• Колізії невизнання: до перепрочитання «Інтернаціоналізму чи русифікації?» Івана Дзюби

    Колізії невизнання: до перепрочитання «Інтернаціоналізму чи русифікації?» Івана Дзюби

    • Статьи
    • 28/06/2010

    Стосунки «нових лівих» із національним питанням залишаються дещо дивними. З одного боку, вони претендують на такий порядок денний, який зосереджувався би не на тих проблемах, які опиняються в центрі уваги парламенту й медій. З іншого боку, як не дивно, найбільш гарячі внутрішні дискусії лівих, за моїми спостереженнями, розгортаються саме навколо «медійних» питань (Голодомору, Чорноморського флоту і т.ін.), причому дискусії лежать здебільшого в площині «а чи варто взагалі лівим обговорювати це питання, чи є воно важливим для них?»

    Далее
  • ГУДИТ КАК УЛЕЙ

    ГУДИТ КАК УЛЕЙ

    • Статьи
    • 30/04/2010

    master_genie

    С приближением Международного дня солидарности трудящихся, да еще и на фоне бурных протестов в европейских странах и продолжающегося кризиса в нашей стране, означенные трудящиеся начинают и у нас занимать все более активную жизненную позицию. В конце апреля прошла всеукраинская акция протеста против антирабочего проекта Трудового кодекса, а Первомай леворадикалы и профсоюзные деятели намерены отметить не шашлыками, а масштабными акциями с антикапиталистическими лозунгами. В то же время, либеральные идеологи утверждают, что украинские трудящиеся и без того живут, дескать, слишком хорошо: по их словам, рост доходов наемных работников в предкризисные годы опережал рост производительности труда. Этим они оправдывают «антикризисные реформы», сводящиеся к снижению доходов населения. На самом деле, ситуация обстоит немного по-другому. Далее

  • ДИВОКРАЙ

    ДИВОКРАЙ

    • Статьи
    • 02/03/2010
    [:uk]Тамара ЗЛОБІНА

    Україна очима актуальних художників

    У лютому в Києві  триває кілька виставок, які так  чи інакше торкаються теми Батьківщини  – чи то засобами критичного реалізму, чи через ліричний живопис. У час запеклих боїв за владу митці стороняться політичних висловлювань, що досить показово – на відміну від попередніх, ці президентські вибори художня спільнота наче не помітила. Нагадаймо, у буремні місяці 2004 сформувалась група Р.Е.П., яка вже у 2005-2006 провела серію публічних акцій, спрямованих на гостру критику організації політичного життя в країні. Партійні лідери ставали героями робіт Стаса Волязловського, Іллі Чічкана, Олександра Ройтбурда. На початку нового десятиліття художники демонструють інший настрій – їх цікавлять не конкретні особистості чи політика як така, а різні аспекти громадського співжиття. Від часткового до загального: об’єктом вивчення стає земля та люди, які її населяють, а популярним жанром - пейзаж. Митці оперують темами, близькими до повсякдення, таким чином створюють простір для осмислення глядачами власної ролі у соціальних процесах.

    Леся Хоменко "Wonderland", куратори Катерина Тейлор та Володимир Кадигроб, Український дім, до 25 лютого;

    Олександр Бабак "Зима 2009-2010", галерея Карась, до 9 березня;

    "Генофонд - проекти молодих авторів", Володимир Стецькович, Садан, арт-центр "Я Галерея" на Хорива, до 9 березня;

    Сергій Братков "Україна", ПАЦ, до 21 березня;

    "Імпресіонізм і Україна", куратор Ольга Жбанкова, Національний художній музей, до 11 квітня. Далее

  • Особисті проблеми українського фемінізму

    Особисті проблеми українського фемінізму

    • Гендер
    • 21/02/2010

    Коли мене запитують чи я феміністка, я відповідаю дуже обережно. При чому відповідь варіюється від ствердної до заперечної – в залежності від моєї оцінки того, хто запитує. Переважна більшість наших співгромадян, чуючи про фемінізм, подумки чи вголос висловлює своє здивування (у кращому разі) і починає сприймати співрозмовника через деякий бар’єр. Причина для цього досить проста – фемінізм у нас сприймається як набір певних маргіналізованих радикальних стереотипів.

    Далее
  • КЛАСС, КОТОРОГО НЕТ

    КЛАСС, КОТОРОГО НЕТ

    • Статьи
    • 25/07/2009

    Старый и новый средний класс

    Заводя речь о «среднем классе», следует понимать, что это очень противоречивое понятие, хотя и часто используемое. Под одним термином объединяются довольно разные группы и даже классы (в более строгом значении этого слова). Прежде всего, выделяют «старый» и «новый» средний класс. «Старый средний класс» - это мелкие торговцы, лавочники, ремесленники, фермеры, то есть традиционная мелкая буржуазия, сами себе хозяева, которые не нанимаются ни к какому работодателю. Но и сами они чаще всего не имеют наемных работников, работая своими руками либо используя труд членов семьи, помогающих семейному предприятию или хозяйству.

    Карл Маркс предсказывал, что с развитием капитализма мелкая буржуазия будет сокращаться: меньшая ее часть перейдет в крупные собственники, а большая часть, не выдерживая конкуренции с более эффективными крупными предприятиями, пополнит ряды пролетариата. В общих чертах этот прогноз оправдался. В странах Первого мира доля самозанятых в обществе неуклонно сокращалась, в особенности после Второй мировой войны и вплоть до последней четверти ХХ века. (Возобновившийся рост числа «старого среднего класса» после неолиберального поворота 1970-х гг. – результат, прежде всего, массового применения аутсорсинговых схем, по которым наемных работников переводили на положение самозанятых. Лишенная социальных гарантий и защиты профсоюзов эта «мелкая буржуазия» в некоторых отношениях оказывается даже более угнетенной, чем рабочий класс).

    Далее
  • ХЛЕБОРАБСТВО

    ХЛЕБОРАБСТВО

    • Статьи
    • 16/06/2009
    Рынок земли в Украине еще не открыт, а землю уже начали скупать иностранные государства и корпорации. Компрадорская буржуазия приветствует неоколониальных «инвесторов» из Ливии, Саудовской Аравии и Китая. Далее