• Награбовані артефакти: повернути вкрадене

    Награбовані артефакти: повернути вкрадене

    • Статьи
    • 23/01/2019

    На європейські музеї все більше тиснуть, щоб вони повернули незамінні артефакти, викрадені в колоніальні часи. Як археолог, котрий працює в Африці, можу сказати, що ця дискусія має дуже реальний вплив на мої дослідження.

    Далее
  • БІЛЬШЕ НІЖ МУЗЕЙ

    БІЛЬШЕ НІЖ МУЗЕЙ

    • Гендер
    • 03/02/2016
    [:uk]Попри всі міжнародні зобов'язання, що їх узяла на себе країна в царині забезпечення рівних прав незалежно від статі, у ній досі існує дискримінація за ознакою статі, а суспільство й далі недооцінює роль, яку відігравали та відіграють жінки в українському суспільстві. Жіночих імен майже не знайти ні в підручниках історії, ані в довідниках. Для того, щоби привернути увагу суспільства до цієї тематики, унаочнити гендерні проблеми, зробити їх зрозумілими та видимими, у 2008 р. команда ентузіасток та ентузіастів у Харкові розпочала створення першого в Україні гендерного музею. Далее
  • МИСТЕЦТВО ПРАЦЮЄ БОЛЕМ У СОЦІАЛЬНОМУ ТІЛІ

    МИСТЕЦТВО ПРАЦЮЄ БОЛЕМ У СОЦІАЛЬНОМУ ТІЛІ

    • Статьи
    • 21/05/2010

    Тамара ЗЛОБІНА

    Про спільний проект кураторки Олесі Островської-Лютої, групи РЕП та Національного художнього музею.

    Навпроти мене стіна. Потріскана, зі слідами від куль, де-не-де видно древню цегляну кладку, крізь яку вже давно проростають трави. За нею – світлий і урочистий простір, який не втрачає своєї величі попри зруйнований дах і усі «тут був Вася». Зрештою, Васі вирішили засвідчити своє існування саме на цих стінах.

    Католицький костел святого Антонія, навпроти якого я стою, був збудований у Великих Межирічах, багатому волинському містечку, у 1702 році. Його прикрашали мармурові скульптури Томаша-Оскара Сосновського, орган і розкішна барокова різьба. У ХХ столітті євреїв розстріляли, поляків вивезли, місто перетворилось на село, костел на склад, панська садиба стала школою-інтернатом. Я чула багато історій про це місце від своїх родичів: від діда – як дитиною фехтував трубками від органу, які викинули на смітник; від дядька – які розкішні прикраси та скульптури були там, але ніхто не брав, бо з церкви і цвинтаря додому приносити не можна – а потім, в 90-х, то все понищили і попалили; від брата – про підземні ходи та пошуки скарбів. Сама ж уже бачила лише вицвілі фрески, порубані-попалені рештки дерев’яних скульптур, пір’я з ангельських крил та клаптики церковного шитва, які викопувала з куп сміття по кутках – і таки несла, попри протести бабці, додому.

    Далее