• Цукор і піт: експлуатація та споживання в історичній антропології Сідні Мінца

    Цукор і піт: експлуатація та споживання в історичній антропології Сідні Мінца

    • Статті
    • 10/02/2016

    Цукор – друга речовина після тютюну, що, супроводжуючи колоніальну історію, перетворилася з розкошу на продукт широкого споживання. Виготовлення цукру в середземномор’ї було пов’язано з арабськими завоюваннями, і вже в XV столітті Іспанія та Португалія мали цукрові плантації на своїх островах у Атлантичному океані. На середину XVII століття британські аристократи та багатії вже стали завзятими шанувальниками цукру, хоча тоді він вважався ліками, приправою чи декорацією. На початок XIX століття цукор став частиною дієти кожної британської родини, а на початку XX – становив п’яту частину споживаних калорій.

    Далі
  • ЖІНКИ В УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ: воювати, але для чого?

    ЖІНКИ В УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ: воювати, але для чого?

    • Блоги
    • 08/02/2016
    Останнім часом в Україні піднялася хвиля медіа-уваги до жінок в армії, так званого "невидимого батальйону". В першу чергу вона пов'язана з виходом результатів соціологічного дослідження про становище жінок в АТО. Але чи не грають такі дослідження лише на руку мілітаристській пропаганді, що тепер хоче до війни залучити і жіночий ресурс? З'ясувати це береться автор даної замітки: "Саме дослідження, безперечно, не створює ніякої мови ворожнечі. Це справді типовий зразок академічного підходу до дослідницької проблеми - участі жінок в бойових діях в АТО - з відповідним нейтральним науковим викладом. Втім саме оминання неприємних для української громадськості тем військової дегуманізації і створює з нього привабливий будівельний матеріал для пропаганди. Якщо додати до цього ще часте посилання на практику західних армій, то все загалом чудово вписується в актуальну медіакартинку євроатлантичного напрямку інтеграції України." Далі
  • Привид (Маркса) блукає в умовах глобалізації

    Привид (Маркса) блукає в умовах глобалізації

    • Статті
    • 02/02/2016

    Вражає, як «Маніфест» за сто п'ятдесят років передбачив народження доби глобалізації, а також альтернативних сил, які вона породила. Як нас запевняють, глобалізація не є випадковістю, що сталася під час капіталістичної експансії (лише тому, що впав мур і виник інтернет), – це фатальний проект, що його новонароджений клас не міг не скласти, навіть якщо найзручніший (і найкривавіший) шлях експансії ринків називався колонізацією. Варто також ще раз подумати (і бажано не буржуа, а всім, незалежно від політичного забарвлення) над застереженням, що будь-яка альтернативна сила в темпі глобалізації на своєму початку видається окремішньою та хаотичною, схильною до чистого луддизму, і супротивник може її використати задля боротьби з власними ворогами.

    Далі
  • ОБЪЕКТИВАЦИЯ В ЭПОХУ КАПИТАЛИЗМА: как женщины становятся товаром и к чему это приводит

    ОБЪЕКТИВАЦИЯ В ЭПОХУ КАПИТАЛИЗМА: как женщины становятся товаром и к чему это приводит

    • Блоги
    • 28/01/2016
    Было бы наивно считать, что до появления возможности печатать кипы рекламных постеров и глянцевых журналов с белыми худыми красотками в женщинах видели в первую очередь личность. Просто на первом месте была не внешность, а трудоспособность, фертильность (способность к деторождению) или хозяйственность. Вовлекая людей в круговорот производства и потребления (потребления людей в том числе), капиталистический мир очень быстро нашел новый способ обезвреживать женщин, которые получили возможность работать и активно вливались в социальную сферу. Далі
  • О мировой войне как макроисторическом явлении

    О мировой войне как макроисторическом явлении

    • Статті
    • 18/01/2016

    Действительно массовая война становится возможной, только когда появляется бюрократическое государство, а с другой стороны — бюрократия становится необходимой, когда начинаются войны за крупные ресурсы. Войны между такого рода государствами просто неизбежны, потому что, во-первых, очень важный вопрос — как они кормятся. 

    Далі
  • Ніцше і Христос

    Ніцше і Христос

    • Статті
    • 07/01/2016

    Усім відомо, що Ніцше проголосив: «Бог помер», так само як усі знають слова Марії Антуанетти «Нехай їдять тістечка» чи Хамфрі Богарта «Зіграй іще раз, Семе» (хоча, схоже, ніхто з них такого не казав). Але стривайте… якщо Бог справді мертвий… хто ж це його так? Запевне ж не патлаті ліваки-атеїсти, а радше охайно підстрижені банкіри.

    Далі