• Невидима реальність

    Невидима реальність

    • Статті
    • 06/05/2010

    Рецензія на книгу: Майк Девіс. Планета нетрів (Davis, M., 2006. Planet of Slums. — London and New York: Verso. — 228 p.)

    В нещодавньому антиутопічному фантастичному бойовику «Сурогати» (Surrogates, 2009) автори припустилися цікавого кіноляпу, на який багато глядачів, мабуть, не звернули увагу. Реальність стрічки переносить нас на десятиліття у майбутнє, де люди майже не виходять зі своїх кімнат, а вулицями розгулюють сурогати — роботи, до яких люди під’єднані усіма своїми чуттями і через яких вони фактично живуть. Сама по собі картина досить цікава і піднімає важливі проблеми. Однак на початку фільму закадровий голос повідомляє глядачам, що сурогатами користується 98 відсотків населення Землі. Безумовно, автори фільму хотіли вразити нас цифрою, показати масштаби зарази, яка заволоділа людським життям. Проте, повідомивши даний факт, вони за весь фільм так і не дали відповіді на питання, яке це твердження мало б викликати. А саме: який же такий гігантський стрибок зробила за десяток років економічна система планети Земля, що 98 відсотків її населення може дозволити собі таке дороге (що зрозуміло з контексту) задоволення, як сурогати, в той час як на даний момент близько одного мільярда населення землі живе в нетрях, і значна частина цього населення — за межею бідності?

    Я сумніваюся, що це питання зацікавило багатьох глядачів. Адже автори того кіноляпу навряд чи взагалі припускали яку-небудь трансформацію світової економіки. Тому що швидше за все, вони, як і багато глядачів, просто забули про інший бік реальності. Саме детальний екскурс на цей бік пропонує Майк Девіс у своїй «Планеті нетрів». Його книга могла б бути антиутопічною антитезою фантастам і урбаністам, які уявляли майбутнє у високорозвинених містах. Могла б бути, якби, на відміну від світу «Сурогатів», ця антиутопія не була реальністю, реальністю для близько мільярда людей. І чимось за межами сприйняття для багатьох інших, для яких твердження про 98 відсотків не звучить дико.

    Далі
  • ГУДИТ КАК УЛЕЙ

    ГУДИТ КАК УЛЕЙ

    • Статті
    • 30/04/2010

    master_genie

    С приближением Международного дня солидарности трудящихся, да еще и на фоне бурных протестов в европейских странах и продолжающегося кризиса в нашей стране, означенные трудящиеся начинают и у нас занимать все более активную жизненную позицию. В конце апреля прошла всеукраинская акция протеста против антирабочего проекта Трудового кодекса, а Первомай леворадикалы и профсоюзные деятели намерены отметить не шашлыками, а масштабными акциями с антикапиталистическими лозунгами. В то же время, либеральные идеологи утверждают, что украинские трудящиеся и без того живут, дескать, слишком хорошо: по их словам, рост доходов наемных работников в предкризисные годы опережал рост производительности труда. Этим они оправдывают «антикризисные реформы», сводящиеся к снижению доходов населения. На самом деле, ситуация обстоит немного по-другому. Далі

  • ТРИ РЕСПУБЛИКИ-СЕСТРЫ

    ТРИ РЕСПУБЛИКИ-СЕСТРЫ

    • Статті
    • 28/04/2010

    Денис ГОРБАЧ

    Смена власти по-киргизски вполне возможна и в Украине. Это не повторение «революции тюльпанов», а продолжение процессов, начавшихся много лет назад и протекающих сходным образом в Кыргызстане, Украине и Грузии. От очередного «витка спирали» наших политиков пока что спасает только их собственная нерешительность. Далі

  • Ерік Олін Райт: «Криміналізація соціальних проблем – це невід’ємна риса неолібералізму»

    Ерік Олін Райт: «Криміналізація соціальних проблем – це невід’ємна риса неолібералізму»

    • Статті
    • 26/04/2010

    Якщо ви вважаєте, що соціальні інституції впливають на добробут людей, або ж вірите, що наявні інституції шкодять людським життям, тоді важлива роль соціолога полягає в нещадній критиці таких інституцій. Однак, така критика не повинна розглядатись як езотерична, дискусійна та периферійна практика. Наприклад, ніхто не каже, що діяльність вченого-біолога, котрий вивчає захворювання з метою знаходження ліків, це щось особливе. Причиною дослідження природи всіляких хвороб є те, що вони підривають людське здоров’я, і саме тому ми прагнемо зрозуміти причини, котрі їх викликають, а також знайти можливість їх знешкодження. Критичний соціолог робить щось подібне стосовно соціальних інституцій, котрі шкодять суспільству.

    Далі
  • МОЖЕТ ЛИ СВЯЩЕННИК БЫТЬ АТЕИСТОМ?

    МОЖЕТ ЛИ СВЯЩЕННИК БЫТЬ АТЕИСТОМ?

    • Статті
    • 24/04/2010

    Александр МАРКОВ

    Философ Дэниел Деннетт (Daniel Dennett) и социолог Линда Ласкола (Linda LaScola) опубликовали результаты пилотного исследования малоизвестного и с трудом поддающегося изучению социально-культурного явления — атеизма среди действующих священнослужителей. Подробные анонимные интервью с представителями пяти протестантских церквей проливают свет на причины, заставляющие священников-атеистов продолжать служение Богу, в которого они больше не верят.

    Ни для кого не секрет, что в США среди бывших священнослужителей немало атеистов. Многие из них не скрывают своих взглядов и даже ведут активную общественную работу — в частности, помогают пройти психологическую реабилитацию другим бывшим священникам, утратившим веру в Бога. Авторы обсуждаемой статьи справедливо рассудили, что многие священники в отставке, вероятно, сначала утратили веру и лишь после этого перестали работать священниками. Следовательно, должны существовать и действующие священники-атеисты. Людям, попавшим в такое щекотливое положение, совсем не просто вдруг сменить работу и образ жизни, разорвать сложившиеся социальные связи и оказаться вне сообщества, которое они привыкли считать «своим». Но как найти таких священников, ведь они, конечно, тщательно скрывают свои истинные взгляды? Как уговорить их дать интервью исследователям?

    Далі
  • СТРАХ И "ВОЖДИЛЕНИЕ"

    СТРАХ И "ВОЖДИЛЕНИЕ"

    • Статті
    • 22/04/2010

    Андрей МАНЧУК

    - Здравствуйте! Вы нас узнали? Я Надежда Константиновна Крупская - жена Ленина. - А я - Инесса Арманд - его любовница. Мы с Надей дружим. Вы когда-нибудь видели Владимира Ильича? Вон он, у рояля стоит!

    Две девушки, аляповато загримированные под «революционерок» - какими их представляют себе нынешние буржуа - отвлекали нас от отлично выполненной скульптуры, установленной в фойе «Украинского дома» - бывшего киевского музея Ленина. Вылитая из бронзы женщина-работница выбрасывала массивное кресло с двуглавым орлом. «Мы наш, мы новый мир построим» - прочитали мы название этой работы.

    А рядом, перед телекамерами, кривлялся маленький человечек, изображавший самого Ленина. Нарочито картавя, он рассказывал пошлые анекдоты вместе с таким же ряженным Сталиным и пытался продать за сто долларов копилку в виде Карла Маркса - с «Капиталом» в руках и налепленной на заду заплатой. Выписанные из ресторана официанты разносили вино для участников этого аукциона.

    Выставка с игривым названием «ВождіЛєніє» открыла экспозицию старых фондов ленинского музея, пролежавших в запасниках почти двадцать лет. Образованный на его месте «Украинский дом» служил все это время площадкой для официозных культурных мероприятий под патронажем высших чиновников Украины. Его гламурная директриса Наталия Заболотная считалась любимицей часто появлявшегося тут президента Ющенко. Благополучно удержавшись при новой власти, она тут же отказалась от тематики «голодоморной» эпохи, разместив у себя выставку документов, посвященных резне польского населения Волыни отрядами УПА. А затем решила использовать табуированное наследие советской эпохи, пылящееся в музейных запасниках.Этот смелый шаг дался Заболотной непросто. Выступая перед журналистами, она произнесла в адрес юбиляра добрый десяток ритуальных ругательств и нервически призналась, что очень опасается «острой реакции» правых и левых сил. Впрочем, это было понятно без слов - даже по числу расставленной по залам охраны.

    Далі