• ВСЕСВІТНІЙ СОЦІАЛЬНИЙ ФОРУМ - ЖИТТЄЗДАТНА МОДЕЛЬ?

    ВСЕСВІТНІЙ СОЦІАЛЬНИЙ ФОРУМ - ЖИТТЄЗДАТНА МОДЕЛЬ?

    • Статті
    • 17/02/2010

    П'єр РУССЕ

    Після періоду дивовижного розвитку процес Всесвітнього соціального форуму (ВСФ) загальмувався. Практика нещодавніх зустрічей виявилась дуже суперечливою. Якщо дуже спрощувати, то можна сказати, що політично негативним виявився досвід форуму в Найробі (Кенія) у 2007-му, але, тим не менше, позитивним був досвід форуму в Белемі (Бразилія) двома роками пізніше.

    Проблема, що постає в першу чергу, полягає не в кількості учасників. Успіх не залежить (або залежить не тільки від) кількості учасників, а й має ще й політичне підґрунтя: у чому сенс цих форумів? Відповідь здавалась очевидною на початку 2000-х, але на сьогодні вона не настільки явна.

    Далі
  • ЯК ЗАПРОДАВСЯ ОБАМА

    ЯК ЗАПРОДАВСЯ ОБАМА

    • Статті
    • 12/02/2010

    Мет ТАЙБІ

    Президент набрав у свою економічну команду людей з Уолл-cтріт, головним прагненням яких є перетворити порятунок банків на постійну роздачу грошей

    Доленосної осені 2008 року, коли світова економіка падала вниз, Барак Обама ішов у президенти як людина з народу, яка протистоїть Уолл-cтріт. Він агітував за податкову реформу, яка стопить жир з багатіїв, таврував НАФТА за те, що цей договір шкодить середньому класу, а також торпедував Джона Маккейна за підтримку закону про банкрутство, який допомагав багатим американцям «за рахунок тих американців, які тяжко працюють». Мабуть, Обама був не лівішим за Семюела Гомперса або Сесара Чавеса, але не те щоб під час виборів обабіч нього стояли банкіри з Citigroup і Goldman Sachs. Виборців, які принесли йому історичну перемогу, надихало передчуття того, що до ексклюзивного клубу нарешті вдирається справжній аутсайдер, що руйнуються стіни, що речі, за браком кращого або точнішого терміну, міняються.

    Потім його обрали.

    Те, що відбулося протягом року з тих пір, як Обама став президентом, стало одним із найбільш драматичних поворотів у нашій історії. Обраний у розпалі руйнівної економічної кризи, викликаної десятиліттям оргіастичної дерегуляції і нічим не стриманої жадібності, Обама мав чіткий мандат тримати в шорах Уолл-cтріт і переробити всю структуру американської економіки. Натомість він відправив усіх хоча б мінімально прогресивних радників, які були з ним під час виборів, на бюрократичну Камчатку, а на ключові економічні посади в Білому домі призначив тих самих людей, які й спричинили цю кризу. Тоді ця нова команда колишніх банкірів, розжирілих на спекулятивних пузирях, і інтелектуалів-риночників продовжила всіх нас розпродавати, влаштовуючи масову роздачу коштів від бідних багатим і систематично руйнуючи регуляторну систему зсередини.

    Далі
  • СЕРИАЛ «ШКОЛА»: ПРИВЫКАЕМ К «НОВОМУ ТЕЛЕВИДЕНИЮ»

    СЕРИАЛ «ШКОЛА»: ПРИВЫКАЕМ К «НОВОМУ ТЕЛЕВИДЕНИЮ»

    • Статті
    • 10/02/2010
    Оксана ОЛИЙНЫК.

    Даже в самых критических отзывах о телепродукции стало общим местом умалчивать очевидное – то, что основой существования современных медиа является коммерция. Все как мантру повторяют фразу «понятно, что все это ради денег», не удосуживаясь задуматься о том, ЧТО именно приносит прибыль. Платим за все мы, телезрители, но до конца разобраться в том, почему мы выбираем именно этот товар, а не какой-либо другой, нам не хватает мужества.

    Толчком к написанию этой статьи стало интервью с директором «Первого канала» в прямом эфире «Эхо Москвы» 17 января 2010 года. По поводу поднявшего такую шумиху сериала «Школа» в программе «Телехранитель»  Константин Эрнст говорит следующее:

    «…два года назад, когда я осознал кризис основных контентов современного телевидения, модель, которая произошла с начала 90-х, после «перестройки», работала на протяжении 15 лет очень эффективно, принося зрителям удовольствие, а телевидению высокие рейтинги. Но эта модель закончилась… И «Школа» - это один из уже попавших в эфир проектов, который про новое телевидение». Далі

  • ПРОТЕСТНА АКТИВНІСТЬ В УКРАЇНІ У СІЧНІ 2010 РОКУ

    ПРОТЕСТНА АКТИВНІСТЬ В УКРАЇНІ У СІЧНІ 2010 РОКУ

    • Статті
    • 05/02/2010

    ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

    Дайджест №2, 5 лютого 2010

    Вулична активність політичних партій: передвиборчий синдром

    За січень 2010 року на території України відбулося 193 протестних подій (з урахуванням багатоденних акцій протесту). Протягом цього періоду суттєво збільшилась вулична активність політичних партій порівняно з попереднім періодом. Відбулось зростання вуличної активності політичних партій на фоні виборчого процесу, перенесення наголосу з економічних на ідеологічні та політичні проблеми. Суттєво збільшилась кількість силових акцій протесту, зокрема у зв’язку з виборами: значна частина виборчої боротьби ведеться у силовому полі через перехоплення друкованої продукції чи арешти

    У перший місяць 2010 року на відміну від попереднього періоду головною тематикою для акцій протесту стали ідеологічні (33% подій) та політичні питання (23%), що вочевидь пов’язано з виборчим процесом. Блок протестів, пов’язаних з висловленням економічних вимог, посів третє місце (20%). Для порівняння, у жовтні-листопаді 2009 року ідеологічні та політичні блоки проблем займали відповідно лише третю та четверту позиції, поступившись економічному блоку питань (який обіймав перше місце – 25% акцій протесту) та блоку питань власності (друге місце, 17% відповідно).

    Що стосується організаторів протестних подій, у січні 2010 року однозначно можна говорити про активізацію політичних партій порівняно з попередніми місяцями. Якщо у жовтні-грудні 2009 року політичні партії брали участь приблизно у 12% акцій протесту, то у січні 2010 року їхня активність майже подвоїлася. У цьому місяці політичні партії та їхні представники самотужки чи разом з іншими організаціями або ініціативами взяли участь у 23% протестних подій. Також варто зазначити, що переважна більшість протестної активності політичних партій (більше 76% подій) у січні 2010 року безпосередньо стосувалася політичних та ідеологічних питань.

    Загальна статистика протестних подій в Україні за січень 2010 року

    [caption id="" align="aligncenter" width="479" caption="Рис. 1. Кількість протестних подій в Україні потижнево (28 вересня 2009 року – 31 січня 2010 року)"][/caption] Далі
  • РОЗДУМИ ПРО СТАЦІОНАРНИЙ СТАН

    РОЗДУМИ ПРО СТАЦІОНАРНИЙ СТАН

    • Статті
    • 04/02/2010
    Гопал БАЛАКРІШНАН

    Час від часу починається криза, яка триває десятиліттями. Така виняткова тривалість означає, що виходять на поверхню невиліковні структурні суперечності і що, незважаючи на це, ті самі політичні сили, які намагаються зберегти статус кво та захистити наявну структуру, докладають значних зусиль, щоб до певної міри вирішити ці суперечності та подолати їх. Такі невпинні та наполегливі зусилля (оскільки жодна соціальна формація не визнає своєї поразки) формують кон’юнктуру і саме в межах цієї кон’юнктури утворюється опозиція.

    Антоніо Грамші, «Тюремні зошити».

    В чому полягає історична роль фіаско неолібералізму, яке сталося менш ніж через 20 років після розвалу Радянського Союзу? Тут сам собою напрошується уявний експеримент, який збиває з пантелику. Можна пригадати, що СРСР досягнув свого піку в 70-их і досить скоро потому скотився по спіралі ослаблення і розвалу. Чи можна вважати схожий поворот фортуни, одну з тих старомодних «іроній історії» актуальною зараз для гегемонії Заходу? Врешті решт, можна прослідкувати певну єдність протилежностей між нестримним пізнім капіталізмом та іржавими гайками центрального планування колишньої РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги) – особливо в економічній сфері, в якій вони були діаметрально протилежними. В часи розквіту рейганізму офіційна позиція Заходу зупинилася на висновку, що бюрократичне адміністрування приречене на стагнацію та занепад, тому що йому бракувало певної пропорції ринкових механізмів, які регулюють фінансові операції за допомогою дисципліни змагання і конкуренції. Однак незабаром, після останніх років так званого соціалізму, щораз більший борг та спекулятивний капіталізм ступив на шлях такого розрахунку та розподілення прибутку, який легкодумно ігнорував будь-яку об’єктивну національну міру вартості. Стан справ у найбільших світових банках є незаперечним свідченням порушення стандартів, за допомогою яких колись оцінювалися багатства народів.

    По-своєму як бюрократичний соціалізм, так і його багатший неоліберальний переможець маскували свої поразки за допомогою все більш свавільних економічних моделей. У 80-их роках офіційний національний дохід ГДР був нічим іншим, як статистичним трюком, який все більше роздував реально низькі показники рівня життя. Але протягом того ж десятиліття виникло замкнене коло глобальної нестабільності, яке почало генерувати значні проблеми у вимірюванні капіталістичного багатства. У прийдешньому періоді депресії може виявитися, що національні економічні статистичні показники були фікцією, яка багато чим нагадує таку ж практику в межах старої радянської системи.

    Звичайно ж, вважається, що періодичні кризи капіталізму мають бути відмінними від останніх стадій розвитку некапіталістичних цивілізацій і способів виробництва. Видається, що таким соціальним устроям бракує характерної здатності капіталізму до творчого руйнування, до періодичного оновлення через економічний спад, який ліквідує неефективні умови виробництва і форми життя та відкриває кордони для наступного раунду експансії. Згідно з цим шаблоном, майже всі коментатори теперішнього економічного краху припускають, що ця шумпетерська історія кризи і відновлення повториться знову в тій чи іншій формі. Але чи дійсно так вже неодмінно внаслідок гаданого величезного та довготривалого потрясіння мають виникнути нові фази акумуляції? Я б радше висунув тезу, що такий сценарій капіталістичного оновлення є, безумовно, менш вірогідним, ніж довготривалий перехід до того, що класична політекономія називала «стаціонарним станом» цивілізації.

    Далі
  • Хто підняв збройне повстання в Києві в січні 1918 р.?

    Хто підняв збройне повстання в Києві в січні 1918 р.?

    • Статті
    • 30/01/2010

    Доба української революції 1917 - 1920 рр. і період Української Центральної Ради зокрема здавна привертає увагу істориків. Чимало з них, описуючи причини поразки Центральної Ради, згадують і повстання, підняте проти неї більшовиками в січні 1918 р. в Києві, як раз тоді коли більшовицькі війська зі сходу вели повномасштабний наступ на столицю УНР. Проте спеціальних наукових досліджень саме цього повстання до сих пір практично немає. Як не дивно, але навіть у радянські часи наукова розробка цієї теми була зведена до написання кількох популярних нарисів, енциклопедичних та ювілейних статей. Причини ж, підготовка, перебіг повстання, склад його учасників, роль різних політичних сил у ньому практично залишились недослідженими.

    Не багато зробили в цьому напрямку і дослідники з української діаспори. Ось як описує причини і початок січневого повстання в Києві „Енциклопедія українознавства”: „Під впливом большевицької пропаганди чужонаціональні (росіяни та жиди) робітники київського заводу „Арсенал” під проводом А. Іванова, захопивши стратегічні пункти міста (Арсенал, Печерськ, Поділ, Вантажну станцію, Старе місто) і намагаючись оточити Центральну Раду, почали 29.01.1918 р. (дата подана за новим стилем. За старим стилем це 15 січня 1918 р. – А. З.) повстання”.

    Далі