• НАУКА УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО ПРОТЕСТУ

    НАУКА УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО ПРОТЕСТУ

    • Слайдер
    • 25/01/2014
    Збірник, виданий учасницями та учасниками протестів у Віденському університеті, цікавий насамперед тим, що представлені матеріали дають погляд на протести зсередини, без часової дистанції, адже статті почали збирати та редагувати просто під час протесту. Цей протест почався 20 жовтня 2009 року, коли студент(к)и Віденської академії мистецтв захопили актову залу, та досягнув кульмінації у майже двомісячній окупації найбільшої лекційної зали в країні — лекційної аудиторії «Аудімакс» Віденського університету, що стало приводом і прикладом для десятків університетів Австрії та інших країн, передусім Німеччини. За кількадесят років ця добірка буде дуже цінним документом для історикинь та істориків, сьогодні ж вона дає актуальну поживу для роздумів і навчання активістським колам і тим, чиї інтереси зосереджуються довкола соціологічних чи політичних питань. Мотиви протесту, навколо яких обертається тематика більшості текстів, добре відомі: комерціалізація освіти, впровадження плати за навчання; перевантаження навчальних планів; спрямування освіти радше на засвоєння матеріалу, ніж на критичне мислення; скорочення персоналу, яке призводить до стрімкого зростання груп, а подеколи й унеможливлює повноцінну дослідницьку роботу; згортання демократії всередині університетів, пов’язане з поступовим переведенням їх у статус підприємств і менеджеріалізацією; ризик згортання неприкладних галузей, що не можуть гарантувати швидкого прибутку тощо. Проте деякі міркування, пов’язані з загальнішим економічним і соціальним контекстом або ж, навпаки, описи ситуації з суб’єктивної перспективи студентів і викладачок змушують замислитися й над менш відомими проблемами. Далі
  • Університет на барикадах: студентський протест в українському контексті

    Університет на барикадах: студентський протест в українському контексті

    • Слайдер
    • 22/01/2014

    У кращих традиціях побутової поетики юність зазвичай називають найяскравішим періодом життя людини. Згідно з ідеалістичними міркуваннями, для молодої людини всі шляхи світу цього відкриті — але, за іронією долі, молодість супроводжується бажанням радше змінити світ, ніж потурати його недолікам. У шкільні роки батьки називають такі революційні прагнення «юнацьким максималізмом», в один голос пророкуючи їхнє невідворотне згасання. Водночас головною рушійною силою до перетворень на краще вважають саме молоде покоління, і ті батьки, котрі раніше з презирством реагували на закиди своїх дітей щодо недосконалості світу, з часом таки сподіваються, що їхнім дітям випаде можливість домогтися кращого соціального становища в країні.

    Далі
  • Чим академія нагадує наркокартель?

    Чим академія нагадує наркокартель?

    • Слайдер
    • 14/01/2014

    Якщо брати до уваги ризик, що тебе можуть вбити конкуренти, запроторити до в’язниці поліціянти чи побити власні боси, доводиться дивуватися, чому хтось узагалі погоджується працювати за таку низьку плату, ще й у таких жахливих умовах, замість знайти роботу в «Макдональдсі». Проте банди не мають особливих проблем із залученням нових членів. 

    Далі
  • МИСЛИВЦІ-ЗБИРАЧІ ТА МІФОЛОГІЯ РИНКУ

    МИСЛИВЦІ-ЗБИРАЧІ ТА МІФОЛОГІЯ РИНКУ

    • Слайдер
    • 10/01/2014
    Маркс колись сказав, що «живучість примітивних спільнот була незрівнянно більшою, ніж… живучість сучасних капіталістичних суспільств». Це твердження згодом було доведене численними дослідженнями, чітко й точно підсумованими у вступі до поважної «Кембриджської енциклопедії мисливців та збирачів». В енциклопедії написано: «Мисливство та збиральництво стали першою та найбільш успішною адаптацією людства. Період такого способу життя займає щонайменше 90% нашої історії і закінчився лише 12 тисяч років тому». Іронія сучасного життя полягає в тому, що, попри неймовірне матеріальне багатство та століття технологічного прогресу, мисливці-збирачі — люди, які жили майже без матеріальних благ — насолоджувалися таким повним та щасливим життям, що його в деяких сенсах можна порівняти із життям у суспільствах індустріальної Півночі. Велика частка спільнот мисливців-збирачів жили в достатку — тобто мали ледь не все, чого потребували. Етнографічні дослідження бушменів жуцьоансі у Південній Африці, наприклад, показали, що представники цього суспільства мали повноцінне харчування, доступ до засобів життєдіяльності, а також багато вільного часу (Lee 1993). Вони використовували дозвілля, щоб перекусити, пограти в ігри чи поспілкуватися — коротше кажучи, робили саме те, що ми сьогодні асоціюємо з достатком. Для таких суспільств був характерний високий рівень особистої свободи. Поміж бушменами !кунґ та народом хадза з Танзанії, наприклад, не існує лідерів як таких. (Ті ж поодинокі тимчасові лідери, які виникають, стикаються з рядом обмежень своєї влади.) Ці суспільства не мають соціальних класів чи, як стверджують, дискримінації на основі гендеру. Їхній спосіб життя та колективного прийняття рішень дозволив їм виживати та процвітати десятками тисяч років у гармонії з середовищем, не знищуючи ресурси, на яких була заснована їхня економіка. Далі
  • Support Ukrainians, but do not legitimize the far-right and discredited politicians!

    Support Ukrainians, but do not legitimize the far-right and discredited politicians!

    • Слайдер
    • 08/01/2014

    Далі
  • ГМО КАК ФЕТИШ «ОПАСНОСТИ» И МИШЕНЬ «ОПАСЕНИЙ»

    ГМО КАК ФЕТИШ «ОПАСНОСТИ» И МИШЕНЬ «ОПАСЕНИЙ»

    • Слайдер
    • 07/01/2014
    Страхам и связанным с ними эмоциональным реакциям разной интенсивности «горения» соответствуют концепты, которые можно назвать «страшилками» (яркие примеры см. 1, 2, 3). Им противопоставляются эмоционально нейтральные опасения. Первые — законный объект социальной сатиры, которая в популяризации науки должна присутствовать не менее, чем в публицистике вообще. На вторые же индивид не только имеет право, но почти что приговорён к ним в нынешнем мире «хищных вещей века», поскольку живёт в городах, подобных химическому реактору: кроме собственно выброса загрязнений там смешиваются, перемещаются и взаимодействуют друг с другом самые разные вещества с самыми неожиданными последствиями, обычно экотоксичными и/или вредными для здоровья. Современное производство, промышленное и сельскохозяйственное, распространяет и умножает риски питания, городской среды, жилой среды индивида, его среды обитания вообще. Корпорации из понятной жажды наживы стараются риски не минимизировать, а скрыть, используя разные способны — от «производства сомнений» до прямого преследования — так что без осторожности никуда. Но осторожности разумной, опирающейся на научное знание, а не на слухи, циркулирующие в обществе или распространяемые СМИ. Мне страх перед ГМО неприятен своей иллюзорностью — в том смысле, в каком вера в бога является иллюзией, отвлекающей силы ума и души от реальных проблем земного существования. В нашем случае внимание отвлекается от реальных опасностей интенсивного капиталистического сельского хозяйства и, шире, неэкологичного развития вообще. К тому же, этот страх особенно поразил две не чуждые мне группы — левых и природоохранников — и именно здесь он контрпродуктивен на все сто, до несовместности с целями обоих движений. Поэтому надо пробовать рассеять мрак. Далі