• ПАРАНОЙЯ КАК ЦЕЛЬ, ПАРАНОЙЯ КАК СРЕДСТВО

    ПАРАНОЙЯ КАК ЦЕЛЬ, ПАРАНОЙЯ КАК СРЕДСТВО

    • Статті
    • 05/11/2009
    Дмитрий КОЛЕСНИК

    Единственное, чего нам следует бояться – это самого страха.

    Из иннаугурационной речи Ф.Д. Рузвельта.

    Глубинка. Сёла Черкасской, Полтавской и Черниговской областей - слухом земля полнится. Надвигается зараза - апокалипсис.

    Здесь, равно как и в Киеве, впечатляет осеннее обострение не гриппа, а паранойи. Иррациональный страх (именно иррациональный, рационально не обоснованный) порождает нередко столь же иррациональные действия: закупить в магазине почти все, что там есть, на месяц вперед и закрыться дома перед телевизором. И уж тут один на один, в «интимной обстановке», он (телевизор) не отпустит старушку-пенсионерку, ну разве что ненадолго – по хозяйству.

    Далі
  • TAUPE-ОЛОГІЯ ІСТОРІЇ: ФІГУРА КРОТА ДЛЯ ПОЛІТИЗОВАНОЇ ІСТОРІЇ. БЕНСАЇД ПРОТИ ІСТОРИЦИЗМУ ТА "ПОСТМОДЕРНІЗМУ"

    TAUPE-ОЛОГІЯ ІСТОРІЇ: ФІГУРА КРОТА ДЛЯ ПОЛІТИЗОВАНОЇ ІСТОРІЇ. БЕНСАЇД ПРОТИ ІСТОРИЦИЗМУ ТА "ПОСТМОДЕРНІЗМУ"

    • Статті
    • 03/11/2009
    rtwokh

    Прогнозована катастрофа, яку старанно заклинають, позбавляючи конкретного життєвого значення на користь абстрактної натуралізованої необхідності, економічна криза ставить питання для тих, хто ще має можливість слухати. У медіа-просторі слово «криза» набуває ідеологічного поняття, яке виїдає її технічне значення, «криза» стає абстрактним негараздом, досадною дрібницею, над якою для здоров’я краще пожартувати. «Кризу» пов’язують із якимись смертними гріхами на зразок жадібності та зажерливості, вона стає майже єгипетською карою. Намагаються не згадувати, що йдеться про економічне явище, явище економіки капіталістичної і капіталізму нео-ліберального ізводу. Це мить небезпеки, яка дає можливість вловити ту картину минулого, яка з’являється в діалектичному образі. Мить небезпеки, за якою новий виток економічної гонитви або системний хаос, стабілізуюча перебудова економічної системи або перегрівання всіх потужностей, соціалізм або варварство? Далі

  • ПОЧАТИ СПОЧАТКУ

    ПОЧАТИ СПОЧАТКУ

    • Статті
    • 31/10/2009
    zizek Славой ЖИЖЕК

    […] Тож де ми тепер, після sastre obscur [1] 1989 року? Як і у 1922, навколо нас зі злостивою втіхою лунають голоси: «Так вам і треба, лунатики, що хотіли нав’язати своє тоталітарне бачення суспільства!» Інші намагаються приховати свою злостиву радість; вони стогнуть і підводять очі до неба у скорботі, ніби кажучи: «Нас до болю засмучує підтвердження наших побоювань! Яким благородним було ваше бачення справедливого суспільства! Наші серця билися з вашими, але розум сказав нам, що ваші плани закінчаться лише стражданням і новою неволею!» Відкидаючи будь-який компроміс із цими спокусливими голосами, ми безперечно повинні починати спочатку – не покладатися й далі на підвалини революційної епохи ХХ ст., яка тривала від 1917 до 1989, чи, точніше, 1968 року – а спуститись до стартової точки й обрати інший курс.

    Далі
  • «КАПИТАЛИЗМ: ЛЮБОВНАЯ ИСТОРИЯ»

    «КАПИТАЛИЗМ: ЛЮБОВНАЯ ИСТОРИЯ»

    • Статті
    • 29/10/2009

    Дмитрий КОЛЕСНИК

    До недавнего времени американскому кино не было свойственно ставить под сомнение экономическую систему США.

    Но экономический кризис, закрытие предприятий, массовые выселения должников и недоступность для многих элементарной медицинской помощи заставляют «массы американцев задумываться о целесообразности самой капиталистической системы». В американской и британской прессе часто появляются пассажи, характеризирующие антикапитализм как мэйнстрим, как «поп-антикапитализм».

    По мнению «The Harpers», в этом есть некий налет снобизма – антикапитализм может стать популярным в США только тогда, когда он потеряет привлекательность в других странах.

    Национальная Академия Наук США обнародовала в этом году данные – 47,7 миллиона граждан живут за чертой бедности. При этом 79% процентов населения обвиняют во всем банки, крупный капитал и Буша (Обаме пока доверяют). Но тот факт, что миллионы простых американцев говорят не просто об «отдельных недостатках», а о вреде капитализма как такового – беспрецедентно для послевоенной Америки.

    Далі
  • ОСТАННІЙ КОЗИР

    ОСТАННІЙ КОЗИР

    • Гендер
    • 26/10/2009

    А вон еще один!Олексій РАДИНСЬКИЙ

    Ґвалтування дітей є останнім засобом в арсеналі політичних маніпуляторів, за допомогою якого вони ще здатні змусити людей заворожено стежити за медійним спектаклем

    Український «педо-ґейт» є не винятково вітчизняною проблемою, яку соромно виносити назовні, а радше черговою ланкою в глобальному ланцюзі політичних скандалів, пов'язаних із педофілією, правами дітей та криміналізацією сексуальності. Звісно, подібні скандали аж ніяк не є новинкою нинішнього сезону - згадаймо бодай справу Фрітцля. Але небачене пожвавлення педофільської тематики у медіях усього світу свідчить не стільки про активізацію маніяків, скільки про потребу сконцентрувати суспільний консенсус на певному образі ворога, якого можна знищити персонально й у такий спосіб відвернути увагу від розв'язання критичної суспільної проблеми.

    Далі
  • ВОЗРОЖДЕНИЕ КОММУНИЗМА?

    ВОЗРОЖДЕНИЕ КОММУНИЗМА?

    • Статті
    • 22/10/2009

    Натан КУМБС

    Примечательно, что в манифесте «Коммюнике отсутствующего будущего», изданном студентами, которые недавно оккупировали Университет Калифорнии в Санта-Крусе, сделан акцент на слове «коммунизм». Манифест призывает требовать «не свободных университетов, а свободного общества».

    Возвращение слова «коммунизм» само по себе свидетельствует о формировании нового восприятия этого термина. До того существовали лишь многочисленные попытки передать суть коммунизма, избегая при этом самого этого слова и всячески варьируя его в концепциях «the common» или «communisation», что было свойственно левым политическим активистам после «холодной войны». А термин «коммунизм» был отдан на откуп старым левацким политическим группировкам и маоистам.

    Но в последнее время что-то изменилось, и манифест студентов университета – это лишь верхушка огромного культурного айсберга. Глобальный кризис 2008 года разрушил наивную веру в потенциал полузабытого антиглобалистского движения, веру в эффективность антивоенных демонстраций и привел к некоторым выводам – политика идентичности все-таки лучше служит всем этим интересам. Эта тенденция вызвала переоценку всего проекта постмодернистской левой политической мысли – как у приверженцев теории ненасилия, так и у тех, кто отрицал материалистический экономический анализ (например, теорию Карла Маркса о «падении процента прибыли»).

    Далі