• Анархист и книжник Борис Куприянов

    Анархист и книжник Борис Куприянов

    • Статті
    • 05/06/2009
    Борис Куприянов - директор открывающегося 11 июня в Центральном Доме Художника Международного книжного фестиваля. Он известен как организатор трёх книжных магазинов для интеллектуалов («Фаланстер», «Фаланстер на Винзаводе» и «Гараж»), как издатель и публицист, с завидной энергией постоянно затевающий всё новые и новые гуманитарные проекты. Его лицо можно видеть как на страницах крайне элитарных альманахов для высоколобых эстетов, так и в самых гламурных глянцевых журналах. Ему одинаково интересно, как в компании Ксении Собчак, так и на лекции Олега Аронсона. При этом Куприянов никогда не скрывал своих крайне левых взглядов и анархистских представлений о справедливости. Эти взгляды и представления он не просто исповедует, но и претворяет в жизнь. Корреспондент Рабкор.ру Андрей Ямщиков встретился с Борисом Куприяновым и подробно обсудил всё это. Про «Фаланстер» в прессе часто пишут, что это «магазин-коммуна», или называют её «анархистским кооперативом», или просто «единственным в России левацким книжным европейского типа». Какова ваша собственная концепция магазина? Далі
  • Самоорганізація громадян проти влади: Південна Африка

    Самоорганізація громадян проти влади: Південна Африка

    • Статті
    • 05/06/2009

    Досвід південноафриканських рухів протесту доводить, що свої інтереси можна захищати, не сподіваючись на владу та всілякі "широкі коаліції".

    Авторизований переклад: Артем Чапай

    Після того, як режим апартеїду впав, і Нельсон Мандела в 1994 році став президентом, бідняки Південно-Африканської Республіки (ПАР) сподівалися на реальні зміни на краще.

    Справді, Хартія Свободи - програмний документ Африканського Національного Конгресу (АНК) від 1955 року - обіцяла перерозподіл земель і національного багатства на користь біднішої (чорної) більшості населення країни. В часи апартеїду ця більшість політично усунена від отримання справедливої частки. Однак уже через кілька років після перемоги Мандели стало зрозумілим: обіцянки виконані не будуть.

    На кого залишалося сподіватися простим людям, коли навіть АНК, який був найбільшою силою в боротьбі з апартеїдом, "зрадив ідеали" африканського Майдану? Тільки на самих себе: на власну організовану дію.

    Далі
  • Моськи демократии

    Моськи демократии

    • ЗМІ та інтернет
    • 05/06/2009

    [caption id="" align="alignleft" width="350" caption=""Не розумію, яке відношення має зйомка кота до громадянської журналістики?""]Не розумію, яке відношення має зйомка кота до громадянської журналістики?[/caption] Денис ГОРБАЧ

    Украинские чиновники и капиталисты так и не поняли разницы между свободной прессой и собственными пиар-отделами

    Приближается День журналиста - в Украине его отмечают 6 июня. Предвкушая дежурные поздравления из разнообразных пресс-служб, хотелось бы напомнить, чего на самом деле журналисты ждут от власть имущих. Например, вместо панегириков «пишущей братии» получить хотя бы такую мелочь, как нормально функционирующее правовое поле для деятельности журналиста.

    Ч. 3 ст. 277 действующего Гражданского кодекса гласит: «Негативная информация, распространенная о лице, считается недостоверной, если лицо, ее распространившее, не докажет обратного». Пользуясь презумпцией невиновности (которая, кстати, в гражданском праве, в отличие от уголовного, вообще-то не действует), фигурант любого мало-мальски нелестного материала имеет полное право подавать в суд на автора и СМИ, в котором тот работает. Суд, как правило, признает факт нанесения ущерба чести, достоинству и деловой репутации, а редакция нередко ставится таким решением на грань выживания. Казалось бы, в чем проблема, если журналист располагает убедительными доказательствами того, что, например, условный чиновник Павел Иванович - вор и растратчик? Дело в том, что в Украине установлены ненормально высокие ставки судебных пошлин, к тому же с прогрессивной шкалой. Это приводит к следующей ситуации: «Какая-нибудь тварь подает иск на миллион баксов и платит пошлину, продажный суд удовлетворяет иск, а у журналиста банально нет денег на то, чтобы подать апелляцию: за право это сделать надо заплатить несколько десятков тысяч гривень», - объясняет киевский юрист Татьяна Монтян. Казалось бы, вопрос решается достаточно просто: максимально упростить и удешевить все судебные процедуры (от этого выиграют не только журналисты, а и все население). Но вот правительство Юлии Тимошенко как раз на днях решило зачем-то в восемь раз повысить сбор по делам о защите чести и достоинства. Это значит, что теперь журналисты в восемь раз неохотнее станут поднимать какие-то острые вопросы, рискуя обидеть сильных мира сего.

    Далі
  • Скромное предложение, имеющее целью не допустить, чтобы дети бедняков в Ирландии были в тягость своим родителям или своей родине, и, напротив, сделать их полезными для общества

    Скромное предложение, имеющее целью не допустить, чтобы дети бедняков в Ирландии были в тягость своим родителям или своей родине, и, напротив, сделать их полезными для общества

    • Статті
    • 05/06/2009
    Джонатан СВІФТ

    "Скромна пропозиція" - сатиричний памфлет, який прославив Джонатана Свіфта не менше, ніж цикл книг про Гуллівера (також соціально-сатиричних, геть не дитячої літератури). Це класична пародія на поширені в той час прожекти "поліпшення життя", просякнуті меркантилістським духом раннього капіталізму: соціальне вимірюється кількісними показниками, а до уваги береться лише один аспект (наприклад, гола економіка) "в вакуумі". Нагадаємо, що саме тоді, наприклад, Джеремі Бентам придумав свій "Паноптикум". Такий гіпертрофовано раціоналістичний стиль мислення, що виник разом із епохою Просвітництва та капіталістичним соціальним устроєм, на жаль, актуальний і зараз: саме ним керуються сьогоднішні неоліберали та праві лібертаріанці. Жахливі наслідки, до яких може привести подібна логіка, викривали багато критиків: від Вольтера до "Бората Согдієва". Але Свіфт започаткував цю традицію.

    Далі
  • ДО ЯКОЇ АНТИУТОПІЇ МИ ЖИВЕМО НАЙБЛИЖЧЕ?

    ДО ЯКОЇ АНТИУТОПІЇ МИ ЖИВЕМО НАЙБЛИЖЧЕ?

    • Статті
    • 05/06/2009

    Артем ЧАПАЙ

    Час від часу зустрічаються статті на кшталт "Чи мав Оруелл рацію?" або "А може, все-таки правий був Гакслі?" Імхо, ця постановка питання надто спрощена. Звичайно ж, жодна антиутопія не справдилася повністю. Кожна з антиутопій - це лише модель, доведена до логічного завершення. В житті існують не ідеали (в тому числі негативні), а поєднання взаємозаперечних рис. Але так само очевидно, що в житті існують риси багатьох антиутопій - не тільки Оруелла чи Гакслі. Існує й боротьба проти цих рис. Давайте глянемо, які саме; які антиутопії ще не написано, але ознаки їх є у суспільстві - і спробуємо визначити, "яка ж розумная цьому альтернатива".

    Далі
  • ЗА ПРЕЗИДЕНТСТВА ОБАМИ ЗАМОВЧУВАНА БАНДА ВІЙСЬКОВИХ ГОЛОВОРІЗІВ І ДОСІ ЗНУЩАЄТЬСЯ НАД В’ЯЗНЯМИ ГУАНТАНАМО

    ЗА ПРЕЗИДЕНТСТВА ОБАМИ ЗАМОВЧУВАНА БАНДА ВІЙСЬКОВИХ ГОЛОВОРІЗІВ І ДОСІ ЗНУЩАЄТЬСЯ НАД В’ЯЗНЯМИ ГУАНТАНАМО

    • Права людини
    • 04/06/2009

    Джеремі СКЕЙГІЛ

    В «чорносорочечників» Ґуантанамо стало повсякденною практикою тероризувати в'язнів, ламаючи їм кістки, виколюючи очі, чавлячи яєчка та «купаючи» у хімікатах.

    В той час, як адміністрація Обами продовжує боротися із оприлюдненням близько 2 000 фотографій, які безсумнівно свідчать про знущання американських військових над в'язнями в Іраку та Афганістані, завдяки іспанському розслідуванню, яке зараз триває, вимальовуються жахливі деталі портрету катувань в та поза Ґуантанамо. Серед них: «удари по яєчках», «утримання під землею в суцільній темряві протягом трьох тижнів без їжі та сну», «уколи із 'хворобою собачої кісти'», «обмазування фекаліями» та «тортури водою». Згідно з розслідуванням, всі катування відбувалися «під керівництвом американського військового персоналу», а іноді й у супроводі медичних спеціалістів.

    Але важливіше те, що це розслідування вперше звернуло серйозну увагу на відому, але рідко обговорювану банду головорізів, яку сформували США, аби придушити насиллям найменший опір в'язнів Ґуантанамо.

    Ця сила офіційно відома як Сили швидкого реагування (IRF, Immediate Reaction Force), або ж Сили надзвичайного реагування, але всередині Ґуантанамо в'язні її називають Сили крайнього придушення. Попри опубліковані обіцянки Барака Обами закрити табір для полонених та припинити тортури - та аналіз юристів-спеціалістів із прав людини, які називають дії цих сил нелегальними - СШР продовжують активну діяльність у Ґуантанамо.

    Далі