• Кирилл Медведев: «Интеллектуал – не привилегия!»

    Кирилл Медведев: «Интеллектуал – не привилегия!»

    • Статті
    • 31/07/2009

    Кирилл Медведев – признанный поэт и переводчик, неоднократно получавший литературные премии и лестные отзывы самых влиятельных критиков. Несколько лет назад он перестал публиковать свои новые стихи, создал Свободное марксистское издательство и стал участвовать в акциях леворадикалов. Специально для Рабкор.ру Алексей Цветков встретился с Кириллом Медведевым и задал ему несколько стратегически важных вопросов.

    Кирилл, ваша издательская деятельность – это тот случай, когда маргинальность неразличима с элитарностью. Вы делаете безупречно стильные маленькие книжки с продуманным макетом, шрифтами, цветовой гаммой, отличные переводы. Но одновременно эти артефакты, которые интересно держать в руках, весьма полезны как левым, так и интересующимся, политически функциональны. Какая задача изначально ставилась перед издательством и как она менялась в процессе?

    Хочется, чтоб издательство совмещало просвещенческую функцию с активистской. Представляло те теории, события, авторов, которые либо не известны у нас вообще, либо известны, но в искаженной – вульгарно-советской или антисоветской – версии.И чтобы это, с одной стороны, было поводом для диалога левых друг с другом, а с другой – постепенно изменяло все те дурные представления о социалистической истории и культуре, которые сложились в последние десятилетия. Кстати, для меня лично – это еще и самообразовательный проект. Техническая задача – минимизировать затраты, не впадая при этом в полное эстетическое убожество. Это, кстати, очень интересная творческая задача. Отсюда и внешний вид.

    Далі
  • ОФІСНИЙ ПЛАНКТОН - ПРОЛЕТАРІАТ МЕГАПОЛІСІВ

    ОФІСНИЙ ПЛАНКТОН - ПРОЛЕТАРІАТ МЕГАПОЛІСІВ

    • Статті
    • 27/07/2009

    Артем ЧАПАЙ

    Сучасний капіталізм потребує витрати значних ресурсів на керування як власне бізнесом, так і масами. У зв"язку з цим утворюється великий клас людей, які займаються відносно простими функціями адміністрування або створення "пролетарського корму". Це дозволяє ефективніше умиротворити як тих, хто безпосередньо займається виробництвом або розповсюдженням виробленого - так і власне тих, хто має формально вищу освіту і займається управлінням у широкому розумінні цього слова. Ці останні шістки капіталізму, через схильність системи до централізації, найбільш поширені у великих містах. У пост-радянських країнах їх - вас - уже з десяток років називають офісним планктоном. Ці люди - ви - часто схильні погоджуватись із фразою професора Преображенського "я не люблю пролетаріат", хоча самі є лише його специфічною частиною. Оскільки ви читаєте цю статтю в робочий час - скоріш за все, вона про вас.

    Далі
  • КЛАСС, КОТОРОГО НЕТ

    КЛАСС, КОТОРОГО НЕТ

    • Статті
    • 25/07/2009

    Старый и новый средний класс

    Заводя речь о «среднем классе», следует понимать, что это очень противоречивое понятие, хотя и часто используемое. Под одним термином объединяются довольно разные группы и даже классы (в более строгом значении этого слова). Прежде всего, выделяют «старый» и «новый» средний класс. «Старый средний класс» - это мелкие торговцы, лавочники, ремесленники, фермеры, то есть традиционная мелкая буржуазия, сами себе хозяева, которые не нанимаются ни к какому работодателю. Но и сами они чаще всего не имеют наемных работников, работая своими руками либо используя труд членов семьи, помогающих семейному предприятию или хозяйству.

    Карл Маркс предсказывал, что с развитием капитализма мелкая буржуазия будет сокращаться: меньшая ее часть перейдет в крупные собственники, а большая часть, не выдерживая конкуренции с более эффективными крупными предприятиями, пополнит ряды пролетариата. В общих чертах этот прогноз оправдался. В странах Первого мира доля самозанятых в обществе неуклонно сокращалась, в особенности после Второй мировой войны и вплоть до последней четверти ХХ века. (Возобновившийся рост числа «старого среднего класса» после неолиберального поворота 1970-х гг. – результат, прежде всего, массового применения аутсорсинговых схем, по которым наемных работников переводили на положение самозанятых. Лишенная социальных гарантий и защиты профсоюзов эта «мелкая буржуазия» в некоторых отношениях оказывается даже более угнетенной, чем рабочий класс).

    Далі
  • Бачили очі, що купували?

    Бачили очі, що купували?

    • Статті
    • 21/07/2009
    Тамара ЗЛОБІНА

    Після усіх статей та обговорень (публічних і приватних), присвячених "Поглядам", писати коментар суто про виставку дуже складно. Тому не обмежуватимусь експозицією - цей текст також і про дискусійне поле проекту, про зміст та характер окремих реплік щодо нього.

    Один мій приятель-"постмодерніст" вважає, що в творчості уже не можна сказати нічого нового, можна лише маніпулювати цитатами та алюзіями. Така позиція розглядає мистецтво як відлучений від суспільства об'єкт, який може бути інтелектуально "цікавим" чи "не цікавим"[1] і зводить його у ранг декору чи специфічної розваги, відмовляючи у політичності. У категорію цієї критики потрапляють усілякі "на Заході це вже пройшли", "ідеї/форма не нова", "не красиво", "твори зроблені нашвидкуруч", "художник - конструктор об'єктів"[2] тощо. Ця позиція вочевидь парадоксальна - з одного боку, заперечується сама можливість "новизни", з другого - художників звинувачують у плагіаті та вимагають якості. Переважно йдеться про неординарність і технічну досконалість виконання. Іншими словами, мистецтво (коли вже воно представлене в галереї) має виглядати як коштовна річ - в сенсі ціни використаних матеріалів, затраченого часу, віртуозної майстерності, оригінальності.

    Тексти у просторі експозиції, екскурсії, дискусії були покликані подолати такий фетишизм (а не "легітимувати" твори, які нібито не зрозумілі без пояснення). Однак роботи, представлені у проекті, не є лише закликами чи гаслами, тому деякі "якісні" зауваження стосовно взаємозв'язку форми та змісту, кураторських рішень при монтажі експозиції доречні.

    Далі
  • Break out the wall. Зачем сносят заборы в Крыму

    Break out the wall. Зачем сносят заборы в Крыму

    • Статті
    • 20/07/2009
    Дмитрий КОЛЕСНИК
    Замуровали, демоны!

    Стены, заборы, заборы, стены. Дорога к благодатному морю на ЮБК зачастую превращается в длительный марш-бросок на выживание. Петляя зигзагами под палящим солнцем, вы идете вдоль сплошных стен, направляющих вас лишь по одному заданному пути.

    Есть в этом что-то тоталитарное a-la the Wall – все потоки передвижения граждан могут происходить лишь по строго установленному маршруту. Жесткий вариант диктатур предполагает запрет на шаг влево. Он потенциально возможен, но за него расплачиваются кровью.

    Мягкий либеральный вариант предполагает скорее физическую или техническую невозможность такого шага. Владельцы дач, окруженных заборами, на ЮБК – это совершенно различные люди. Но вместе, каждый преследуя собственные интересы, они, тем не менее, делают общее дело - возводят новый "железный занавес".

    Далі
  • Саморефлексия сообщества или апология гетто?

    Саморефлексия сообщества или апология гетто?

    • Статті
    • 16/07/2009

    Эта давно ожидавшаяся книга – безусловно, первое столь подробное и хорошо иллюстрированное произведение про самоорганизующуюся DIY (do it yourself – «сделай сам») панк/хардкор сцену в России и на пост-советском пространстве.

    Далі