• Мілітаризоване управління страйками і придушення страйків у США після Другої світової війни

    Мілітаризоване управління страйками і придушення страйків у США після Другої світової війни

    • Статті
    • 07/02/2013

    Від усталених марксистських і профспілкових прикладів до менш відомих явищ, таких як громадянські страйки в країнах Латинської Америки, трудові конфлікти часто мали повстанський потенціал. Історично це було опосередковано появою подвійних владних структур і економічними та політичними потрясіннями і заворушеннями, а також супровідними реакціями і конфліктами держави, тимчасових працівників, найнятих на час страйку, працедавців і агентств безпеки працедавців із страйкарями та їхніми союзниками. Контролювання і управління страйком — це регулярні, стандартизовані елементи управління конфліктами між владою і робітниками, як правило, цілком самостійні і відокремлені від питань «національної безпеки» чи нормального функціонування соціально-економічної системи загалом. Утім, корисно також розглянути форми недержавного «мілітаризованого» контролю страйків.

    Далі
  • ДИТЯЧІ СТРАЙКИ В 1911 РОЦІ

    ДИТЯЧІ СТРАЙКИ В 1911 РОЦІ

    • Статті
    • 28/01/2013
    Дитячі страйки 1911 року, як показує Дейв Марсон у цьому тексті, були частиною величезного зрушення робітників протягом довгого, спекотного літа 1911 року. Про робітничі повстання багато пишуть, а шкільні страйки відкрив саме Дейв Марсон. Він натрапив на них випадково, коли досліджував історію своєї спільноти — галльських докерів. Він простежив історію цих страйків по всій країні і вписав їх у контекст як шкіл, так і ширших спільнот. Ситуація зі школами, яку він описує, мало змінилася. Не й зникли труднощі з організацією опору. Автор цього тексту зараз працює докером, а в 1970-1972 він був студентом у Раскіні. Далі
  • Лист «новим лівим»

    Лист «новим лівим»

    • Статті
    • 04/01/2013

    Чарльз Райт Міллз (1916-1962) — видатний американський соціолог, один із небагатьох публічних інтелектуалів, які наважувалися займати ліву позицію в маккартистські післявоєнні роки у США.

    Далі
  • Це також правда про Нову Гуту

    Це також правда про Нову Гуту

    • Статті
    • 19/12/2012

    Ришард Капусцінський (1932-2007) — відомий польський журналіст та публіцист, репортажі якого з країн Африки, Азії та Латинської Америки шануються у всьому світі та вважаються класикою. Переклав польською мовою болівійський щоденник Че Гевари, приятелював з Сальвадором Альєнде.

    Далі
  • Революційна притча про рівність людей

    Революційна притча про рівність людей

    • Статті
    • 26/11/2012

    Біографи визначного українського поета Тараса Шевченка розповідають цікаву історію про його революційну пропаганду у середовищі українського селянства в 1845 р. Шевченко хотів показати силу звичайних людей кріпакам, які зібралися у сільській хатині. Він поставив на стіл пшеничне зернятко і спитав своїх слухачів: «Що воно означає?» Оскільки ніхто не міг відповісти, він пояснив, що зернина означала царя. Додавши ще кілька зернин, він зазначив, що ті символізували губернаторів та інших чиновників, військових офіцерів, поміщиків і дворян. Нарешті, він дістав з кишені повну пригоршню зерна і насипав її до тих, що вже лежали на столі, зі словами: «Дивіться, а це – ми! Ану шукайте, де тепер тут цар, губернатор чи поміщик?»

    Далі
  • ЛОЗИНКА КУЩА БУЗИНОВА

    ЛОЗИНКА КУЩА БУЗИНОВА

    • Статті
    • 21/11/2012
    Коли Лозинський говорить про завдання історика, «шанування себе» та «наші громадські гроші», він фактично ставить знак рівності між потребами (ультра)правих політиків (які так само, як їхні російські колеги, паразитують на історичних темах), авторитарної чи навіть тоталітарної держави та потребами українців. Але українцям не потрібні ані такі політики, ані така держава, ані безхребетні, лестиві, неконкурентноспроможні на міжнародній арені, кон’юнктурні «служники ідеології», що замовчують і брешуть по команді згори. Ну, принаймні мені такі не потрібні точно. Такого роду «пісакі» з радістю повернуться до принципу «наш советский неандерталец – самый прогрессивный в мире». Вони прагнуть повернутися до часів, коли партія і держава визначала «дєжурную» істину – просто тепер це буде ідеологічно «своя» партія. «Совок» у вишиванці для них уже не «совок». Далі