Ліві і політика

Радянський Лімерик

• Статті
• 15/04/2009

“Місто Лімерик страйкує. Магазини, склади й заводи зачинено. Не ведеться ніяка робота, не проводяться ніякі ділові операції”, - таку телеграму дублінська редакція “Айріш Індепендент” отримала від свого кореспондента в Лімерику в понеділок, 14 квітня 1919 року. До вечора до страйку приєднались 14 тисяч робітників. Протягом доби було сформовано Страйковий комітет, який самі лімерикці називали Радою (Soviet). Цей орган керував містом протягом двох тижнів страйку, який поставив робітничий рух Ірландії на межу революційної конфронтації з британськими властями

Далі

Соціалізм провалився. Тепер і капіталізм збанкрутував. Що ж далі?

• Статті
• 13/04/2009

Ерік Гобсбаум ХХ століття давно минуло, однак ми все ще не навчилися жити у столітті ХХІ, чи, принаймні, мислити відповідно. Це має бути не так складно, як здається, бо головна ідея, що панувала в економіці та політиці минулого століття, вочевидь, розчинилась у повітрі. Згідно з нею модерні індустріальні (та, по суті, будь-які) економічні системи мислились у термінах двох взаємовиключних протилежностей: капіталізму та соціалізму. Ми пережили дві практичні спроби реалізувати ці протилежності у чистому вигляді: централізована державно-планова економіка радянського типу та абсолютно не стримувана та не контрольована капіталістична економіка вільного ринку. Перша зруйнувалась у 1980-х, разом з європейською комуністичною політичною системою. Друга руйнується у нас на очах в найграндіознішій з 1930-х років кризі глобального капіталізму. В дечому вона серйозніша, ніж криза 1930-х, оскільки економіка в ті часи не була настільки глобалізована, як зараз, і криза не зачепила планової економіки Радянського Союзу. Ми ще не знаємо, наскільки серйозними та довготривалими будуть наслідки теперішньої світової кризи, але вони, без сумніву, вказують на кінець того типу ринкового капіталізму, який захопив світ та уряди в ньому з часів Маргарет Тетчер та президента Рейгана. Далі

«ПРОФСПІЛКОВА» РАСИСТСЬКА КАМПАНІЯ ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ РОБІТНИКІВ В ПОЛЬЩІ

• Війна і націоналізм
• 07/04/2009

Кріс ФОРД Лідери глобального капіталізму, зібравшись на саміт G20 в Лондоні, проголосили: «ми зобов’язалися працювати разом без зволікання», завзято продемонструвавши єднання навколо «відкритої світової економіки, побудованої на ринкових принципах» [1]. На противагу цьому глобальний робітничий рух досі не об’єднався у відповідь на кризу, наші профспілки організовані на рівні забюрократизованих Європейської профспілкової конфедерації (European TUC) і Міжнародної федерації профспілок (IFTU), а ці структури скоріше гальмували, ніж об’єднували і просували вперед робітничу боротьбу, що мала місце в окремих країнах. Відсутність ефективної організації на міжнародному рівні мало руйнівний ефект на принцип солідарності робітників усіх національностей для захисту наших спільних інтересів. Замість того, щоб об’єднатися не гірше за глобальний капітал, ми в котрий раз бачимо як профспілкові бюрократи активно підривають глобальну солідарність так необхідну в часи кризи. Далі

КОЛИ ГОВОРИТЕ ПРО ГАЗУ, НЕ ТУЛІТЬ ДО КУПИ ЩЕ Й ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ

• Історія
• 01/04/2009

Роберт ФІСК Як почуваються ізраїльтяни, які пережили Голокост, коли їх називають нацистами? Перебільшення завжди мені допікало до живого. Я почав їх ненавидіти ще в 70-ті, коли Тимчасова ІРА стверджувала, що табір для інтернованих Лонг Кеш «гірший за Бельзен». Не те, щоб щось хорошого було у Лонг Кеші – чи у в’язниці Мейз, як його потім ввічливо називали – просто він не був таким поганим, як Бельзен. І ось знову почалось. Проїжджаючи через Париж цього тижня я бачив пропалестинських демонстрантів, що несли написи «Газа – це Герніка» та «Газа-сюр-Глан». Як ми всі добре знаємо, Герніка – це баскське місто, розбомблене люфтваффе у 1937 р., а Орадур-сюр-Глан – це французьке село, вирізане СС у 1944 р. Також звірства ізраїльтян у Газі порівнювали із «геноцидом» та, звичайно, із «голокостом». Французький Союз ісламських організацій назвав це «безпрецедентним геноцидом» - що не дивує, адже навіть папський «міністр миру та справедливості» порівняв Газу із «великим концентраційним табором». Далі

Тоні Неґрі: «Будувати іншу сучасність»

• Ліві і політика
• 01/04/2009

Сьогодні важко уявити сучасну неоліберальну глобалізацію та спротив цій глобалізації (міжнародний рух альтерглобалізму) без філософських праць Тоні (Антоніо) Неґрі «Імперія» (2000) та «Множинність» (2004), що були написані ним у співавторстві з американцем Майклом Гартом. На початку нового тисячоліття ці книги стали інтелектуальною подією не тільки для академічної спільноти, але насамперед вони надихнули так зване «покоління Сіетла», антисистемний і антикапіталістичний рух активістів, що підняли гасло «Світ не на продаж - інший світ можливий». Попри неоднозначність та «поетичність» запропонованих концепцій Неґрі, резонанс був настільки широкий, що дехто назвав «Імперію» (під якою автори розуміли, не багато не мало, функціонування усієї світової системи в «постмодерну» добу) новим «комуністичним маніфестом 21 століття». Нині покоління Сіетла, якому вже виповнюється десять років (нагадаємо, що в 19 ст. Перший інтернаціонал проіснував приблизно стільки ж часу), переживає ідейну та організаційну трансформацію. Вочевидь, рано чи пізно ми станемо свідками зародження «Другого інтернаціоналу» альтерглобалістів разом із загостренням світової економічної кризи та неминучою радикалізацією антикапіталістичних рухів. Ця трансформація, окрім усього іншого, буде також і світоглядною трансформацію (що проривається через нові знахідки в концептах, образах і метафорах, а отже, є творчим процесом), начерки якої формулює італійський філософ у пропонованій розмові для французького часопису «Magazine littéraire». Далі

Окна кризиса

• Мистецтво
• 24/03/2009

Далі