• "ЧЕРНАЯ ПАНТЕРА" – РЕВОЛЮЦИОННОЕ ИСКУССТВО ЭМОРИ ДУГЛАСА

    "ЧЕРНАЯ ПАНТЕРА" – РЕВОЛЮЦИОННОЕ ИСКУССТВО ЭМОРИ ДУГЛАСА

    • Статті
    • 24/09/2010

    Ольга КОПЁНКИНА

    Эмори Дуглас: "Черная Пантера". Новый музей современного Искусства (New Museum), Нью Йорк. 22.07.09 – 18.10.09

    Выставка Эмори Дугласа, американского графикa-дизайнерa, иллюстраторa, политического карикатуристa и мастерa визуального стиля, ответственного за выпуск газеты [1] и памфлетов партии "Черная Пантера", представила графические работы, созданные художником c середины 1960-х по конец 1970-х годов. Восходя к традиции политического коллажа (в работах явно угадываются элементы агитпроповской графики русского авангарда и фотомонтажей немецкого художника-дадиста Хартфильда), графика Дугласа – с ее воинственно-прямолинейной, партизанско-пропагандистской эстетикой – близка по стилю и пафосу кубинским, вьетнамским революционным плакатам, а также агитпропy 1960-х годов, которые циркулировали среди ультралевых политических групп США.

    Выставка, включавшая почти 150 работ, собранных куратором Сэмом Дюрантом для Музея современного искусства в Лос-Анджелесе и Нового музея в Нью-Йорке, кому-то могла показаться свидетельством новой (ностальгической) моды на радикализм. В то же время в ней было очевидно признание кураторами глубокого кризисa современной неолиберальной культуры, включающей всякий радикальный жест в систему художественного эстеблишмента. Но что бы такая "нестандартная" для музея выставка ни значила, она выглядела своевременным напоминанием об эпохе, когда искусство рассматривалось как оружие борьбы, а художник – как солдат сопротивления.

    Далі
  • МИСТЕЦТВО ЗАРАДИ МИСТЕЦТВА

    МИСТЕЦТВО ЗАРАДИ МИСТЕЦТВА

    • Статті
    • 18/09/2010

    Цим текстом «Спільне» продовжує серію коротких критичних коментарів щодо мистецьких подій.

    Тиждень актуального мистецтва у Львові (ТАМ, 20–29.08.2010) відбувся з ініціативи Інституту актуального мистецтва і мистецького об’єднання «Дзиґа». Цього року тема звучала як "На межі: Абстрактне versus Реальне". На Фабриці повидла демонстрували відео та інсталяції, в Театрі юного глядача відбувалися Дні мистецтва перформансу та школа перформансу, а також крутили сучасний медіа-арт у проекті «МедіаДепо», в Палаці мистецтв окрім хедлайнерів «абстрактного» Василя Бажая та Тіберія Сільваші показали авторські проекти й провели міжнародний симпозіум «Сила мистецтва», присвячений польсько-українському колекціонерсь­­­­кому досвіду. В Львівській галереї мистецтв – хедлайнер «реального» Роман Жук, інші проекти розкидані залами Музею ідей, галереї «Дзиґа» та фотоклубу «Ч.Б 5х5».

    Катерина БОТАНОВА

    «И я ТАМ был, мед-пиво пил…» Абревіатура ТАМ – Тиждень актуального мистецтва у Львові – постійно проситься в означники місця. Де була? ТАМ. І, здається, це невипадково.

    ТАМ, в певному сенсі, ключова і симптоматична подія в українському просторі сучасного візуального мистецтва. Один із лише двох (!!) великих регулярних шоу-кейсів у цілій країні (другий - ГОГОЛЬFEST). Його не можна не бачити і не коментувати. А коментувати виявляється непросто. Далі

  • ЗБІҐНЄВ ЛІБЕРА: «Творити нове – це повторювати»

    ЗБІҐНЄВ ЛІБЕРА: «Творити нове – це повторювати»

    • Статті
    • 16/09/2010
    Олексій Радинський розпитує польського митця Збіґнєва Ліберу про критичне мистецтво, відео-арт та політичний нон-конформізм. Далі
  • ИЗУМИТЕЛЬНОЕ ПОЛИТИЧЕСКОЕ КИНО

    ИЗУМИТЕЛЬНОЕ ПОЛИТИЧЕСКОЕ КИНО

    • Статті
    • 03/09/2010

    Маленький смешной человечек, вечно сутулый, почти с горбом, с оттопыренными ушами и почти бесстрастный. Предмет страсти многих женщин и зависти, перемешенной со скрытым страхом, многих мужчин. Знакомитесь, его зовут Джулио Андреотти. Символ Власти второй половины ХХ века.

    Андреотти с 1946 года бессменно являлся членом Конституционного собрания, а затем Палаты депутатов Италии. Став министров внутренних дел в 1954 году, он ни на минуту не покидал политический Олимп следующие 40 лет, фактически управляя Италией, тайно или явно. Италия – парламентская республика, и главной фигурой, де факто является премьер-министр. На этом посту Андреотти проработал шесть сроков. Седьмое его переизбрание было ознаменовано крупнейшим коррупционным скандалом в истории Италии.

    В этой истории замешаны одновременно Правительство, Ватикан и Коза Ностра. «Дело Века» перевернуло политическую жизнь Апеннин с ног на голову. 110 политиков, крупных промышленников и банкиров попали под следствие и оказались в тюрьме. Андреотти же не счел эти «мелочи» даже достойными внимания.

    Далі
  • ПРИПУЩЕННЯ ПРО ВСЕСВІТНЮ ЛІТЕРАТУРУ

    ПРИПУЩЕННЯ ПРО ВСЕСВІТНЮ ЛІТЕРАТУРУ

    • Статті
    • 25/08/2010

    Франко Моретті

    Моя місія – сказати це простіше, ніж я це розумію

    Арнольд Шьонберґ, «Мойсей та Аарон»

    «В наш час національна література не має великого значення: починається доба всесвітньої літератури, і слід прискорювати її настання». Це був, звісно, Ґьоте в розмові з Еккерманом в 1827 р. А ось Маркс і Енґельс, двадцять років потому, в 1848: «національна однобічність і обмеженість стають все більш і більш неможливими, і з багатьох національних і місцевих літератур утворюється одна світова література». Weltliteratur: ось що Ґьоте і Маркс мають на увазі. Не «порівняльна», а всесвітня література: китайський роман, що його читав Ґьоте на час тієї розмови, або буржуазія «Маніфесту», яка «надала космополітичного характеру виробництву та споживанню в усіх країнах». Що ж, я скажу дуже просто: порівняльна література, компаративістика [1], не виправдала таких сподівань. Це була значно скромніша, західноєвропейська інтелектуальна ініціатива, що оберталась переважно довкола річки Рейн (німецькі філологи, які працювали з французькою літературою). Не більше.

    Далі
  • ЙОНАС МЕКАС: «Флюксус тільки починається»

    ЙОНАС МЕКАС: «Флюксус тільки починається»

    • Статті
    • 14/08/2010
    Олексій РАДИНСЬКИЙ

    Американський кіноекспериментатор Йонас Мекас – живе втілення поразки повоєнного мистецького авангарду. Виставка, яку він привіз до Києва в червні 2010 року показала, що ця поразка не є остаточною.

    87-річний Мекас у капелюсі a la Фредді Крюґер та пляшкою «Чернігівського» в руці ходить по Музею сучасного образотворчого мистецтва України, де саме відкрилася виставка «З Нью-Йорка з любов’ю: Флюксус та американський кіноавангард». На стінах – роботи Джорджа Мачунаса, Нам Джун Пайка, Джорджа Брехта, Бена Вотьє, Йоко Оно та інших художників руху Флюксус, які віддали чимало зусиль задля того, щоб мистецтво не виставлялося в музеях, а взаємодіяло безпосередньо з навколишнім середовищем. «Митці повинні поміняти вежу зі слонової кістки на контрольну вежу суспільства» - йдеться в творі Джорджа Брехта «Текст, що стосується питань про мистецтво й суспільство»[1]. Під англійською назвою твору на виставці – лаконічний український переклад: «Текст про мистецтво». Крапка. В одному залі з Флюксусом – об’єкти з постійної «образотворчої» експозиції: богоматір з білого каменя та Ісус на колінах. Наступного дня з колонок у музейному залі лунатиме fm-радіо, а плазмові монітори з фільмами Мекаса, здається, виконують функцію подібних екранів над барною стійкою в кабаку. Якщо ж врахувати, що центральною установкою Флюксуса було «скасувати мистецтво», розчинити його в потоці побутових практик й таким чином революціонізувати повсякденність, ця виставка виглядає надзвичайно влучною іронією історії чи помстою естетики. Далі