• Борис Буден: «Альтернативу формулюють не інтелектуали, а люди в ході політичної боротьби»

    Борис Буден: «Альтернативу формулюють не інтелектуали, а люди в ході політичної боротьби»

    • Слайдер
    • 10/12/2013

    Одна утопія зазнала краху, інша теж делегітимується на наших очах. На що ж тоді людям залишається сподіватися? Надія не є чимось сталим, якоюсь постійною даністю. Надія прив’язана до реальності. Надії плекають завжди в рамках певної ідеології. Якоїсь абстрактної надії не існує. І якщо правда, що обидві утопії зазнали краху, то так само правда, що для надії від них нічого не залишилося.

    Далі
  • УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ПАЛЕСТИНСЬКОЇ СПРАВИ

    УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ПАЛЕСТИНСЬКОЇ СПРАВИ

    • Слайдер
    • 29/11/2013
    З яких причин ми підтримуємо палестинську справу, одну з тих, що дозволяє, на наш погляд, посприяти гідності та відповідальності політичного дискурсу? Я відповім лишень від свого імені, але в перспективі широкого збігу розмаїтих думок, ідучи навіть далі тих, хто виступає за «справедливий мир» на Близькому Сході. Я висуну припущення, що ця справа — універсальна. Але не завдяки своїй очевидності: не тому лишень, що в історії і в політиці очевидності немає, а тому, що (день у день констатуючи занадто сильне занурення у конфлікт, щоб зберігати нейтральність і достатнє відсторонення для тверезої оцінки явищ) ми повинні принаймні зрозуміти, що проблеми, які пручаються «об’єктивному» сприйняттю ізраїльсько-палестинського конфлікту, становлять частину проблем також і для розв’язання конфлікту. У термінах правосуддя та права цей конфлікт не носить абсолютної демаркації (мова не йде про війну «хороших» проти «поганих»), однак являє собою серйозне порушення рівноваги, що безупинно загострюється. Ізраїль, одна з найпотужніших військових сил світу, тісно пов’язана з американською надмогутністю і, володіючи усіма сучасними військовими засобами, говорить, що діє лише заради захисту свого цивільного населення. Ізраїльтяни мають історичні причини завжди колективно почувати себе, в певному сенсі, під «відстроченою» загрозою. Але наразі саме палестинці борються за виживання як народ. Далі
  • УКРАЇНА ТА ЄС: ЧОМУ ДЕЯКІ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКИ РІВНІШІ ЗА ІНШИХ?

    УКРАЇНА ТА ЄС: ЧОМУ ДЕЯКІ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКИ РІВНІШІ ЗА ІНШИХ?

    • Слайдер
    • 28/11/2013
    В одному я переконаний: якщо ви живете в Америці чи Західній Європі і не провели останні три дні замкнутими в шафі, ви, скоріше за все, в курсі протестів проти українського уряду, що проходять в останні дні у Києві. Це тому, що західні новинні мережі та медійні джерела дбають, аби ви знали про них. The Washington Post публікує статтю під назвою «Десятки тисяч на мітингу в Києві за тісніші зв’язки з Європейським Союзом». «Тисячні протести проти відхилення Україною торгових зав’язків», — пише The New York Times. Провідні західні медіа не лише визначили протести як головну новину. Їхні репортажі ще й доволі прозоро показали, на чиєму вони боці. The New York Times пише про двох протестуювальниць: «Для молодих людей майбутнє світліше з Європою», — каже Марія Лисенко, 20 років, студентка, що стоїть зі своєї подругою Альоною Зоріною, якій теж 20, тримаючи плакат з написом «Європа – майбутнє України». Пані Зоріна сказала, що в рішенні не підписувати договір з Європейським Союзом Президент Віктор Федорович Янукович керувався егоїзмом та власними інтересами. Далі
  • Майбутнє вже давно триває: коротка історія євроінтеграції екс-Югославії

    Майбутнє вже давно триває: коротка історія євроінтеграції екс-Югославії

    • Слайдер
    • 26/11/2013

    «Європі немає альтернатив» — єдина теза, яка домінує в політичному житті екс-Югославії. Разом з ідеєю інтеграції до європейського ринку, Європа як уособлення миру і добробуту залишається метою, яку необхідно досягти. Спробуємо довести, що насправді ми перебуваємо в Європі вже понад чотири десятиліття і залишаємося тією самою залежною територією Європейської імперії, якою ми і були з самого початку. У цій статті наведена стисла історія європейської інтеграції, яка фактично відбулася задовго до її формального окреслення. Історія євроінтеграції є історією зростання економічної залежності і периферизації, яка здійснювалась у формі боргових криз і деіндустріалізації.

    Далі
  • Казахські нафтовики організуються попри вбивства та тортури

    Казахські нафтовики організуються попри вбивства та тортури

    • Слайдер
    • 20/11/2013

    Працівники нафтової промисловості на заході Казахстану в 2011 році почали один із наймасовіших страйкових рухів у пострадянській історії, а після цього — пережили одну з найбрутальніших розправ у пострадянській історії: у Жанаозені 16 грудня 2011 року правоохоронці вбили щонайменше 16 людей та поранили принаймні 64. Бунт робітників спричинив таку параною серед казахської еліти, що після придушення цього руху уряд вдався до використання судів та поліції для безпрецедентного тиску на активістів профспілок, політичну опозицію та журналістів. До кінця 2012 року багато скромних демократичних здобутків попередніх двох десятиліть було скасовано. Нафтовики та їхні прибічники все ще у в’язницях, чимало з них — за кричущими політичними звинуваченнями, багато хто — на підставі «свідчень», вибитих за допомогою тортур. Лідери «демократичних» західних країн, що споживають значну частину нафти, яку добувають у Казахстані, промовисто мовчать. У цій статті я перекажу історію страйку 2011 року та репресій після нього і прокоментую її в ширшому контексті.

    Далі
  • БАХРАМ ЗАНДІ: «Народ більше не довіряє обраній владі»

    БАХРАМ ЗАНДІ: «Народ більше не довіряє обраній владі»

    • Слайдер
    • 12/11/2013
    Чому ви вирішили залишитися в США? Я переїхав до США, коли був студентом. Попередній іранський політичний режим мав дуже хороші стосунки з США — шах Ірану був маріонеткою США (сміється). Тоді іранці мали змогу поїхати на навчання у Сполучені Штати та могли залишитися там, якщо бажали. Але наступний іранський уряд був більш релігійним та диктаторським, а позаяк я атеїст, то не мав бажання повертатися назад до Ірану. Як би ви прокоментували політичну систему в країні з погляду члена Партії зелених США? Адже дві панівні партії — демократи та республіканці — визначають вектор американської політики, і це нагадує замкнуте коло. Чи існують способи виходу з нього? У законі немає обмежень кількості політичних партій, але на практиці ці дві партії не схвалюють прихід інших політичних сил, тому третій силі надзвичайно важко втрутитися. Проте ми [Партія зелених США. — І.Д.] намагаємося поширювати інформацію, адже багато людей навіть не знають, хто ми такі. Чимало плутають нас із організацією «Ґрінпіс» або з ірландцями. Далі