Соціологія

СОЦІОЛОГІЯ ТА ІДЕОЛОГІЯ: дискусія щодо опитувань про настрої кримчан

• Слайдер
• 28/04/2015

13 лютого Соціологічна асоціація України опублікувала заяву з гострою критикою опитування, проведеного компанією GFK в Криму в січні. Саме опитування ще до публікації вищезгаданої заяви зазнавало гострої критики від багатьох науковців та публіцистів. Хоча дебати з цього приводу на момент написання цієї статті припинились, питання проведення опитувань в Криму ще довго лишатиметься предметом суперечок, а ті проблеми, які зачіпаються в ході цих суперечок, виходять за межі Криму як предмету дослідження та стосуються інтерпретації результатів опитувань громадської думки взагалі. Саме про це далі і йтиметься в цьому тексті. Далі

МІКРОСОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ: колективні та індивідуальні релігійні практики

• Статті
• 07/01/2015

Далі

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНА ТЕОРІЯ: ПОСМЕРТНИЙ АНАЛІЗ

• Слайдер
• 04/02/2014

Епоха глобалізації скінчилася. Це був період, коли слово «глобалізація» для багатьох людей визначало сенс того, що відбувалося навколо. Протягом 1990-х активісти і політичні діячі, журналісти і науковці були свідками наступу економічної лібералізації, появи нових інформаційно-комунікаційних технологій, зростання впливу міжнародних організацій і нової появи на міжнародному порядку денному прав людини. Багато з них вірили, що світ і справді ставав дедалі більш взаємопов’язаним, що виникала багатошарова й багатогранна система «глобального управління», яка мала на меті змінити самі засновки міжнародної політики. Кінець кінцем, можна твердити, що «епоха глобалізації», безсумнівно, існувала лише в тому сенсі, що існувало це тимчасове — хоч і реальне — уявлення про неї. В усякому разі, це вже в минулому. Нещодавнє зникнення цього терміну з англо-американських медіа та коментарів політиків було настільки ж раптовим, як і його блискавична поява десятиліття тому. Не важко зрозуміти, чому це сталося. Зрештою, реальний перебіг подій радикально відрізнявся від історичних очікувань, пов'язаних із ідеєю «глобалізації». «Завдяки поступовим і прогресивним змінам, геополітичні сили будуть приборкані у демократичні представництва й практики», — передрікали 1998 року Девід Гелд і Ентоні МакҐрю (Held and McGrew 1998: 242). Однак останні міжнародні події (як-от поставлений у безвихідне становище Кіотський протокол, неповноцінний Міжнародний Кримінальний Суд, численні кризи міжнародних організацій — ООН, НАТО, ЄС — напередодні другої Іракської війни) засвідчили домінування протилежної тенденції: національні інтереси могутніх держав рішуче стверджувалися з новою силою. Тож зараз дедалі більше йдеться про «односторонні відносини» (unilateralism) та «імперіалізм», аніж про «багатосторонні відносини» (multilateralism) та «глобальне управління» (Cox 2003). Безсумнівно, частина з тих, хто проповідував «глобалізацію» у 1990-х, і далі намагатимуться увіпхати поточні події у стару інтелектуальну рамку. Але вони, скоріше за все, стикатимуться із дедалі більшим спротивом і звуженням аудиторії. Оскільки ідея глобалізації вже втратила свою гіпнотичну силу, засновану на тимчасовому суб’єктивному відчутті відповідності ідеї минулій епосі. Саме ця «очевидна» відповідність і зробила дану теорію панівним інтелектуальним і культурним мотивом 1990-х. Але не більше. Сьогодні «глобалізацію» можна охарактеризувати як «вчорашній дух часу». Далі

Хасиди й Умань: те, про що мовчать у медіа

• Слайдер
• 03/10/2013

Звісно, після всіх крамольних сюжетів (щоб ознайомитися з ними, достатньо набрати в пошуковику запит на новини зі словом «хасид») очікуєш одразу після прибуття в Умань побачити натовпи ортодоксальних євреїв, які снують туди-сюди.

Далі

Крейґ Калхун: «Потрібно ставити питання про мету існування університету»

• Слайдер
• 09/01/2013

Я маю на увазі, що ми повинні думати про цю проблему не лише в економічній площині, адже спершу всі думають саме про фінансовий бік проблеми: яка вартість навчання, які переваги й таке інше, а не про суспільну роль університету, його призначення. 

Далі

П'єр Бурдьє: «Мене можна об'єктивувати, як і будь-кого іншого...»

• Слайдер
• 10/12/2012

Питання не у захисті мене самого, моєї особистості, моєї приватності, а у захисті автономії мого дискурсу та відкриттів – якщо їх можна так назвати – відносно випадку поодинокої особи, якою я є. Це не означає, що я – конкретний індивід П’єр Бурдьє – можу уникнути об’єктивації: мене можна об’єктивувати як і будь-кого іншого і як будь-хто інший я маю смаки та уподобання, які відповідають моєму статусу та соціальному простору. Мене можна соціально класифікувати і я знаю, яку позицію займаю у соціальній класифікації. Маючи розуміння моїх праць, можна з легкістю встановити низку речей про мене зі знання цієї позиції та того, що я пишу. Я дав чимало інструментів, необхідних, аби це здійснити; решту залиште мені…

Далі