• НЕ ЖАДАН. НЕ ФОНТАН. ТРАГІФАРС «ГІМН ДЕМОКРАТИЧНОЇ МОЛОДІ» У ТЕАТРІ ІВАНА ФРАНКА

    НЕ ЖАДАН. НЕ ФОНТАН. ТРАГІФАРС «ГІМН ДЕМОКРАТИЧНОЇ МОЛОДІ» У ТЕАТРІ ІВАНА ФРАНКА

    • Слайдер
    • 24/04/2012
    Поета, письменника і перекладача Сергія Жадана можна сміливо назвати чи не єдиним революціонером з сучасних величин української літератури. На тлі просякнутого «мідл-класівькою» зверхністю, містечковістю, націоналізмом та дріб’язковим антикомунізмом «сучукрліту» він не боїться говорити про соціальні проблеми і засуджувати штучне розділення людей за національною ідентичністю. Далі
  • ПРОДАТИ ФЕМІНІЗМ ЗА КІЛОГРАМ ВИНОГРАДУ, ДВІ СЛИВИ, МАЛЮНОК ЇЖІ ТА ФОТО БЛОШИНОГО РИНКУ

    ПРОДАТИ ФЕМІНІЗМ ЗА КІЛОГРАМ ВИНОГРАДУ, ДВІ СЛИВИ, МАЛЮНОК ЇЖІ ТА ФОТО БЛОШИНОГО РИНКУ

    • Слайдер
    • 18/10/2011
    Насамкінець, хочу поставити запитання – наскільки і де саме працює ця ситуація творення нового знання про процеси виробництва і обміну у суспільстві? У критичному дискурсі (моїх реакціях, Веди, інших арт-критикинь та художників), чи у досвіді усіх учасників/учасниць – як той власник фабрики, з яким я розмовляла? Чи аналізуватимуть вони, що робили, постфактум? Чому намагались зібрати побільше ґудзиків, чому дівчата одразу ж стали цілувальницями? Чи став цей досвід для них також і само/освітнім? Далі
  • «Хороший архітектор - не той, хто робить будинки, а той, хто займається суспільним простором»

    «Хороший архітектор - не той, хто робить будинки, а той, хто займається суспільним простором»

    • Мистецтво
    • 01/08/2011
    Інтерв'ю за Владом ГОЛДАКОВСЬКИМ Андрія МОВЧАНА «Група предметів» – чи не єдина формація сучасних українських архітекторів, що продукує критичний погляд на міський простір та його філософію. Про місто майбутнього, архітектурну утопію і простір гри розповідає ідеолог групи Влад Голдаковський. Далі
  • ОДИН З НАС: ФІАСКО СТРАТЕГІЙ НОРМАЛІЗАЦІЇ

    ОДИН З НАС: ФІАСКО СТРАТЕГІЙ НОРМАЛІЗАЦІЇ

    • Статті
    • 19/06/2011
    Коли «фріки» вивертають навиворіт виплеканий буржуазією наратив «таких як ти і я», перетворюючи його на «один з нас», коли вони дисонують з ідентифікаційнми бажаннями середнього класу, тим самим їх підриваючи і проблематизуючи, глядач 1932 року навісніє. Далі