• ТИХА ХУДОЖНИЦЯ

    ТИХА ХУДОЖНИЦЯ

    • Статті
    • 09/05/2009
    Тамара ЗЛОБІНА

    "Сучасні художники бурхливі, епатажні, – як сталось, що премію отримали Ви, така тиха …?"

    (запитання лауреатці премії Малевича-2008 Алевтині Кахідзе)

    На фоні економічних та суспільних змін останніх років мистецтво в Україні усе більше зводиться до позиції "товару", сприймається як розвага, прикраса чи статусний атрибут, навіть якщо мова йде про концептуальні сучмистецькі твори (характерним прикладом може бути специфіка ПінчукАртЦентру як іміджевої інституції українського олігарха). Премія Малевича, заснована Польським інститутом у Києві, покликана зупинити ці загрозливі тенденції та привернути увагу до критичних, вдумливих і не "видовищних" проектів. Вона присуджується за особисті досягнення, претенденти висуваються культурними установами, а великий фінансовий приз легітимує подію в очах (обивательського?) суспільства. Премія також передбачає зворотній зв’язок – художник має витратити певну її частину на реалізацію проекту, спрямувавши ці гроші на спільну користь. Така альтернативна стратегія дуже на часі, адже більшість українських галерей орієнтуються на "продавабельне" мистецтво та не мають звички платити гонорари художникам і кураторам, навпаки, часто вимагають "орендну" плату за приміщення, позиціонуючи авторів як виробників, а виставки – як спосіб продати/рекламувати свій товар (а не як можливість озвучити/критикувати певні суспільні проблеми). В цьому контексті перемога Алевтини Кахідзе не випадкова: художниця вважає, що мистецтво товаром не є, що митці – це "соціальні робітники", які допомагають суспільству осмислювати себе, а не працюють заради збагачення. Її послідовна проектна творчість (про яку нижче), а також критична[1], редакторська[2], кураторська[3] робота покликана компенсувати недоліки сучасної мистецької інфраструктури.

    Далі
  • СОЦІАЛЬНЕ ВИКЛЮЧЕННЯ у міському середовищі

    СОЦІАЛЬНЕ ВИКЛЮЧЕННЯ у міському середовищі

    • Статті
    • 09/05/2009
    boys

    Анастасія РЯБЧУК

    Останні десятиліття країни колишнього "соцтабору" та "третього світу" переживають різкі соціальні, економічні та політичні зміни. Одним з негативних побічних ефектів цих змін є зростання соціальної нерівності та незахищеності населення. І хоча створення умов для повноцінної участі вразливих груп у суспільстві видається логічним рішенням проблем бідності та нерівності, на практиці як державна політика, так і приватні ініціативи, провокують соціальне виключення (ексклюзію) бідних та маргіналізацію значної кількості населення., посилюючи існуючу поляризацію замість того, щоб намагатися її подолати.

    Однією з найпомітніших форм міської маргінальності у країнах, що розвиваються, є бездомність. Південно-африканський та український приклади, які  аналізуються у цій статті, є прикладами "перехідних суспільств", у яких спостерігається зростання нерівності, злочинності, захворюваності на ВІЛ/СНІД та туберкульоз, інших соціальних проблем. Обидві країни мають авторитарне минуле: Південно-африканська республіка (ПАР) до початку 1990-х років застосовувала політику апартеїду (расової сегрегації), а Україна до 1991 року була у складі Радянського Союзу. Це ускладнює прийняття демократичних рішень для вирішення соціальних проблем, бо чимало авторитарних практик відтворюються "за інерцією". Водночас, приклади репресивної політики щодо маргінальних категорій населення можна побачити у багатьох інших країнах як "першого", так і "третього світу".

    Далі
  • Марксизм и литературная критика

    Марксизм и литературная критика

    • Статті
    • 07/05/2009

    В Свободном марксистском издательстве вышла книга Терри Иглтона "Марксизм и литературная критика". Терри Иглтон (1943) - по мнению газеты «Independent», самый влиятельный из ныне живущих литературных критиков Британии, крупнейший транслятор классического марксизма в современном англоязычном мире. Автор множества книг: «Критика и идеология» (1976), «Функция критики» (1984), «Уильям Шекспир» (1986), «Идеология эстетического» (1990), «Иллюзии постмодернизма» (1996) и др., романа «Святые и ученые» (1987), сценария к фильму Дерека Джармена «Витгенштейн» (1993). С октября 2008 - профессор кафедры английской литературы в Ланкастерском университете. «Марксизм и литературная критика» - первая книга Иглтона на русском. Она доступно рассказывает об основных направлениях и вопросах марксистской литературной критики 19-20 вв.

    Далі
  • Про Жана Жене

    Про Жана Жене

    • Статті
    • 05/05/2009
    giacometti-genetЕдвард В. Саїд Вперше я зустрівся з Жаном Жене навесні 1970 року — в той надзвичайно бурхливий і натхненний період, коли енерґія та честолюбство з соціяльної уяви Америки випустили в її соціяльне тіло. Завжди була якась хвилююча подія для святкування, якийсь привід для виступу, якийсь новий поворот у війні в Індокитаї, що вимагав або оплакування, або демонстрації. За кілька тижнів до американського вторгнення до Камбоджі, в час, який, схоже, був апоґеєм весняних подій в Колумбійському університеті, котрий — слід нагадати — все ще не оговтався після заворушень 1968 року (невпевненість керівництва у власних діях, різкий розкол у викладацькому складі, нескінченні студентські демарші), з’явилось оголошення про мітинґ на підтримку Чорних Пантер. Мітинґ мав відбутися після обіду на сходинках Нижньої бібліотеки, імпозантної адміністративної будівлі університету; я мав велику охоту піти, бо ходили чутки, що виступати на ньому збирався Жан Жене. Коли я вийшов з Гемілтон-голлу, я зіткнувся з одним своїм студентом, котрий був надзвичайно активним у студмістечку і запевнив мене, що Жене таки мав робити промову, а він (студент) буде синхронним перекладачем Жене. Далі