористаються кілька десятків тисяч або сотень тисяч людей».

    Далее
  • АНЕКСІЇ

    АНЕКСІЇ

    • Слайдер
    • 14/05/2014
    Мало хто із західних лідерів не наголосив на важливості суверенітету, територіальної цілісності та принципу верховенства права, коли Росія вдалася до анексії Криму 18 березня. У питанні про суверенітет треба звертатися до конституційних засобів та міжнародного права, як сказав Обама своїм союзникам з НАТО в Брюсселі, аби великі держави не могли просто залякувати малі. Кемерон був непохитний у твердженні, що країни не можуть нехтувати міжнародними правилами, не накликаючи на себе наслідків своїх дій, і присягнувся протистояти агресії. Меркель висловила жаль з приводу того факту, що принцип «хто сильніший, той і правий» взяв гору над силою права. Лідери G7 хором нагадували, що міжнародне право забороняє приєднання території іншої держави із застосуванням сили. Шрьодер розмірковував, що коли він як канцлер приєднався до решти НАТО в бомбардуванні суверенної країни Югославїі без підтримки Ради Безпеки ООН, його вилаяв — «присоромив» — його наступник; Партія Зелених у Європарламенті намагалася прийняти резолюцію, котра заборонила би йому висловлюватися з цього питання. Але годі про заяви. Що свідчать історичні факти? Далее