• Чотири міфи про українську вищу освіту

    Чотири міфи про українську вищу освіту

    • Статьи
    • 28/12/2017

    Посідаючи, ймовірно, друге місце за радикальністю змін та рівнем публічної уваги після медичної реформи, процес реформування вищої освіти в Україні супроводжується потоком аргументів, що мають на меті пояснити, заспокоїти та вселити віру в покращення. Зрештою, будь-які зміни в умовах трагічного стану української освіти вселяють надію, що власне й створює сприятливе поле для маніпуляцій інформацією.

    Далее
  • Иллюзия диалога со студентами при политике жестокой экономии

    Иллюзия диалога со студентами при политике жестокой экономии

    • Блоги
    • 14/09/2016

    Не имеет смысла придумывать студентам мифический стимул, полагая, что для кого-то денежного вознаграждения будет достаточно, дабы полюбить ту или иную специальность (а без любви к ней едва ли возможно творить с максимальной отдачей). Гораздо целесообразнее будет обеспечить достойные условия обучения, равный доступ к образованию и свободу выбора специальности.

    Далее
  • Нова освітня політика – втратили чи здобули

    Нова освітня політика – втратили чи здобули

    • Статьи
    • 30/08/2016

    [:uk]Український досвід поступової комерціалізації вищої освіти та вибіркових запозичень із західної моделі без урахування локального контексту не є чимось унікальним. Трохи далі в цьому процесі вже встигли просунутися й інші трансформаційні суспільства (Грузія, Румунія), досвід яких показує, що запровадження адресного підходу до розподілу бюджетних місць та нарахування стипендій не здатне забезпечити нормального доступу до вищої освіти для малозабезпечених категорій населення, а орієнтація на кількісні критерії у розподілі фінансування призводить до зниження якості освіти.

    Далее
  • Нова освітня політика: якість та рівний доступ?

    Нова освітня політика: якість та рівний доступ?

    • Статьи
    • 14/03/2016

    [:uk]У кризових умовах найбільше потерпає «витратна» сфера, адже за неоліберальної економіки першою реакцією влади на падіння рівня ВВП є політика жорсткої економії, а не пошук механізмів розширення державних видатків, – нащо, зрештою, шукати складніших шляхів? Якщо у суспільствах із більш розвиненою економікою і натяком на welfare state існує практика соціального опору затягуванню пасків, що може сприяти хоча б реформізму, то в українських реаліях перехід до неоліберальних механізмів регулювання сприймається ледь не з захватом, і нова влада подає його в старій обгортці «покращення».

    Далее