• Ответ Джону Льюису (самокритика)

    Ответ Джону Льюису (самокритика)

    • Статьи
    • 17/06/2015

    [:uk]Если взять коммунистических философов и других коммунистических «интеллектуалов» и официально поставить их на буржуазную идеологическую и философскую линию, дабы «критиковать» режим, от которого они (как и другие) сильно пострадали, не стоит удивляться, когда те же коммунистические философы и интеллектуалы совершенно естественно становятся на путь буржуазной философии. А это как раз и случилось! Не стоит удивляться, что они выдумывают собственную мелкобуржуазную философию Прав Человека, превознося Человека и его Права, первое из коих ― свобода, изнанкой которой выступает алиенация. Совершенно естественно для них изучать ранние труды Маркса и тогда уже гуманизм во всех его формах!

    Далее
  • Ділан Райлі: «Ми називаємо щось “громадянським суспільством”, коли воно нам подобається, а як ні — то шукаємо якусь іншу назву»

    Ділан Райлі: «Ми називаємо щось “громадянським суспільством”, коли воно нам подобається, а як ні — то шукаємо якусь іншу назву»

    • Слайдер
    • 20/12/2013

    Як щодо відносної важливості інших факторів, що, можливо, також сприяли постанню фашизму у міжвоєнній Західній Європі: економічна ситуація, авторитарні традиції, поразка революційних соціалістичних рухів? У своїй книзі я намагаюся розглянути інші, більш стандартні пояснення. Які саме? У марксистській традиції існують два види пояснень, що походять з аналізу двох прикладів фашизму: італійського досвіду відсталого другорядного капіталістичного суспільства та слабкої буржуазії 20-х років і німецького досвіду 30-х років як вираження граничної кризи капіталізму. Тож маємо два практично несумісні підходи. Ґрамшіанська ж теорія пропонує підхід, що об’єднує як італійський, так і німецький випадки: тут важливим є не стільки загальне явище відсталості культурних традицій та авторитаризм як такий, скільки питання гегемонії. В обох випадках панівні класи не змогли адекватно впоратись зі швидкою соціальною мобілізацією. Причини дуже різні: в Італії це були регіоналізм та внутрішня фрагментація панівного класу, в Німеччині ж — велетенська напруга між економікою швидкого розвитку та доволі відсталою і хиткою політичною структурою. Я думаю, що запропонований Ґрамші підхід кращий за будь-які економічні пояснення. Кажучи це, я не хотів би применшувати важливість світової економічної кризи 1930-х, але ж першу хвилю фашизму 1920-х років так не поясниш.

    Далее