Ліві і політика

Революційна притча про рівність людей

• Слайдер
• 26/11/2012

Біографи визначного українського поета Тараса Шевченка розповідають цікаву історію про його революційну пропаганду у середовищі українського селянства в 1845 р. Шевченко хотів показати силу звичайних людей кріпакам, які зібралися у сільській хатині. Він поставив на стіл пшеничне зернятко і спитав своїх слухачів: «Що воно означає?» Оскільки ніхто не міг відповісти, він пояснив, що зернина означала царя. Додавши ще кілька зернин, він зазначив, що ті символізували губернаторів та інших чиновників, військових офіцерів, поміщиків і дворян. Нарешті, він дістав з кишені повну пригоршню зерна і насипав її до тих, що вже лежали на столі, зі словами: «Дивіться, а це – ми! Ану шукайте, де тепер тут цар, губернатор чи поміщик?»

Далі

«ЗОЛОТИЙ СВІТАНОК», 1980–2012. ШЛЯХ НЕОНАЦИСТІВ ДО ПАРЛАМЕНТУ

• Слайдер
• 23/11/2012

425 тисяч греків підтримали неонацистську партію на останніх виборах. Хоча «Золотий світанок» пов’язаний з серією жорстоких нападів, і попри те, що їхні політичні погляди варіюють від просто неоковирних до відверто расистських, популярність цієї партії зростає з кожним днем. То що ж саме являє собою «Золотий світанок», звідки він узявся, якою є його справжня природа? Наскільки тісними є його зв’язки з поліцією? І хто ті люди, які голосують за нього? Далі

ЛОЗИНКА КУЩА БУЗИНОВА

• Слайдер
• 21/11/2012

Коли Лозинський говорить про завдання історика, «шанування себе» та «наші громадські гроші», він фактично ставить знак рівності між потребами (ультра)правих політиків (які так само, як їхні російські колеги, паразитують на історичних темах), авторитарної чи навіть тоталітарної держави та потребами українців. Але українцям не потрібні ані такі політики, ані така держава, ані безхребетні, лестиві, неконкурентноспроможні на міжнародній арені, кон’юнктурні «служники ідеології», що замовчують і брешуть по команді згори. Ну, принаймні мені такі не потрібні точно. Такого роду «пісакі» з радістю повернуться до принципу «наш советский неандерталец – самый прогрессивный в мире». Вони прагнуть повернутися до часів, коли партія і держава визначала «дєжурную» істину – просто тепер це буде ідеологічно «своя» партія. «Совок» у вишиванці для них уже не «совок». Далі

ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НЕНАСИЛЬСТВА

• Слайдер
• 16/11/2012

Ненасильство більше не є поняттям з етико-політичного вчення, як це було у випадку Ганді та його послідовників, воно стало таким собі табу, поширеним державною владою і підсиленим такими подіями, як розпад СРСР, поразка комунізму, репресії в Китаї… Всі прихильники повстанських дій опиняються в складному становищі, кажучи собі, що якщо потрібно через все це пройти, краще одразу відмовитись. Такою є основа цього ненасильства. І саме це, на мою думку, потрібно поставити під питання. Будь-який урок історії свідчить, що коли пригноблені вдаються до насильства, саме вони завжди за це розплачуються! Тобто насильство – це не вибір, наприклад, між Ганді та Леніним. Це не настольна гра: засоби нам диктує ситуація Далі

Спадкоємці Бернштейна

• Слайдер
• 14/11/2012

У дев’яностих роках виникли два протилежні прогнози щодо подальшої долі соціал-демократії. Одні, зважаючи на звільнення від духу сталінізму (часом ішлося про «марксизм» узагалі), передбачали, що соціал-демократія процвітатиме – принаймні, на теренах своєї європейської батьківщини. Інші вважали, що проект реформування капіталізму увійде в фазу стрімкого занепаду внаслідок розпаду СРСР та кінця тривалого економічного підйому. Зараз дискусія довкола цієї теми вже майже припинилася – адже кризовий стан держави загального добробуту стає дедалі очевиднішим. І тепер важливо пояснити ці результати й оцінити можливі наслідки.

Далі

«ДОВГИЙ ЧАС ПАНУВАЛА ХИБНА ДУМКА, ЩО РОБІТНИКІВ-МІГРАНТІВ НІЗАЩО НЕ ВИЙДЕ ОРГАНІЗУВАТИ НА ЗАХИСТ ЇХНІХ ТРУДОВИХ ПРАВ»

• Класова експлуатація
• 09/11/2012

Впродовж ХХ століття у американському робітничому русі відбувався спад кількості членів профспілок, дуже різкий та прикрий. Потім у дев’яностих ми бачимо сильний поштовх до переосмислення робітничого руху. Деякі профспілки вирішили змістити центр їхньої уваги з кваліфікованих місцевих робітників, як то було раніше, на некваліфікованих робітників-мігрантів. Далі