Статті

Break out the wall. Зачем сносят заборы в Крыму

• Статті
• 20/07/2009

Дмитрий КОЛЕСНИК

Стены, заборы, заборы, стены. Дорога к благодатному морю на ЮБК зачастую превращается в длительный марш-бросок на выживание. Петляя зигзагами под палящим солнцем, вы идете вдоль сплошных стен, направляющих вас лишь по одному заданному пути.

Есть в этом что-то тоталитарное a-la the Wall – все потоки передвижения граждан могут происходить лишь по строго установленному маршруту. Жесткий вариант диктатур предполагает запрет на шаг влево. Он потенциально возможен, но за него расплачиваются кровью.

Мягкий либеральный вариант предполагает скорее физическую или техническую невозможность такого шага. Владельцы дач, окруженных заборами, на ЮБК – это совершенно различные люди. Но вместе, каждый преследуя собственные интересы, они, тем не менее, делают общее дело - возводят новый "железный занавес".

Саморефлексия сообщества или апология гетто?

• Статті
• 16/07/2009

Эта давно ожидавшаяся книга – безусловно, первое столь подробное и хорошо иллюстрированное произведение про самоорганизующуюся DIY (do it yourself – «сделай сам») панк/хардкор сцену в России и на пост-советском пространстве.

Право на місто чи креативна економіка? Випадок аеропорту Берлін-Темпельгоф

• Статті
• 12/07/2009

Apelianer

Місто стало осердям активного життя людини не одне тисячоліття тому. Від міського оточення залежить, що люди думають, відчувають і роблять – але думки, дії та почуття людини теж впливають на те, як виглядає простір навколо її помешкання. Можливість визначати вигляд міста і способи використання публічного простору є, отже, однією з найважливіших умов справді самостійного життя. Тому соціальні теоретики говорять про особливе «право на місто».

Щоправда, сьогодні це право в мешканців міст дедалі частіше забирають – частково через мізерний зв'язок між владою та громадянами, частково через вплив на життєсвіт ринкової економіки, яка розвивається за своїми власними законами. За переможного всесвітнього маршу неоліберальної політики, якому активно сприяють уряди, система влади та система грошей діють заодно, посилюючи одна одну. Влада стає інструментом отримання прибутку, гроші стають засобом боротьби за владу, застосування влади та її втримання. Разом вони змінюють наші життєві обставини значно сильніше, ніж коли діють поодинці, складаючи одне одному противагу.

Визначний приклад того – стрімкі зміни великих міст по всьому світові: посеред історичних пам’яток, як гриби, під грошовим дощем виростають однакові в Києві, Шанхаї та Франкфурті хмарочоси; трущоби в передмістях «компенсуються» елітними будинками в центрах. Нині подібні зміни можна спостерігати навіть у тих містах, яким досі вдалося зберегти придатний для гідного життя людини вигляд. З цього погляду просто-таки симптоматичною виглядає боротьба за майбутнє колишнього аеропорту Берлін-Темпельгоф і близьких до нього районів. Він знаходиться майже в центрі Берліна й займає площу десь у 525 футбольних полів. До появи тут аеропорту 1923 року це було улюблене місце відпочинку мешканців. Минулого року, 31 жовтня, аеропорт остаточно вивели з користування. Рішення ухвалювали за підтримки плебісциту, адже мешканці прилеглих районів, страждали від шуму й почувалися в небезпеці. Сьогодні, однак, ця величезна ділянка опинилася в центрі запеклої суперечки.

НОВІ БУНТИ ПРОТИ СИСТЕМИ

• Статті
• 10/07/2009

Іммануїл ВАЛЛЕРСТАЙН

Я створив у 1970-х роках термін «антисистемний рух», щоб мати формулювання для об’єднання двох історично й аналітично різних і, багато в чому, протилежних видів народних рухів – тих, які називалися «соціальними», й тих, які були «національними». Соціальні рухи розумілися передусім як соціалістичні партії та профспілки; вони прагнуть розвитку класової боротьби у кожній державі проти буржуазії чи роботодавців. Національні рухи – це ті, які борються за створення національної держави, або через поєднання окремих політичних одиниць, які вважаються частиною однієї нації (як, наприклад, в Італії), або відокремлюючись від держав, які певною нацією вважаються імперіями та гнобителями (наприклад, колонії в Азії й Африці).

Обидва типи рухів виникли в якості значних, бюрократичних структур у другій половині дев’ятнадцятого століття та посилились із часом. Обидва вони, загалом, приписували своїм цілям пріоритет над будь-якою іншою політичною метою – й особливо над цілями свого національного чи соціального супротивника. Часто наслідком цього було гостре взаємне засудження. Два типи рідко співпрацювали між собою в політичному плані, а якщо й робили це, то розглядали таку співпрацю як тимчасову тактику, а не ґрунтовний союз. Тим не менш, історія цих рухів від 1850 по 1970 виявляє ряд спільних рис.

Обзор современной социалистической мысли (май-июнь 2009)

• Статті
• 06/07/2009

Ричард Йорк, Бретт Кларк, Джон Беллами Фостер Капитализм в стране чудес Richard York, Brett Clark, and John Bellamy Foster Capitalism in Wonderland Monthly Review

Сравнивается подход к экологическим проблемам мейнстримных экономистов и ученых-естественников. Для экономистов характерно понимание природы как ресурса, призванного приносить прибыль. В противоположность этому естественники постоянно указывают на исчерпаемость природных ресурсов.

Разбираются доводы как тех так и других. Отмечается, что экономисты ни по складу мышления, ни по образованию не осознают всю сложность экологической проблемы – например, они склонны считать, что экологические вопросы будут решены в будущем новыми технологиями, поскольку «зеленая экономика» станет более прибыльной, чем сегодняшняя. В то же время именно экономисты сегодня оказывают определяющее влияние на правительства и другие инстанции, принимающие решения, что делает их мировоззрение предельно опасным для планеты.

ДЕПРЕССИЯ: ДОЛГОСРОЧНЫЙ ВЗГЛЯД

• Статті
• 02/07/2009

Иммануил ВАЛЛЕРСТАЙН

Депрессия началась. Еще журналисты осторожно спрашивают экономистов, вступили ли мы просто в рецессию. Не верьте. Мы уже в начале полнокровной всемирной депрессии с большой безработицей почти везде. Она может иметь форму классиче¬ской номинальной дефляции со всеми негативными последствиями для простых людей. Или примет форму безудержной инфляции, что есть лишь другой способ дефляции ценностей, что еще хуже для простых людей.

Все, конечно, спрашивают: чем вызвана эта депрессия? Деривативами, которые Уоррен Баффитт назвал "финансовым оружием массового уничтожения"? Или игрой с ипотекой? Или спекуляцией на нефти? Это все бессмысленная игра в виноватого, концентрация на пыли, по словам Фернана Броделя, от краткосрочных событий. Если мы хотим понять, что происходит, нужно посмотреть на два других временных измерения, это дает гораздо больше. Одно из них - среднесрочные циклические колебания, другое - долгосрочные структурные тренды.