• КАПІТАЛІЗМ, КЛАС, ЗДОРОВ'Я ТА МЕДИЦИНА

    КАПІТАЛІЗМ, КЛАС, ЗДОРОВ'Я ТА МЕДИЦИНА

    • Здоров'я
    • 17/12/2009

    Майк ГЕЙНЗ

    Протягом останніх 30 років – якраз тоді, коли нам казали, що класовий аналіз помер – щось дивне траплялося у медичній науці. Ціле покоління епідеміологів, що досліджвали закономірності смерті та захворювань, стали перейматися соціальною нерівністю. Журнали на кшталт Lancet та British Medical Journal надрукували тексти з оглядом останніх досліджень про найбазовіші нерівності та соціальні структури. Червоною ниткою проходило бажання описати зв’язок між нерівністю та здоров’ям: продемонструвати, що люди із вищим соціальним становищем мають кращий стан здоров’я, ніж люди із нижчою соціальною позицією.

    Вийдіть з приймальні будь-якого лікаря і ви побачите людей, яких у лікарню привели соціальні нерівності. Їхні захворювання, серйозні та легкі, фізичні та психічні, є маркерами їхньої позиції в суспільстві. Коли справа стосується хвороб, чим менше, тим завжди більше – чим менший ваш статус, тим імовірніше ви матимете проблеми зі здоров’ям. Звідси один крок до застосування класу як пояснювальної категорії—ваша класова позиція визначає ваш кращий чи гірший стан здоров’я, а також те, наскільки довгим (чи коротким) буде ваше життя. Від цього залишається зробити один зовсім маленький крок (який зі зрозумілих причин не схильні робити дослідники з істеблішменту) до твердження, що оскільки капіталізм є коренем класового суспільства, саме капіталізм робить вас більше або менше хворим. Якщо проблеми зі здоров’ям є продуктом організації суспільства, і якщо ми дійсно бажаємо їх досліджувати, то мусимо сконцентруватися на соціальних умовах і суспільній організації, які породжують ці проблеми. Як пише про це сер Майкл Мармот, провідний великобританський епідеміолог, «нерівностей у стані здоров’я як між країнами, так і всередині країн можна уникнути» [1].

    Далі
  • КІЛЬКІСТЬ АКЦІЙ ПРОТЕСТУ СКОРОТИЛАСЬ НА ЧАС ДІЇ ЗАБОРОНИ НА МАСОВІ ЗАХОДИ

    КІЛЬКІСТЬ АКЦІЙ ПРОТЕСТУ СКОРОТИЛАСЬ НА ЧАС ДІЇ ЗАБОРОНИ НА МАСОВІ ЗАХОДИ

    • Статті
    • 03/12/2009

    ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

    Дайджест № 1, 2 грудня 2009 р.

    Введення в дію постанови Кабінету міністрів України про заборону масових заходів на всій території України вплинуло на кількість акцій протесту. Моніторинг, що проводиться Центром дослідження суспільства з вересня 2009 року, показав, що в середньому за тиждень в Україні відбувається 55 подій, що можна класифікувати як акції протесту. З початку дії заборони в середньому зафіксовано по 35 подій на тиждень.

    [caption id="attachment_7874" align="aligncenter" width="614" caption="Таблиця 1.1. Кількість протестних подій в Україні, потижнево (28 вересня – 22 листопада 2009 року)."]weekly_22Nov09[/caption]

    Найбільш активними регіонами для протестних дій є Київ (57 подій), Харків (32 подій), Одеса (30 подій), Тернопіль (28 подій) та Крим (26 подій). Найменш активними – Хмельницький, Херсон та Суми – у кожному з цих міст за період моніторингу було зафіксовано по 2 події.

    Далі
  • РЕВОЛЮЦИЯ И СЕКС

    РЕВОЛЮЦИЯ И СЕКС

    • Гендер
    • 02/12/2009
    Покойный Че Гевара был бы весьма удивлен и страшно разгневан открытием того, что его фотография сегодня печатается на обложке журнала "Эвергрин Ревью", eго личность - предмет обсуждений в статье в "Вог", а его имя является мнимым оправданием для гомосексуального эксгибионизма в театре Нью Йoрка (см. "Обзервeр", 8 мая 1969 года). Оставим в покое "Вог". Eго зaнятие - говорить жeнщинам, что из одежды сегодня в моде, что модно сегодня знать и о чем модно вести беседу; его интерес к Че Геваре имеет не больше политических последствий, чем. интерес издателя справочника "Кто есть кто". Однако две другие шутки отражают широко распространенную веру в то, что существует какого-то рода связь между социaльными революционными движениями и вседозволенностью в публичном сексуальном или другом личном поведении. Пора, наконец, указать на то, что для подобной веры не существует ни малейших оснований. Далі
  • ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ ЗАМЕЩЕНИЕ И КРИЗИСЫ КАПИТАЛИЗМА: ВЫХОДЫ И ТУПИКИ

    ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ ЗАМЕЩЕНИЕ И КРИЗИСЫ КАПИТАЛИЗМА: ВЫХОДЫ И ТУПИКИ

    • Статті
    • 01/12/2009
    Пленарный доклад к столетию Sociological Review Conference, Биллесли Мэнор, Великобритания, июнь 2009 Нынешний мировой экономический кризис должен напомнить нам о Марксе. Однако это лишь интеллектуальный призыв, а не воззвание к очередной мобилизации старых партийных организаций. Марксизм как политическая деятельность пережил свои взлеты и падения, и я не предлагаю вернуться к эпохе идеологических баталий и фракционных сражений, - напротив, я буду говорить о марксизме не как о практике, а как об интеллектуальном инструментарии, который нам, социологам, сейчас чрезвычайно необходим. Я не претендую на чистоту или аутентичность своего понимания Маркса. Если в сегодняшней социологии и есть какие-либо убеждения, то это убежденность в том, что для исследования выбранных нами аспектов мирового целого требуются множественность процессов, множественность причин и множественность парадигм. В некотором важном смысле над Марксом в социологии взял верх Вебер, так что теперь все мы говорим о взаимопроникновении класса, политики, культуры, а также гендера. Тем не менее существуют такие моменты, когда в проблемном поле оказывается ключевой аспект долговременных структурных изменений, в первую очередь проблема структурного кризиса. Вопреки пресловутым полидисциплинарности (multi-disciplinarity) и торжеству интеллектуального плюрализма, именно здесь тот случай, когда мне представляется, что в объяснении механизмов кризиса и направления особо длительного (very long-term) структурного изменения одна теоретическая линия оказывается гораздо предпочтительнее (head and shoulders) других. Теория, которую я намерен предпочесть всем прочим, - это, если можно так выразиться, «обнаженная» версия марксизма, та фундаментальная догадка, которую сформулировали Маркс и Энгельс уже в 1840-х годах. Речь идет о ключевом механизме, который я буду называть технологическим замещением. Далі
  • ПОМИЛКА 404

    ПОМИЛКА 404

    • ЗМІ та інтернет
    • 24/11/2009

    Олексій РАДИНСЬКИЙ

    Ще кілька тижнів тому, коментуючи переїзд в Україну сервера одного з найбільших у світі піратських трекерів Demonoid, комерційний директор компанії Colocall, що надала прихисток цьому сайту, міг дозволити собі безтурботно посилатися на українське інтернет-законодавство: «В українському законі «Про зв’язок» чітко прописано, що провайдер не відповідає за контент своїх клієнтів. А те, чого хочуть власники прав – це їх приватна думка, вони не є законодавчими органами. Нехай куплять собі депутата і пролобіюють такий закон, тоді ми його виконаємо. Поки такого закону нема – вони нам ніхто і ми їм теж».

    Минуло зовсім небагато часу, й такий закон з’явився і навіть був проголосований Верховною Радою у двох читаннях. Число 404 швидко перетворилося з традиційного коду відсутності доступу до веб-сайту на гасло кампанії проти цензури в інтернеті. Саме 404 депутати проголосувало за внесення змін до закону «Про телекомунікації», що зобов’язує інтернет-провайдерів зберігати інформацію про всі ресурси, відвідувані користувачами, й у разі порушення законодавства інформувати відповідні органи. Причому останній пункт так само стосується звичайних користувачів: побачивши в мережі «незаконний контент» (мабуть, найбільш слизьке й сумнівне формулювання в історії українського законодавства), вони також змушені будуть проінформувати правоохоронців. Покарання за саботаж цієї норми, як не дивно, законом не передбачено.

    Далі
  • МОЕ, ГОСУДАРСТВЕННОЕ, ОБЩЕЕ

    МОЕ, ГОСУДАРСТВЕННОЕ, ОБЩЕЕ

    • Статті
    • 18/11/2009

    Дмитрий КОЛЕСНИК

    В Крыму, в окрестностях Демерджи, есть небольшой родник. Возле него постоянно образуется очередь из туристов и местных жителей с баклажками, в ожидании целебной водички убивающими время досужими разговорами. Пожилая парочка туристов внезапно проявляет свое возмущение тем, что родник никем еще не приватизирован: «Здесь же можно было бы организовать такой бизнес - народу много, местные жители тут тоже «пасутся». Такая золотая жила - и течет себе бесхозно, никому прибыли не принося, обидно».

    Хотя они и осознают, что приватизирован родник был бы не ими лично, их это не пугает. Им самим приватизация данного объекта не пошла бы на пользу, и убежденность в том, что «частное» всегда лучше, обожествление частной собственности, является как бы «идейной» жертвой. Идеология - не лучший помощник в экономике, жесткой, скупой, которой плевать на личные предпочтения и «выстраданные идеалы и ценности».

    Это присказка. Дело в том, что в экономике последнее время господствовал монетаризм, экономические рыночные теории Милтона Фридмана и его последователей. И когда в этом году присуждалась Нобелевка, то за экономику ее вообще сначала думали не присуждать никому, так как текущий экономический кризис является не в последнюю очередь результатом следования экономическим теориям предыдущих лауреатов.

    Но, в конце концов, Нобелевский Комитет решил присудить ее Элинор Остром и Оливеру Уильямсону.

    Сразу же последовали вопросы на манер «who is Мrs. Ostrom?». Почему именно ей, первой женщине-нобелевскому лауреату по экономике, достался этот джек-пот?

    Далі