• ЭКОСОЦИАЛИЗМ. Кентавр или «масло масляное»?

    ЭКОСОЦИАЛИЗМ. Кентавр или «масло масляное»?

    • Статті
    • 05/11/2010

    Дмитрий КОЛЕСНИК

    Одна из мелких популистских партий, претендующая на кусочек местной власти в нашем городе, называется «Экология и социальная защита». Как водится - ни к экологии, ни к социальной защите никакого отношения она не имеет. Обычные популисты в борьбе местных кланов, обещающие все и всем. Главное - попытаться уловить тренд общественных настроений. Если бы добавили «национальная», то подключили бы еще пару процентов. Вопросы экологии действительно волнуют определенную часть общества, но, конечно, не настолько, чтобы приковываться к заводским трубам. Вопросы социальной защиты - еще больше, но не настолько, чтобы протестовать против закрытия завода экологической инспекцией. Нужно лишь проголосовать за «правильную» партию - пусть сами решают. Которая из них правильная - решает СМИ.

    На недавних парламентских выборах в Швеции правоцентристская Умеренная Партия позиционировала себя в СМИ как «новая рабочая партия», Партия Центра - как «зеленая». Что ж, «многие верят»... Определенный эффект подобная «подмена понятий» имеет. «Экология» и «социальная защита» (социальная справедливость и прочие эвфемизмы социализма) - одни из востребованных частью общества брендов.

    В этом отношении весьма интересно попытаться рассмотреть перспективы экосоциализма или социализма 21 века, по крайней мере, на основе уже пройденного им пути.

    Далі
  • КАПІТАЛІЗМ - ЦЕ РАСИЗМ

    КАПІТАЛІЗМ - ЦЕ РАСИЗМ

    • Статті
    • 03/11/2010

    Передмова до книжки Кирила Ткаченка «Від конкретного до загального: історія американського в'язня»

    Денис ГОРБАЧ

    Расизм у США – що може бути більш затасканою і малоцікавою темою для мешканця Східної Європи? В нашому регіоні світу «лінчування негрів» давно стало іронічним мемом, що позначає якусь надуману, неіснуючу або неважливу і нерелевантну проблему, якою намагаються підмінити «справжню суть». Нарочитий інтернаціоналізм офіційного радянського дискурсу обернувся своєю протилежністю: громадяни, звикши не довіряти владі та розуміти її повідомлення з точністю до навпаки, свято переконані, що переслідування чорношкірих у США давно зникли, а якщо колись і були; то тепер найбільш пригнобленою соціальною категорією є білі чоловіки, які потерпають від жахів «політкоректності»; що за слово «ніггер» там саджають до в’язниці, і взагалі, що головна загроза суспільству – це саме чорношкіре населення. Американські чорношкірі, мовляв, ведуть виключно кримінальний і паразитичний спосіб життя, зловживаючи плодами «соціалізму», від якого тікали радянські емігранти та який вони, на свій жах, побачили на новій батьківщині.

    Цікаво, що переважна більшість «російських» (у широкому сенсі слова) американців є прямими конкурентами чорношкірих співгромадян у боротьбі за «велфер», займаючи такі ж низькі щаблі в соціальній ієрархії та цілковито залежачи від державної соціальної допомоги. Але саме вони є найбільш благодатним ґрунтом для розповсюдження найреакційніших правоконсервативних ідей у США (паралельно слугуючи головним джерелом знань про американське суспільство для своїх колишніх співвітчизників). Вони, вкрай далекі від образу ідеального «васпа» чи самодостатнього «економічного агента», ретранслюють найбільш расистські та соціал-дарвіністські перли з усього діапазону американської політичної думки – про «тупих і лінивих чорних», генетично схильних до агресії та злочинів і нездатних «вибитися в люди».

    Опоненти правих із «ліберального» (в американському розумінні) табору невтомно нагадують про століття рабства, які не минаються так просто: мовляв, саме через тяжке минуле зберігається структурна соціальна нерівність, але суспільство поступово позбувається неприємної спадщини – аж до обрання чорношкірого президента США – і цей суспільний поступ є незворотнім.

    Насправді, помиляються як перші, так і другі. Далі

  • Взаємозалежність націоналізмів та боротьба за ліву альтернативу

    Взаємозалежність націоналізмів та боротьба за ліву альтернативу

    • Статті
    • 31/10/2010

    Шрами війни у моїй країні, Хорватії, є сильними та явними навіть через 15 років після того, як вона закінчилася. Насилля та ненависть знищили міжетнічну довіру, породивши страх та почуття образи, і для їхнього подолання потрібні десятки років. Післявоєнна нормалізація була обмеженою та відносною, значній меншості населення Хорватії та Сербії вдалося її уникнути.

    Далі
  • КОНЕЦ МОДЕЛИ... ИЛИ РОЖДЕНИЕ НОВОГО?

    КОНЕЦ МОДЕЛИ... ИЛИ РОЖДЕНИЕ НОВОГО?

    • Статті
    • 30/10/2010
    После тридцати лет почти непрерывного высокого роста Китай столкнулся с большими проблемами, поскольку глобальный экономический кризис тяжело отразился на экспорте Китая. Доведя торговлю до почти 70% ВВП, экспортоориентированная модель роста себя практически исчерпала. Китайская Коммунистическая партия (КПК) знает об этом. Ещё в апреле 2008 г. Президент Ху Цзиньтао говорил о необходимости смены модели роста с экпортоориентированной на внутреннеориентированную, путём расширения внутреннего спроса. В ноябре последовал комплекс мер по спасению на 4 триллиона юаней. Экономика замедляется, и цель комплекса мер по спасению “Бао ба” ("Сохранить восемь", т.е. удержать темп роста 8%) труднодостижима. Однако и более низкие темпы роста в 5-6%, к которым склоняется большинство экспертов, на фоне погружения США и ЕС в глубокую рецессию, все равно выдающиеся. Глобальный спад с одной стороны, и относительная крепость Китая в сдерживании кризиса, с другой, делают тему "возвышение Китая" более актуальной, чем когда-либо. Далі
  • КРИМІНАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРОТЕСТУ, профспілкової діяльності та лівого руху в Росії

    КРИМІНАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРОТЕСТУ, профспілкової діяльності та лівого руху в Росії

    • Статті
    • 21/10/2010

    Віталій АТАНАСОВ

    Представники державної влади, топ-менеджменту підприємств і компаній Росії активно намагаються криміналізувати діяльність незалежних профспілок, соціальних протесних рухів і лівих політичних організацій. Таку можливість владі і бізнесу надає російське антиекстремістське законодавство. В тексті федерального закону «Про протидію екстремістській діяльності» визначення екстремізму займають цілу сторінку. Закон відносить до екстремізму «насильницьку зміну основ конституційного ладу і порушення цілісності Російської Федерації», «публічне виправдання тероризму й іншу терористичну діяльність», а також «розпалювання соціальної, расової, національної чи релігійної ворожнечі». В свою чергу, кримінальний кодекс РФ містить статті 280, 281 і 282, які за екстремістську діяльність передбачають покарання позбавленням волі на строк до п'яти років.

    В процесі криміналізації соціального протесту роль головного правового аргументу відіграє ототожнення у законі понять «екстремізм» і «розпалювання соціальної ворожнечі». В результаті практичного застосування цієї норми у 2009 році кримінальному переслідуванню були піддані журналісти, які критикували владу, профспілкові активісти, що займалися захистом трудових прав членів профспілок, учасники антифашистських і лівих політичних груп, які виявляли вуличну та іншу протестну активність. Саме тому критики російського антиекстремістського законодавства наголошують на тому, що російска влада дуже широко тлумачить поняття «екстремізм»: «..В будь-якому вчинку громадянина можуть бути легко виявлені ознаки екстремістської діяльності» (Экстремизма.Нет, 2009).

    Далі
  • АНАТОМИЯ ЛЕВОГО СЕКТАНТСТВА

    АНАТОМИЯ ЛЕВОГО СЕКТАНТСТВА

    • Статті
    • 19/10/2010

    Иван ОВСЯННИКОВ

    Тема сектантства, этой дурной болезни, буквально разъедающей постсоветскую левую, является предметом навязчивой рефлексии той (к сожалению, немногочисленной) части современных социалистов и коммунистов, которая вообще способна к критике и самокритике. Анекдотический образ оторванного от жизни начетника, живущего в мире идеологических абстракций и псевдоисторических мифов; не менее анекдотические истории бесчисленных расколов и свар на фоне перманентного бессилия стали неотъемлемой частью левацкого фольклора, а также источником пессимизма для тех левых, кому их собственная деятельность представляется чем-то большим, чем просто разновидностью групповой психотерапии. Итак, что же такое сектантство? Каковы социальные предпосылки этой формы квазирелигиозного сознания? Наконец, есть ли перспективы у российского левого движения?

    Далі