• Граждане Украины и мира: нет войне в Украине!

    Граждане Украины и мира: нет войне в Украине!

    • Слайдер
    • 06/05/2014

    Для Украины. Срочное письмо моей стране для его подписания, распространения и дополнения. И вдруг наша страна, Украина, превратилась в неизвестную мне планету. При этом сначала мне кажется, что единственное, что я понимаю, это язык, но потом, прислушавшись внимательнее, становится ясно, что язык не понятен тоже, потому что одни и те же слова оказались вовсе невечными и между вчера и сегодня означают совершенно разные вещи. Кроме проблем правительства, и сил, стоящих за властью, Украина изменилась еще и из-за того, что изменились ее люди. Моя любовь к друзьям и родным остается той же, но я уже не знаю как это выразить. Еще вчера мы могли вместе смеяться над нашими политическими различиями. Сейчас мне уже не удастся собрать моих ближайших друзей за одним столом. И я никогда не предполагал, что услышу от них то, что слышу сегодня. Что с нами случилось?

    Далі
  • ГУМАНІТАРНИЙ РАСИЗМ? Міжнародна допомога, міграція та політика інтеграції біженців в Україні

    ГУМАНІТАРНИЙ РАСИЗМ? Міжнародна допомога, міграція та політика інтеграції біженців в Україні

    • Слайдер
    • 29/04/2014
    Щоб уявити реальні утопії, соціологам спочатку слід зрозуміти наявні сюрреалістичні антиутопії: чому ініціативи, започатковані спеціально для сприяння соціальним змінам шляхом «створення прообразу емансипативних альтернатив», можуть натомість (як це не парадоксально) закінчитися відтворенням репресивних соціальних відносин? Ця стаття розглядає суперечності та дилеми нещодавніх інноваційних практик у міжнародних інституціях з питань біженців. Спираючись на особистий наративний аналіз та інституційну етнографію програми допомоги біженцям в Україні, ця стаття ставить питання: як політика, практика та інтереси міжнародних інституцій, що борються за права людини, впливають на життя та можливості змін на краще для отримувачів допомоги. Йдеться про висвітлення глибинних парадоксів професійної міжнародної індустрії гуманітарної допомоги, яке уможливить переосмислення прав людини. Сьогодні Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) – ключовий агент у плеяді керівних організацій з питань міграції, поруч із більш контроверсійними організаціями на кшталт Міжнародної організації з питань міграції (International Organization of Migration – IOM)[ref]Цікаво, що УВКБ ООН як конкурує, так і все більше співпрацює з IOM. Відповідальна за «сприяння» міжнародному «управлінню міграцією» IOM має суперечливу репутацію спостерігача при порушенні прав людини у центрах утримання іммігрантів з глобального Півдня від імені країн-донорів глобальної Півночі, що виступають за обмежувальну політику допуску (напр., Georgi 2010). Тоді як значна частина критики спрямована на IOM як на осередок влади у сфері глобальної міграції, роль УВКБ ООН в обговоренні та відтворенні підпорядкування біженців, що мігрують, значною мірою ігнорується.[/ref]. Поряд із західноєвропейськими політичними «фабриками думки», режим контролю над біженцями продукує широкий спектр прикладних знань, які випливають зі способу розуміння державами та міжнародною громадськістю поняття «біженець» та соціальних проблем прав людини, пов’язаних із депортованими та політичними вигнанцями (напр., UNHCR 2010). Далі
  • РУСИФІКАЦІЯ ЧОРНОБИЛЯ В БІЛОРУСЬКОМУ, УКРАЇНСЬКОМУ ТА РОСІЙСЬКОМУ КІНО

    РУСИФІКАЦІЯ ЧОРНОБИЛЯ В БІЛОРУСЬКОМУ, УКРАЇНСЬКОМУ ТА РОСІЙСЬКОМУ КІНО

    • Слайдер
    • 26/04/2014
    Слово «русифікація» сьогодні зустрінеш не часто, хоча сама проблема нікуди не зникла. Найбільш чітко в сучасній лівій думці її сформулював Захар Попович у статті «Український капіталізм і русифікація» (2008), приходячи до висновку, що за капіталізму українська культура продовжує зазнавати русифікаторського тиску. Ця тенденція проявляється й щодо екранного Чорнобиля, який — незалежно від того, звідки він: з Білорусі, України чи Росії — артикулюється з російською ідентичністю. Якщо ставити питання ширше, то це процес націоналізації культурної травми за обставин, у яких російська версія домінує над іншими — білоруською й українською. Це те, що є спільним для всіх національних варіантів. Далі
  • У КРОВІ ТА ВОГНІ: ДО ГЛОБАЛЬНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ ПРАЦІ

    У КРОВІ ТА ВОГНІ: ДО ГЛОБАЛЬНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ ПРАЦІ

    • Класова експлуатація
    • 22/04/2014
    Поняття неформального сектору економіки виникло для позначення маргінальних форм праці, що з’явилися у містах Третього світу — містах, які неформально розрослися у сімдесятих та створили нетипове на західний погляд «безробіття третього світу» (пор. Hart 2009). Це поняття позначає гнучку, тимчасову або нібито самозайняту працю в неоліберальну добу в містах по всьому світу. Видання, про яке тут ідеться, подає шість етнографічних досліджень з міст у Іспанії, Індії, Польщі, Колумбії та Сша, використовуючи позбавлення власності як аналітичну лінзу, щоб концептуально окреслити процеси, які автори називають помноженням праці (неформальної, криміналізованої, військової, дитячої праці тощо), що відбувається внаслідок програм структурного пристосування, поширення кримінальних покарань, мілітарного або парамілітарного насильству як на Півдні, так і на Півночі (і як на Заході, так і на Сході). Автори цієї збірки розглядають численні прояви успішного скасування вибореного колись захисту праці та приватизації колективних ресурсів не як окремі, розпорошені у часі та просторі процеси, а як глибоко взаємопов’язані. Вони фактично ставлять під питання поділ на Південь і Північ, характерне для досліджень праці. Завдяки цьому вони мають змогу показати, як сучасний етап позбавлення власності по всьому світу реструктурує нібито всім відомі поділи праці на примусову (рабську) та кваліфіковану працю, чоловічу (продуктивну) та жіночу (репродуктивну), на залежних, бідних люмпенів, що не мають зарплати, та тих, хто має змогу бути вільними та рівними суб’єктами на ринку, пропонуючи свою працю в обмін на грошову компенсацію. Далі