• Знаходити ідеологію в головах і структурах, у словах і діях

    Знаходити ідеологію в головах і структурах, у словах і діях

    • Статті
    • 22/12/2010

    З критикою ідеології вже неодноразово намагалися попрощатись, але вона не хоче йти, залишаючись інструментом і предметом тематичного інтересу соціологів і філософинь, мистецьких критиків і журналісток. Прощальні жести підкріплювали то припущенням, ніби критика ідеології передбачає старомодну спекулятивну філософію історії або так само старомодний фундаменталізм у питаннях теорії пізнання, то вихолощенням і розмиттям змісту поняття.

    Далі
  • БЕДНАЯ БЕДНАЯ ГЕРМАНИЯ

    БЕДНАЯ БЕДНАЯ ГЕРМАНИЯ

    • Статті
    • 20/12/2010
    Сергей СУМЛЕННЫЙ Трансформация рынка труда и реформа системы социального обеспечения вызвали в Германии рост числа бедных. Экономический кризис лишь ускорил процесс демонтажа знаменитого немецкого социального государства Далі
  • Нигерия: как живут элита, хипстеры и «средний класс»

    Нигерия: как живут элита, хипстеры и «средний класс»

    • Статті
    • 17/12/2010

    в «энергетической сверхдержаве» Нигерии около 10% населения вполне может сравниться по уровню жизни с западным средним и высшим классом. Они пользуются айфонами, ходят в ночные клубы, разъезжают на дорогих иномарках, посещают показы мод, заселяют квартиры в домах «бизнес-класса». Глядя на них, трудно поверить, что в нескольких шагах от этого мира гламура царит мракобесие, грязь и нищета.

    Далі
  • БРИТАНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ПАРТІЯ: засадничі причини зростання правих радикалів, їх сучасна природа і перспективи

    БРИТАНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ПАРТІЯ: засадничі причини зростання правих радикалів, їх сучасна природа і перспективи

    • Статті
    • 15/12/2010

    Дан ЯКОПОВИЧ

    У цій статті я спробую надати цілісний аналіз Британської національної партії (БНП) як політичної організації та політичного руху. Почну я з розгляду її політичної еволюції після відколу від Національного фронту через довгий період неонацистського лідерства Джона Тиндала до нинішньої фази модернізації під проводом Ніка Гріффіна. Ця друга частина мого аналізу стосуватиметься причин відносного успіху БНП (який я розглядаю крізь призму факторів «попиту» і «пропозиції») і загального огляду можливостей, які існують для росту партії. Я доводжу, що в той час, як по всій Європі дослідження крайнього правого спектру лишається великою мірою неповним, є деякі показники (такі, як зближення поглядів найбільших партій, відносна «криза легітимності», можливо, також зв’язок з економічною кризою), які демонструють існування чималих можливостей для росту праворадикалів.

    Цей погляд на сучасну траєкторію БНП також включатиме аналіз їх поточної ідеологічної природи. Тут я (окрім всього іншого) покажу, що, попри певні вдосконалення, в ідеях БНП й досі простежуються цілком фашистські мотиви і партія може бути визначена як расистська і «нативістська» (пізніше я поясню значення цього терміну). Врешті-решт, я розлого опишу, як має виглядати успішна прогресивна відповідь на підйом праворадикалів.

    Далі
  • Цирк в пустыне, или послесловие к чилийскому чуду

    Цирк в пустыне, или послесловие к чилийскому чуду

    • Статті
    • 10/12/2010

    Среди самой засушливой пустыни мира, которая, как предполагается, не допускает никакой жизни, мы видим игуану, наполовину подавившуюся своей гигантской жертвой – кузнечиком, красками и величиной напоминающим скорее попугайчика. Вокруг игуаны стоит группа чилийских полицейских – карабинеров. Зеркала их начищенных ботинок отражают её открытый рот. Игуана занята своим делом и безразлична к пятерым телеоператорам, снимающим её. Карабинеры понимающе улыбаются и пытаются погладить её полицейской дубинкой. Мы находимся у шахты Сан-Хосе в пустыне Атакама, в 40 км. от города Копьяпо, расположенного примерно в 800 км к северу от Сантьяго-де-Чили. Октябрь 2010 года.

    Идёт подготовка к подъему на поверхность 33 шахтёров, заваленных больше двух месяцев назад на глубине почти 700 м. Около 1700 журналистов со всего света прибыли освещать хронику этого чуда, о котором известно заранее. За порядком следят три кордона полицейских.

    Подъём шахтёров состоится значительно раньше планировавшихся сроков, потому что президент Чили Себастьян Пиньера должен отправиться с визитом в Европу и до этого ему необходимо успеть лично поучаствовать в спасательной операции…

    Далі
  • АНТИНОМІЇ СЛАВОЯ ЖИЖЕКА

    АНТИНОМІЇ СЛАВОЯ ЖИЖЕКА

    • Статті
    • 08/12/2010

    Кирило ТКАЧЕНКО

    Рецензія на книгу: Славой Жижек. Насилля (Zizek S., 2009. Violence. — London: Verso. — 168 p.)

    Не лише останню працю, але й значну частину доробку Жижекa вирізняє особлива, притаманна лише йому, фрагментарність. «Насилля» містить вступ, шість розділів та епілог. Одні розділи можна читати цілком незалежно від інших, а подекуди навіть окремі, порівняно невеликі фрагменти тексту є цілком самодостатніми, і презентують хід певної думки від початку до кінця та незалежно від загального контексту. Така особливість тексту є не стільки концептуальною, скільки наслідком швидкого, імпровізативного темпу думки Жижека. Таким чином, окремі пасажі тексту набувають власного сенсу, автономного щодо тих інтенцій тексту, які надихнули автора на відповідні імпровізації. Навряд чи можна стверджувати, що така фрагментарність сама по собі є вадою. Зрештою, думки Жижека обертаються довкола тієї самої теми – насильство – у найрізноманітніших варіаціях.

    Завдяки імпровізативності мислення Жижека його завжди цікаво читати, але чи дійсно його думка є при цьому оригінальною? Скидається на те, що в підсумковій перспективі зібранню його майстерних імпровізацій значною мірою бракує тривкої концептуальної основи. Приміром, висновки окремих імпровізацій Жижека не завжди узгоджуються між собою, і йдеться тут не про свідоме використання суперечностей, як в одного з улюблених авторів Жижека, Геґеля, – коли одне положення суперечить іншому, іноді навіть в межах одного речення, але не просто так, але маючи на думці якийсь додатковий смисл, який, мовляв, не зводиться до одного з полюсів суперечності. У суперечностях Жижека такі додаткові інтенції можна вгадати не завжди, іноді виникає підозра щодо хапливості та недостатньої уважності автора. Крім того, концепції, які Жижек використовує в «Насиллі», переважно запозичені в інших авторів, а не розвинуті ним самим – їх можна прийняти за архіімпульси до Жижекових імпровізацій. Таким чином, цей текст зіштовхує нас з уявною антиномією: чи полягає оригінальність філософського тексту в тому, наскільки його цікаво читати, наскільки блискучими є окремі його пасажі тощо, чи в тому, наскільки сильною є презентована ним теорія. Можна знайти безліч аргументів на користь як першої так і другої тези, але вирішити саму антиномію в принципі неможливо (значною мірою хибною є сама постановка питання). У випадку Жижека ця антиномія вписана в самий текст/теорію.

    Далі